справа № 1-  34/11

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

3 червня 2011 року                                                       Знам’янський міськрайонний суд             

                                                                                       Кіровоградської області

у складі: головуючої - судді  Павловської І.А.,

               при секретарі Чукановій О.А.,    

             за участю прокурора Максюти А.М.,

               захисників –адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Донецької області м. Амвросіївка, освіта середня-спеціальна, українця, громадянин України, співмешкає, не працює, раніше не судимий, військовозобовязаний, проживає АДРЕСА_1,

за ч. 3 ст. 187, ч.2 ст. 304 КК України,  

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,  уродженця     Кіровоградської області, Знам’янського району с. Дмитрівка, освітасередня-спеціальна,    українця,    громадянина    України,    не працюючого, не одруженого, утриманців не має, проживає АДРЕСА_1,  судимий   10.11.2005 року Знам’янським міськрайонним судом за ст. 185 ч.З, ст 289 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі ні підставі ст. 75 КК України звільнений   від відбуття покарання з іспитовим сроком 3 роки, 25.11.2008 року   постановою   Знам’янського   міськрайонного      суду звільнений від відбуття покарання,

за ч. 3 ст. 187, ч.2 ст. 304 КК України,  

ВСТАНОВИ В:

21 лютого 2009 року близько 3 годину,  перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 маючи намір здійснити напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, що зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, реалізуючи свій злочинний умисел, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_7, розташованого у АДРЕСА_2 За вказаною адресою підсудні розподілили між собою ролі, згідно яких ОСОБА_4 залишився поблизу будинку на території домоволодіння, для попередження неповнолітнього ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про появі сторонніх осіб. ОСОБА_5. і неповнолітній ОСОБА_6 підійшли безпосередньо до будинку де ОСОБА_5, принесеною із собою палицею розбив віконне
скло у наслідок чого виник отвір через          який неповнолітній ОСОБА_6., одягнувши на голову маску, виготовлену ним для скоєння злочинних дій,
проник у середину за допомогою          ОСОБА_5 який підсадив його, до отвору.

Після чого діючи умисно та узгоджено ОСОБА_5. і ОСОБА_4 стали чекати
неповнолітнього ОСОБА_6 на подвір'ї, слідкуючи за тим, щоб їх дії залишались не помітними для сторонніх осіб.

У цей час неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи у середині будинку  висловлював погрози застосуванням дерев’яної палиці на адресу потерпілої ОСОБА_7 якщо остання не віддасть гроші, зазначаючи що до будинку увійдуть інші особи, ї уб’ють її. Зазначеними діями неповнолітній ОСОБА_6 створював
реальну загрозу життю та здоров’ю ОСОБА_7 При цьому, після відмови потерпілої  віддати гроші, неповнолітній ОСОБА_6застосував до неї  фізичну силу, вдаривши ногою по правій нозі і  спричинивши тим самим фізичний біль.

          Потерпіла ОСОБА_7, злякавшись погроз          ОСОБА_6, направлених на позбавлення її життя та здоров'я, віддала останньому гроші у сумі 150 гривен, які
знаходились на столі у кімнаті будинку.

          Після чого,  підсудні   ОСОБА_5, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, а викладеним в наслідок розбійного нападу розпорядились на свій розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 150 гривен.

          Таким чином, своїми    умисними діями          підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скоїли   напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу ( розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, а саме злочин передбачений ст. 187 ч. З КК України.

          Крім того,  21 лютого 2009 року близько 3 годин підсудні ОСОБА_5. і ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за попередньою змовою між собою та неповнолітнім ОСОБА_6, достовірно знаючи, що останній є неповнолітньою особою,  шляхом умовлянь та розповідей про легкість скоєння злочинних дій, з метою наживи, втягли його у злочинну діяльність. Тобто, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло,  реалізуючи свій злочинний умисел, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_7 , розташованого у АДРЕСА_2

Де розприділивши між собою ролі ОСОБА_4. залишився стояти поблизу будинку, для попередження інших співучасників про можливу появу сторонніх осіб, а ОСОБА_5. та неповнолітній ОСОБА_6 підійшли до будинку де ОСОБА_5., принесеною із собою палицею розбив віконне скло у наслідок чого утворився отвір через який неповнолітній ОСОБА_6 одягнувши на голову приготовлену ним маску,  проник у середину за допомогою дій ОСОБА_5, який підсадив його до отвору у віконній рамі.

Після чого діючи сумісно, та узгоджено підсудні ОСОБА_5. та ОСОБА_4. стали чикати неповнолітнього ОСОБА_6 на подвір'ї, слідкуючи за тим, щоб їх не помітили сторонні особи, а неповнолітній ОСОБА_6 перебуваючи в середині будинку, погрожував потерпілій ОСОБА_7 застосуванням дерев'яної палиці якщо вона не віддасть гроші та вбивством, що скоють вони із іншими хлопцями, створюючи своїми діями реальну загрозу життю та здоров’ю потерпілої. При цьому, коли ОСОБА_7, відмовилась віддати гроші неповнолітній ОСОБА_6 ногою наніс їй удар по правій нозі, спричинивши фізичний біль.

ОСОБА_7 злякавшись погроз неповнолітнього ОСОБА_6, направлених на позбавлення її життя та здоров'я, віддала останньому гроші у сумі 150 гривен, що знаходились в кімнаті будинку на столі.

Зазначеними діями підсудні ОСОБА_5. та ОСОБА_4 діючи умисно та узгоджено, достовірно знаючи що ОСОБА_6 є неповнолітньою особою, втягли його та скоїли за його участі злочинні дії у результаті яких заволоділи грошима ОСОБА_7 в сумі 150 гривен, при цьому ОСОБА_4 вчинив зазначені дії, являючись батьком неповнолітньої особи.

Після зазначеного підсудні ОСОБА_5., ОСОБА_4., неповнолітній ОСОБА_6 з викраденим з місця скоєння злочину зникли, та розпорядились грошима на свій розсуд чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 150 грн. 00 коп.

          Своїми     умисними діями   підсудний    ОСОБА_5.  скоїв     втягнення неповнолітнього у  злочинну діяльність, а саме злочин передбачений ч.1 ст. 304 КК України, а підсудний ОСОБА_4, являючись батьком неповнолітньої особи, вчинив ті самі дії, а саме втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 304 КК України.

Таким чином підсудний ОСОБА_5  скоїв злочини передбачені ст. 187 ч.З КК України та ч.1 ст. 304 КК України.

Підсудний ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.3 ст.187, ч.2 ст. 304 КК України.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, зазначивши, що у даний час він проживає однією сім’єю із ОСОБА_10., що являється донькою підсудного ОСОБА_4 та сестрою неповнолітнього ОСОБА_6 20 лютого 2009 року він у себе вдома вживав алкогольні напої, після чого  із співмешканкою пішов додому до  ОСОБА_4, який вже спав, і близько 23 години він також ліг спади, а наступного ранку вони вирішили піти до села Дмитрівка продати цеглу. По дорозі зустріли  працівників міліції, які їх забрали і повезли до дому потерпілої, де він і дізнався про вчинений злочин щодо останньої. При цьому зазначив, що 24 лютого  2009 року вони дійсно віддала до магазину  борг за придбаний телевізор у розмірі 100 гривен однією купюрою, що отримали від продажу цегли.   

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою винність в інкримінованих йому складах злочинів, передбачених  ч.3 ст. 187 та ч.2 ст. 304 КК України не визнав та суду пояснив, що дійсно являється батьком неповнолітнього ОСОБА_6, а підсудний ОСОБА_5 проживає однією сім’єю із  його донькою, тож вважає останнього зятем. При цьому 21 лютого 2009 року цілий день він знаходився вдома, а ОСОБА_5 із його донькою  та неповнолітнім ОСОБА_6   приїхали лише ввечері, вони разом вживали алкогольні напої після чого лягли спати. Вранці 22 лютого 2009 року він був затриманий працівниками міліції, які у приміщенні відділу міліції змусювали  визнати себе винним у вчинені розбою стосовно потерпілої, застосовуючи  протигаз та інші заходи впливу.  

Не дивлячись на те, що підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованих їм злочинів не визнали, їх вина у вчинені зазначених злочинних діянь у повному обсягу пред’явленого обвинувачення встановлена судом і підтверджується поясненнями неповнолітнього ОСОБА_6, щодо якого розглядається справа про застосування  примусових заходів медичного характеру, потерпілої, свідків, а також дослідженими судом у судовому засіданні матеріалами кримінальної справи.

Допитаний у судовому засіданні  неповнолітній ОСОБА_6, щодо якого  розглядається справа про застосування  примусових заходів медичного характеру винним себе у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України не визнав, зазначивши, що  ні він ні підсудні даного злочину не вчиняла, а зізнався у його вчиненні під тиском працівників міліції. Але  у подальшому  неповнолітній ОСОБА_6 неодноразово пояснював, що маска  виготовили вони із підсудним ОСОБА_5 із чорної в’язаної шапочки, прорізавши у ній отвори для очей. Наступного для після вчинення злочину із її застосуванням, він  спалив у печі дану маску

          Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що підсудних знає, як мешканців села Плоске, оскільки вони допомагали їй заготовлювати дрова на зиму, за що отримали винагороду у розмірі 300 гривен.  21 лютого 2009 року
року вона поклала на стіл у кімнаті будинку де проживає 150 гривен купюрами по 10 гривен кожна, щоб наступного дня щось
придбати для онуків.  Увечері через вікно, що виходить на подвір’я вона побачила як по дворі хтось пробіг і подумала, що то онук, але вийшовши на подвір’я і погукавши, нікого не побачила. Коли вона  лягла спати, але почула дзвін скла, після чого у своєму будинку побачила особу у масці, виготовленій із чорної в’язаної шапочки з отворами для очей,  і з  дерев’яною палицею у руці, який, взявши її за груди став вимагати гроші і вдарив по нозі. Однак, гроші вона не віддавала, тоді  зазначена особа стала кричати: «Хлопці ідіть різати будемо», після цих слів,  злякавшись загрози для власного життя, вона віддала   150 гривен, що знаходились на сталі у кімнаті. Вказана особа вийшла із будинку, а вона  сховалась під ліжко. Після чого, особа у масці повернулась, але побачивши, що її немає  пішла із будинку. При цьому обличчя вказаної особи  потерпіла не бачила, як і не могла впізнати  голосу нападника, однак впевнена, що  злочинні діяння проти неї вчинили саме підсудні і неповнолітній ОСОБА_6, більш того коли їх привезли працівники міліції вони свою вину визнали повністю і розповіли без будь-якого тиску, як вчинили  даний злочин.

Допитаний у судовому засіданні  свідок ОСОБА_14 пояснив, що потерпіла являється його матір’ю,  21 лютого 2009 року після 4 години йому стало відомо, що стосовно  неї вчинено розбій і приїхавши за місцем її проживання побачив, що двері у будинок відчинені,  розбите віконне скло, речі у будинку розкидані. При цьому потерпіла пояснила, що  її пограбував хлопчик на обличчя якого була одягнута маска із в’язаної чорної шапки, невеликий на зріст, із палицею у руці, що розбив  віконне скло і погрожуючи, вдарив по нозі. Після того, як підсудних і неповнолітнього ОСОБА_6  привезли працівники міліції, вони без будь якого тиску зізнались у  вчинені  злочину, щодо  потерпілої.

Цивільний відповідач  ОСОБА_15 пояснила суду, що являється матір’ю неповнолітнього ОСОБА_6 і позовні вимоги потерпілої, щодо стягнення  моральної та  матеріальної шкоди визнає повністю.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що потерпіла являється її бабусею і 21 лютого 2009 року остання повідомила що її обікрави, у зв’язку із чим  були викликані працівники міліції, а 28 лютого 2009 року  підсудні особисто показали як вчинили даний злочин. При цьому неповнолітній ОСОБА_6  показав яким чином  потрапив до будинку через розбите віконне скло, ОСОБА_5  його підсаджував. Під час  розбою вони заволоділи 150 гривнями. У цей час  підсудний ОСОБА_4  знаходився біля калітки на території домоволодіння. Також свідок пояснила, що  потерпіла вказувала, що особа, яка вчинила злочин  була у  масці і у руці тримала палицю, вигукувала погрози на її адресу і завдала  потерпілій удару по нозі. Крім того вказана, що бабуся  давала їм  із братами по 10 гривен кожного дня на їжу.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 дали аналогічні пояснення  із поясненнями свідка ОСОБА_16, зазначивши крім іншого на тому що ОСОБА_5, ОСОБА_4 неповнолітній  ОСОБА_6, під час відтворення обстановки та обставин події окремо  показували як вчинили розбій стосовно потерпілої, при цьому ніякого впливу стосовно них не застосовувалось.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що був  запрошений 28 лютого 2009 року в якості  понятого під час відтворення обстановки і обставин події до будинку потерпілої. При цьому підсудні  зазначали, що впочатку  прийшли подивитись чи одна у будинку потерпіла, а потім  прийшли знову і підсудний ОСОБА_4 залишився  стояти біля калітки а підсудний ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6  розбили віконне скло, ОСОБА_5 підсадив  ОСОБА_6  і останній заліз до будинку через розбите вікно. Де із палицею у руках став вимагати у  потерпілої гроші,  штовхнув її. Остання віддала йому більше 100 гривен купюрами по 10 гривен кожна. При цьому жодних протиправних дій стосовно підсудних та неповнолітнього ОСОБА_6 не застосовувалось.  

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 дав суду пояснення аналогічні із поясненнями надими ОСОБА_19, також зауважив, що 28 лютого 2009 року був присутній  в якості понятого при відтворень обстановки і обставин події у домоволодінні ОСОБА_7 При цьому вказав, що ОСОБА_4 під час розбійного нападу знаходився на подвір’ї, а ОСОБА_6  показав, як вибив віконне скло, вдів на голову підготовлену маску, вліз до будинку  і вимагав у потерпілої гроші. При цьому остання відділа йому 150 гривен, що знаходились на столі. Вказані пояснення підсудні і неповнолітній ОСОБА_6

          Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10.  суду пояснив, що ОСОБА_4 є її батьком, неповнолітній ОСОБА_6 –братом, а ОСОБА_5 –співмешканцем. 20 лютого 2009 року вона знаходилась у подруги і стосовно  розбійного нападу на потерпілу пояснити нічого не може.

Свідок ОСОБА_21 під час її допиту у судовому засіданні пояснила, що близько двох років тому ОСОБА_4 із незнайомим їй чоловіком прийшли до магазину де вони  працюла і придбали телевізор у розстрочку. При цьому розплачувалась за нього не кожного місяця, як належало, але у лютому 2009 року  сплатили 100 гривен, хто саме приніс гроші точно не пом’ятає, але вважає, що ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6

          Вина підсудного ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст. 304 КК України та вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 304 КК України  підтверджується також матеріалами кримінальної справи, дослідженими судом у судовому засіданні, а саме:

- постановою про порушення кримінальної справи стосовно  ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 (т.1 а.с. 78);

- протоколом  огляду місця події від  21 лютого 2009 року та фототаблицею до нього, де зафіксовано пошкодження вікна у домоволодінні АДРЕСА_2  ( т.№ 1 а.с. 6-16);

-  протоколом допиту  підозрюваного  ОСОБА_6. від 27 лютого 2009 року, де останній в присутності захисника-адвоката розповів обставини вчиненого ним разом ОСОБА_5 та ОСОБА_4  злочину стосовно ОСОБА_7 (т.1 а.с. 52-53);

- постановою про порушення кримінальної справи стосовно  ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 (т.1 а.с. 78);

- постановою про перекваліфікацію дій обвинувачених   ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 з ч.3 ст. 186 КК України на ч.3 ст. 187 КК України (т.1 а.с. 78);

- постановою про порушення кримінальної справи стосовно  ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого  ст. 304 КК України (т.1 а.с. 143);

- постановою про об’єднання в одне провадження кримінальних справ порушених стосовно  ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 (т.1 а.с. 144);

- протоколом допиту  обвинуваченого ОСОБА_5, де останній  визнав свою вину у вчиненні злочину стосовно ОСОБА_7(т. 1  а.с. 149);

- протоколом допиту  обвинуваченого ОСОБА_6, де останній  в присутності захисника –адвоката визнав свою вину у вчиненні злочину стосовно ОСОБА_7(т. 1  а.с. 177-179);

- постановами про  відмову у порушенні  кримінальної справи відносно працівників Знам’янського МВ УМВС України в області у зв’язку із  відсутністю у їх діях  складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366 КК України та  ст.ст. 121, 122, 125, 364, 365, 366 КК України (т.2 а.с. 59, 78);

          - постановою про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.3 ст. 187, ст. 304 КК України на ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 304 КК України, обвинуваченого ОСОБА_5 з ч.3 ст. 187, ст. 304 КК України на  ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 304 КК України (т.3 а.с. 4-6);

- протоколом очної ставки  від 24 червня 2010 року між  ОСОБА_5 та ОСОБА_22, де останній спростував пояснення  підсудного стосовно того, що він  давав  ОСОБА_5та ОСОБА_4  гроші за отриману від них цеглу, оскільки  будь-яких домовленостей між ними не було і гроші він не  давав ( т. 3 а.с. 33-34);

- протоколами очних ставок  від 24 червня 2010 року між  ОСОБА_4 та ОСОБА_22, а також  ОСОБА_6 та ОСОБА_22 де останній вказав, що із даними особами   будь-яких домовленостей у нього не було і гроші він їм не  давав ( т. 3 а.с. 35, 36);

- протоколом допиту  ОСОБА_6 від 25 червня 2010 року, де останній  підтвердив, що  за пропозицією батька  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони утрьох вчинили розбій стосовно потерпілої ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 64)

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи у сукупності всі докази по даній кримінальній справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 скоїв напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і органом досудового слідства дії підсудного за ч.3 ст.187, ч. 1 ст. 304 КК України кваліфіковані правильно.

Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 скоїв напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, вчинене батьком і органом досудового слідства дії підсудного за ч.3 ст.187, ч. 2 ст. 304 КК України кваліфіковані правильно.

          Суд критично відноситься до пояснень підсудних  ОСОБА_5, ОСОБА_4 неповнолітнього ОСОБА_6, щодо їх непричетності до вчинення зазначених злочинних діянь, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами. Також суд критично  ставиться до пояснень  підсудних, щодо визнання своєї вини у вчиненому  під впливом фізичного примусу зі сторони працівників Знам’янського МВ УМВС, оскільки  за даним фактом  проводились неодноразові перевірки  працівниками Знам’янської міжрайонної прокуратури і  зазначених порушень не виявлено.          

          При призначенні покарання підсудним ОСОБА_5, ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних ними умисних, закінчених злочинів, один з яких, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, особу як ОСОБА_5 так і ОСОБА_4 що вони раніше притягувався до  кримінальної відповідальності, але судимості з них зняті погашені у встановленому законом порядку, не мають постійного місця роботи, за місцем проживання  характеризуються посередньо, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебувають. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_4  страждає на гіперменропію слабкого ступеня і має начальну катаракту  обох очей, а ОСОБА_5  страждає на цукровий діабет тип.І, вперше виявлений, середнього ступеню тяжкості і має відносно задовільний стан здоров’я.

     Пом’якшуючих обставинами по справі згідно ст. 66 КК України у судовому засіданні не встановлено, обтяжуючими обставинами суд вважає згідно ст. 67 КК України, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, щодо особи похилого віку, вчинення злочину  за попередньою змовою групою осіб.

          Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_5 та ОСОБА_4 їх особи, відсутність обставин, які пом'якшують їх покарання  та наявність обтяжуючих обставин, те що вони скоїли  умисний, закінчений злочин, при цьому вини своєї не визнають, суд вважає, що виправлення як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4  можливе лише в умовах їх ізоляції від суспільства.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_7 про стягнення із ОСОБА_5, ОСОБА_4, неповнолітнього  ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 2000 гривен та матеріальної шкоди у розмірі 150 гривен  підлягає задоволенню

          Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 187 ч.3, ст.304 ч.1 КК України та призначити покарання:

-за ст. 187 ч.3 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є  власністю засудженого;

-за ст. 304 ч. 1 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

          На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначити остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією  всього майна, що є  власністю засудженого.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 –взяття під варту –залишити без змін, термін відбування покарання відраховувати з 26 лютого 2009 року.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч.3, ст.304 ч.2 КК України та призначити покарання:

-за ст. 187 ч.3 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є  власністю засудженого;

-за ст. 304 ч. 2 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

          На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначити остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією  всього майна, що є  власністю засудженого.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 –взяття під варту –залишити без змін, термін відбування покарання відраховувати з 26  лютого 2009 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити, стягнувши солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_4, цивільного відповідача ОСОБА_15 150 гривен матеріальної шкоди та 2000 гривен моральної шкоди на користь потерпілої.

          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, - в тож же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                                                     І.А. Павловська