Справа № 2-625/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

01 червня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

                                                                ВСТАНОВИВ:

      До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що на підставі державного акту про право власності на землю серія 111-ДП №042595 виданого 26 листопада 2001р вона є власником земельної ділянки (паю №442) площею 7,530га, розташованою на території Дмитрівської сільської ради верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

      14 квітня 2008р згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та відповідачем, він передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку вартістю на момент укладання договору оренди 65481,619грн. на умовах, що орендар кожного року сплачує йому орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 1450грн.-2.21% вартості земельного паю з врахуванням коефіцієнта індексації. Строк дії договору 5 років, починаючи з дати його реєстрації 14 квітня 2008року.

      Крім того, відповідач брав на себе зобов’язання забезпечити її іншими видами сільськогосподарської або іншої продукції, робіт та послуг.

      Але відповідач не виконує умови договору, оплату проводить неналежним чином, неповно, представник відповідача частково розрахувався з ним з запізненням, не враховуючи терміну розрахунків, відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання забезпечити її іншими видами сільськогосподарської або іншої продукції, робіт та послуг. Інші орендодавці отримують і гроші і додаткові послуги, а вона не отримує своєчасно ні грошей ні інші види послуг, тому має право розірвати договір оренди, про що зверталася до відповідача, але той не бажає добровільно розірвати договір оренди.

        В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснила, що відповідач за умовами договору оренди зобов’язався обробляти її присадибний город- весною культивувати, а восени орати, за оренду земельної ділянки платити або грошима або зерном у вересні місяці кожного року.

З вищевказаного відповідач двічі восени 2008 та 2009рр орав город, але весною не культивував. Розрахувався за оренду в 2008 та 2009рр зерном з сміттям, про що повідомила їй по телефону донька, яка від її імені і за її згоди укладала з відповідачем договір оренди, оскільки вони з чоловіком в період з 2007-2010рр знаходилися у Польщі на заробітках. В 2010р вже вона отримувала розрахунок, прохала зерно, відповідач аж в грудні привіз гроші 1400грн, які вона взяла, але на які не могла купити зерна.

       Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що за умовами договору відповідач повинен розраховуватися з позивачем або грошима або зерном, або іншими видами послуг. В 2008-2009роках розраховувався зерном. А 30 жовтня 2010р сплатив орендну плату в сумі 2400грн., яка була нарахована з коефіцієнтом інфляції Дмитрівською сільрадою: позивачу сплатив 2100грн. та податок на землю и прибутковий 300грн.  Сплатив грошима, бо зерна не мав, а тільки насіння соняшника.

       Крім того, умовами договору оренди не передбачено ні культивація ні оранка городу позивача площею 40 соток, але він на вимогу позивача в 2008р і культивував і орав, а в 2009-2010р тільки орав восени. Весною 2011р приїхав культивувати, але позивач відмовилася.

      Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за слідуючими підставами:

      За вимогами ст.11 ЦПК України- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданиим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть учать у справі.

      Ст.13 Закону України «Про оренду землі»- визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк,  а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

      Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія 111-ДП №042595, виданого 26 листопада 2001р позивач є власником земельної ділянки площею 7,530га,  розташованою на території Дмитрівської сільської ради верхньодніпровського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

      14 квітня 2008р між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, було укладено договір оренди змеленої ділянки №11, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, який був зареєстрований у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 14 квітня 2008року.

       За умовами п.2.3. Договору оренди земельна ділянка площею 7,530га, передається орендарю, яким є відповідач, для  товарного сільськогосподарського виробництва. За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату з розрахунку 2,21% від вартості земельної ділянки в розмірі 1450грн., з урахуванням коефіцієнту індексації. За домовленістю сторін орендна плата може бути повністю або частково сплачена сільгосппродукцією за біржовими цінами а також наданням орендодавцю послуг, дин раз на рік, розрахунки закінчуються не пізніше 01 грудня кожного року. Орендар, за погодженням з орендодавцем, може перенести термін виплати орендної плати повністю або частково як на більш пізній так і на більш ранній термін.

      Земельний податок сплачується орендарем у встановлений законодавством термін за рахунок орендодавця.

      Відповідно до  п.1 ст.651 ЦК України- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

      За вимогами ст..31 ЗУ «Про оренду землі»- договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

      Відповідно до п.4 Договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 14 квітня 2008року- підставою розірвання договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов’язків, передбачених договором.

      Дострокове розірвання цього договору може здійснюватися за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше ніж за два місяці.

      Позивач звернувся до  відповідача з письмовою заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки 12 квітня 2011р, до суду звернувся  28 квітня 2011р, тобто поза межами, встановленими умовами договору (не пізніше ніж за два місяці).

    Виходячи з правовідносин, які складися між сторонами, а саме оренди земельної ділянки, позивач вимагає розірвання договору оренди за підставами невиконання умов договору з боку відповідача в частині орендної плати.          

    Згідно  ст..31 Закону України «Про оренду землі»- на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання  сторонами обов’язків, передбачених ст..24 і 25 цього закону.

     Позивач підставами розірвання договору вказує неналежну оплату орендної плати відповідачем, проте в судовому засіданні встановлено, що в 2008 та 2009роках відповідач сплачував орендну плату зерновими культурами, отримання яких її донькою, за її згоди, підтвердила позивач.

     В 2010р відповідачем сплачено орендну плату в грошовому еквіваленті в сумі 2100грн., що підтверджується поясненнями позивача, розпискою від імені позивача про отримання грошей, яку вона не заперечує. Вказані грошові кошти були сплачені 30 жовтня 2010року, в строк, встановлений умовами Договору- не пізніше 01 грудня кожного року. Крім того, відповідачем за рахунок позивача сплачено податок в сумі 315грн., що підтверджується податковим розрахунком до ОДПІ за 4 квартал 2010р та податок на землю 73грн.50коп., згідно квитанції від 12.08.2010року.

      Вид оплати орендної плати встановлено п.2.3 Договору, за яким встановлена альтернатива виду орендної плати- грошові кошти, сільгосппродукція або наданням орендодавцю послуг.

      Додаткової угоди до договору оренди в частині визначення виду послуг та періодичність їх надання, сторонами не укладено.

      Як позивач так і відповідач підтвердили суду, що в 2008 та 2009р відповідачем було безоплатно, без врахування у вартість орендної плати, здійснено оранку городу позивача площею 40 соток, розташованого на присадибній земельній ділянці. А також весною 2010р проведена культивація городу, хоча умовами Договору оренди такий безоплатний вид послуг не передбачено. Дані обставини підтверджують не лише виконання відповідачем умов договору оренди в частині орендної плати, а навіть більше.

      За вимогами ч.1 ст.60 ЦПК України- обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

     Оскільки дані обставини визнані сторонами, вони не підлягають доказуванню.

     Також сторонами визнано проведення розрахунку у вигляді надання позивачеві сільськогосподарської продукції в 2008-2009р, тому вони не підлягають доказуванню.         

     Позивачем не надано доказів в порушення відповідачем термінів розрахунку орендної плати. Навпаки, позивач підтвердив суду, що розрахунок за оренду 2008 та 2009р сільгосппродукцією проведено в кінці серпня місяця кожного року, що відповідає умовам договору. Розрахунок 2010р проведено 30 жовтня 2010р, що також відповідає умовам договору.

     Посилання позивача, щ відповідач в 2010р неналежно виконав умови оплати оренди, сплативши грошові кошти, а не сільгосппродукцію в вигляді зерна, яку він вимагав, безпідставні, оскілки умовами п.2.3 договору передбачено, що вид орендної плати встановлюється за домовленістю сторін, а не вимогою орендодавця. Відповідач пояснив, що не мав зерна в 2010р, тому сплатив гроші у відповідній сумі, встановленій договором. Позивач, отримавши 30 жовтня 2010р грошові в кошти в рахунок оплати орендної плати, тим самим визнав виконання відповідачем умов договору в цій частині.

       За таких обставин суд вважає, що порушення істотних умов договору відповідачем з підстав, викладених в позовній заяві, а саме неналежної сплати орендної плати, не встановлено, доказів в обґрунтування даних обставин, позивачем суду не надано, тому в задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

       Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                                     ВИРІШИВ:

       ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

       Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий -