Справа № 2-574/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

31 травня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі :

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Святковській А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом Прокурора Верхньодніпровського району в інтересах ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

                                                             ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся прокурор Верхньодніпровського району в інтересах ОСОБА_1 з позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки реєстраційний номер 041011901505 від 6 жовтня 2010року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2, посилаючись на те, що до прокуратуру Верхньодніпровського району звернулася ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, з заявою про те, що вона на підставі державного акту на право власності на землю виданого 6 грудня 2001р серія 1У-ДП №010003 на праві приватної власності має земельну ділянку площею 21,880га, розташовану на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району .

В жовтні 2010р нею був укладений договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_3, при реєстрації якого у відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі вона дізналася про наявність та реєстрацію договору оренди земельної ділянки між нею та ФОП ОСОБА_2 в жовтні 2010р, який вона не укладала та не підписувала.

Факт, що позивач не підписувала договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 підтверджується висновком спеціаліста  при дослідчій перевірці заяви ОСОБА_1 Таким чином, підтверджуються вимоги ОСОБА_1, що вона не укладала з ОСОБА_2 договір оренди належної їй земельної ділянки і наміру укласти такий не мала в зв’язку з чим договір оренди земельної ділянки має бути визнаний недійсним.

         В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на докази, викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що не мала наміру укласти з відповідачем договір оренди землі, не укладала його і не підписувала. Документів відповідачу для укладення договору оренди не надавала, гроші в рахунок орендної плати не отримувала. В 2010р по весні її землю засівав ОСОБА_4 за усною з нею домовленістю, разом з ним і ОСОБА_2, та восени 2010р заплатили їй 7500грн. Але письмовий договір оренди вона з відповідачем восени 2010р не укладала, а мала намір укласти договір оренди землі з ОСОБА_3, який підписала та оформила, а коли з вернулася до відділу Держкомзему для його реєстрації, дізналася, що вже зареєстрований договір оренди нібито укладений між нею та ОСОБА_2, після чого відразу звернулася до прокуратури району з заявою.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір оренди землі, зареєстрований 6 жовтня 2010р, за який позивач отримала 8 жовтня 2010р в якості орендної плати за 2010р - 7500грн. Припускає, що можливо, і не позивач підписала договір оренди землі, можливо з її згоди, хтось його підписав. Але позивач вже підписаний договір оренди передала відповідачу для реєстрації в відділі Держкомзему, що він і здійснив.

Представник третьої особи в частині позовних вимог покладається на розсуд суду, посилаючись на те, що в компетенцію відділу не входить перевірка підписів на договорах оренді землі. А коли звернулася позивач за реєстрацією договору оренди восени 2010р, було підняту книгу реєстрації договорів оренди та встановлено, що вже зареєстровано договір оренди між нею та ОСОБА_2 Хто звертався за реєстрацією оспорюваного договору йому невідомо.

Вислухавши пояснення представників сторін, позивача, третьої особи, дослідивши докази по справі,  суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

         За вимогами ст.11 ЦПК України- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть учать у справі.

         Ст.13 Закону України «Про оренду землі»- визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк,  а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

         Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія 1У-ДП №010003, виданого 06 грудня 2001р позивач є власником земельної ділянки площею 21,880га,  розташованою на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

        15 вересня 2010р (за договором оренди, наданим відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі) між позивачем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди змеленої ділянки, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, який був зареєстрований у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 6 жовтня 2010р реєстраційний номер  041011901505.

        Представник відповідача, в заперечення позовних вимог, як на письмовий доказ укладання договору оренди, посилається на сам договір оренди землі, без номеру, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у відділі Держкомзему 06 жовтня 2010р, за яким ОСОБА_1 ніби-то передала відповідачу в оренду земельну ділянку загальною площею 21,880га ріллі, розташованої на території Дніпровської сільради Верхньодніпровського району, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, за оренду плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7200грн.67коп. на рік.

Як пояснила суду позивач ОСОБА_1- оспорюваний договір оренди землі  вона з ФОП ОСОБА_2 не укладала, не підписувала такого і не мала бажання укладати такий.

Факт того, що ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний  договір оренди, підтверджується висновком спеціаліста №44/04-15 від 09 лютого 2011року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець»в договорі оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 041011901505 від 06.10.2010р, та в строчці «ОСОБА_1»акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду між ФОП ОСОБА_2 і землевласником ОСОБА_1, виконані не ОСОБА_1

Даний висновок, який отриманий в ході дослідчої перевірки  за заявою ОСОБА_1 від 28.10.2010р та знаходиться у відмовному матеріалі №1883/2011р, відповідачем не ос порений, тому є належним і допустимим доказом по цивільній справі.

Відносно ФОП «ОСОБА_2»було відмовлено в порушенні кримінальної справи 25 лютого 2011року.

Крім того, представник відповідача припускає, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди вчинений не ОСОБА_1, а іншою особою, за згодою ОСОБА_1, тим самим не заперечуючи, що договір оренди ОСОБА_1 не підписувала.

Але доводи представника відповідача про те,що договір укладений за згодою ОСОБА_1, заперечуються самою ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відсутність волевиявлення позивача на укладання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 підтверджується наявністю договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, укладеним восени 2010р, та при реєстрації якого у відділу Держкомзему позивач і дізналася про наявність оспорюваного договору.

Заперечення представника відповідача про те, що між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, що підтверджується видатковим касовим ордером від 8 жовтня 2010р, за яким позивач отримала 7500грн. за оренду землі , не є належним доказом, оскільки  у видатковому касовому ордері  вказана підстава- договір, але не вказано за яким саме договором. Вказано, що сплачено за оренду землі (пай 2010), що підтверджує суду позивач, пояснюючи, що відповідач без укладання письмового договору з товаришем засіяли її землю весною 2010р, за що і сплатили їй оренду. Що ці кошти є оплатою оренди саме за 2010р, підтверджується вказаним в ордері  «пай 2010».

Що дані кошти є орендною платою за оспорюваним договором заперечується і тим, що за умовами оспорюваного договору  орендна плата становить 7200грн., тоді як позивачці сплачено 7500грн.

Посилання представника відповідача, що договір оренди був укладений на законних підставах, що підтверджується наявністю у відповідача документів, належних позивачці- Державного акту на право власності на землю, схеми розташування земельної ділянки,  кадастрового плату, копії паспорту, позивач заперечує, прояснюючи тим, що вказані документи були у ОСОБА_4, який орендував у неї землю в 2006-2008роках, та з яким в подальшому відповідач засівав землі громадян, та у ОСОБА_3, якій вона надавала свої документи для оформлення з нею договору оренди, та яка була тещею відповідача., тому відповідач міг взяти ці документу у вказаних осіб.

Посилання представника позивача про те що ОСОБА_3, з якою позивач мала намір укласти договір оренди, є колишньою тещею відповідача ОСОБА_2та яка намагається відомстити відповідачу не мають відношення до предмету доказування.

           За таких обставин суд вважає, що в ході судового розгляду справи достовірно встановлено та підтверджено доказами, що позивач наміру та волі укладати договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки з відповідачем ФОП ОСОБА_2 не мала, і таковий не укладала, тому  позовні вимоги прокурора Верхньодніпровського району підлягають задоволенню.

Відповідно вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, які складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн. та судового збору сумі 360грн.

     Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213. 214, 215 ЦПК України, суд-

                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Верхньодніпровського району в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

         Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки реєстраційний номер 041011901505 від 6 жовтня 2010року, укладений між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

         Стягнути з фізичної особи - підприємцем ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 360грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий-