Справа № 2-1271/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

 27 травня 2011 року  Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

          головуючого - судді  Качмар В. Я.

          при секретарі -          Матчишин І.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб таким, що втратили право на користування жилим приміщенням, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано з 1999 року. З цього часу відповідачка забрала всі свої речі та переїхала до іншого населеного пункту, часто їздила за кордон на заробітки. У 2009 році повернулась та для оформлення пенсії попросила приписатись у позивача, хоча ані дня не проживала у спірному помешканні. Відповідач ОСОБА_3 з 2002 року почав їздити разом із матір’ю за кордон, забрав свої речі та з того часу у квартирі не проживав. На даний час відповідачі проживають у с.Солонсько Дрогобицького району, Львівської області. Відповідачі добровільно виписатись із квартири не бажають, комунальних послуг не сплачують, як наслідок позивач несе додаткові витрати на такі, позбавлений можливості оформити субсидії. З цих підстав, та враховуючи те, що відповідачі у спірному помешканні не проживають, обравши для себе інше місце проживання, квартирою не користуються, вважає, що їх слід визнати такими, що втратили право користування даним жилим приміщенням.

В судовому засіданні позивач, будучи допитаний як свідок, позовні вимоги підтримав повністю, послався на обставини викладені в позовній заяві, просить позов задоволити. Додатково суду показав, що відповідачі добровільно переїхали з квартири, забравши всі свої речі. Він, в свою чергу, жодних перешкод в користуванні квартирою їм не чинив.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, не повідомили суду причини неявки.

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. (а.с.5)

Із записів у будинковій книзі вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.(а.с.11)

За змістом ч.2 ст.167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

З роз’яснень, які містяться у п.11 Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” вбачається, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

З актів обстеження фактичного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.03.2011 року та від 11.04.2011 року вбачається, що останні за адресою спірної квартири не проживають. (а.с.8,9)

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, оскільки відповідачі добровільно залишили спірне житло, вибули на постійне проживання в інший населений пункт, а позивач, як власник житла, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України має право вільно володіти, користуватися та на підставі ст. 319 ЦК України - розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, а відповідно до ст. 391 ЦК України - має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним помешканням. 

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення –з дня отримання такого.

Заочне рішення може бути переглянуте Дрогобицьким міськрайонним судом, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя                                                     В. Я. Качмар