справа № 1-  34/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

3 червня 2011 року                                                       Знам’янський міськрайонний суд             

                                                                                       Кіровоградської області

у складі: головуючої - судді  Павловської І.А.,

               при секретарі Чукановій О.А.,    

             за участю прокурора Максюти А.М.,

               захисників –адвокатів ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області постанову слідчого СВ Знам’янського МВ УМВС в Кіровоградській області Сороки С.В. про направлення справи до суду для вирішиння питання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно неповнолітнього  ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у зв’язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, яке містить ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187  КК України, -

ВСТАНОВИВ:

          21 лютого 2009 року близько 3 годину,  перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою ОСОБА_5, ОСОБА_6. та неповнолітній ОСОБА_4 маючи намір здійснити напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, що зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, реалізуючи свій злочинний умисел, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_7 розташованого у АДРЕСА_1 За вказаною адресою підсудні розподілили між собою ролі, згідно яких ОСОБА_5 залишився поблизу будинку на території домоволодіння, для попередження неповнолітнього ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про появі сторонніх осіб. ОСОБА_6 і неповнолітній ОСОБА_4 підійшли безпосередньо до будинку де ОСОБА_6., принесеною із собою палицею розбив віконне
скло у наслідок чого виник отвір через          який неповнолітній ОСОБА_4, одягнувши на голову маску, виготовлену ним для скоєння злочинних дій,
проник у середину за допомогою          ОСОБА_6 який підсадив його, до отвору.

          Після чого діючи умисно та узгоджено ОСОБА_6 і ОСОБА_5 стали чекати
неповнолітнього ОСОБА_4 на подвір'ї, слідкуючи за тим, щоб їх дії залишались не помітними для сторонніх осіб.

          У цей час неповнолітній ОСОБА_4, перебуваючи у середині будинку  висловлював погрози застосуванням дерев’яної палиці на адресу потерпілої ОСОБА_7 якщо остання не віддасть гроші, зазначаючи що до будинку увійдуть інші особи, ї уб’ють її. Зазначеними діями неповнолітній ОСОБА_4 створював
реальну загрозу життю та здоров’ю ОСОБА_7 При цьому, після відмови потерпілої  віддати гроші, неповнолітній ОСОБА_4.застосував до неї  фізичну силу, вдаривши ногою по правій нозі і  спричинивши тим самим фізичний біль.

          Потерпіла ОСОБА_7 злякавшись погроз          ОСОБА_4, направлених на позбавлення її життя та здоров'я, віддала останньому гроші у сумі 150 гривен, які
знаходились на столі у кімнаті будинку.

          Після чого,  підсудні   ОСОБА_6, ОСОБА_5. та неповнолітній ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, а викладеним в наслідок розбійного нападу розпорядились на свій розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 150 гривен.

          Під час судового розгляду неповнолітній ОСОБА_4 свою вину у вчиненні  даного  суспільно-небезпечного діяння не визнав, однак неодноразово пояснював, що дійсно маску  виготовили вони із підсудним ОСОБА_6. із чорної в’язаної шапочки, прорізавши у ній отвори для очей. Наступного для після вчинення злочину із її застосуванням стосовно ОСОБА_7 він  спалив у печі дану маску. Також зазначав, що до будинку потерпілої він потрапив через розбите ОСОБА_6. віконне скло, при цьому останній підсадив його  до отвору. В будинку  він погрожував  потерпілій палицею, що тримав у руці і, вимагаючи гроші,  голосно викрикнув: «Хлопці заходьте бабу вбивати».

Не дивлячись на невизнання своєї вини неповнолітнім ОСОБА_4 його вина у вчинені вказаного суспільно-небезпечного діяння підтверджується поясненнями потерпілої, свідків, а також дослідженими судом у судовому засіданні матеріалами кримінальної справи.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що підсудних знає, як мешканців села Плоске, оскільки вони допомагали їй заготовлювати дрова на зиму, за що отримали винагороду у розмірі 300 гривен.  21 лютого 2009 року
року вона поклала на стіл у кімнаті будинку де проживає 150 гривен купюрами по 10 гривен кожна, щоб наступного дня щось
придбати для онуків.  Увечері через вікно, що виходить на подвір’я вона побачила як по дворі хтось пробіг і подумала, що то онук, але вийшовши на подвір’я і погукавши, нікого не побачила. Коли вона  лягла спати, але почула дзвін скла, після чого у своєму будинку побачила особу у масці, виготовленій із чорної в’язаної шапочки з отворами для очей,  і з  дерев’яною палицею у руці, який, взявши її за груди став вимагати гроші і вдарив по нозі. Однак, гроші вона не віддавала, тоді  зазначена особа стала кричати: «Хлопці ідіть різати будемо», після цих слів,  злякавшись загрози для власного життя, вона віддала   150 гривен, що знаходились на сталі у кімнаті. Вказана особа вийшла із будинку, а вона  сховалась під ліжко. Після чого, особа у масці повернулась, але побачивши, що її немає  пішла із будинку. При цьому обличчя вказаної особи  потерпіла не бачила, як і не могла впізнати  голосу нападника, однак впевнена, що  злочинні діяння проти неї вчинили саме підсудні і неповнолітній ОСОБА_4, більш того коли їх привезли працівники міліції вони свою вину визнали повністю і розповіли без будь-якого тиску, як вчинили  даний злочин.

Допитаний у судовому засіданні  свідок ОСОБА_8. пояснив, що потерпіла являється його матір’ю,  21 лютого 2009 року після 4 години йому стало відомо, що стосовно  неї вчинено розбій і приїхавши за місцем її проживання побачив, що двері у будинок відчинені,  розбите віконне скло, речі у будинку розкидані. При цьому потерпіла пояснила, що  її пограбував хлопчик на обличчя якого була одягнута маска із в’язаної чорної шапки, невеликий на зріст, із палицею у руці, що розбив  віконне скло і погрожуючи, вдарив по нозі. Після того, як підсудних і неповнолітнього ОСОБА_4  привезли працівники міліції, вони без будь якого тиску зізнались у  вчинені  злочину, щодо  потерпілої.

Цивільний відповідач  ОСОБА_9 пояснила суду, що являється матір’ю неповнолітнього ОСОБА_4 і позовні вимоги потерпілої, щодо стягнення  моральної та  матеріальної шкоди визнає повністю.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що потерпіла являється її бабусею і 21 лютого 2009 року остання повідомила що її обікрави, у зв’язку із чим  були викликані працівники міліції, а 28 лютого 2009 року  підсудні особисто показали як вчинили даний злочин. При цьому неповнолітній ОСОБА_4  показав яким чином  потрапив до будинку через розбите віконне скло, ОСОБА_6.  його підсаджував. Під час  розбою вони заволоділи 150 гривнями. У цей час  підсудний ОСОБА_5  знаходився біля калітки на території домоволодіння. Також свідок пояснила, що  потерпіла вказувала, що особа, яка вчинила злочин  була у  масці і у руці тримала палицю, вигукувала погрози на її адресу і завдала  потерпілій удару по нозі. Крім того вказана, що бабуся  давала їм  із братами по 10 гривен кожного дня на їжу.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11., ОСОБА_12. дали аналогічні пояснення  із поясненнями свідка ОСОБА_10, зазначивши крім іншого на тому що ОСОБА_6., ОСОБА_5 неповнолітній  ОСОБА_4, під час відтворення обстановки та обставин події окремо  показували як вчинили розбій стосовно потерпілої, при цьому ніякого впливу стосовно них не застосовувалось.

Свідок ОСОБА_13. пояснив суду, що був  запрошений 28 лютого 2009 року в якості  понятого під час відтворення обстановки і обставин події до будинку потерпілої. При цьому підсудні  зазначали, що впочатку  прийшли подивитись чи одна у будинку потерпіла, а потім  прийшли знову і підсудний ОСОБА_5. залишився  стояти біля калітки а підсудний ОСОБА_6. і неповнолітній ОСОБА_4  розбили віконне скло, ОСОБА_6. підсадив  ОСОБА_4  і останній заліз до будинку через розбите вікно. Де із палицею у руках став вимагати у  потерпілої гроші,  штовхнув її. Остання віддала йому більше 100 гривен купюрами по 10 гривен кожна. При цьому жодних протиправних дій стосовно підсудних та неповнолітнього ОСОБА_4 не застосовувалось.  

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дав суду пояснення аналогічні із поясненнями надими ОСОБА_13, також зауважив, що 28 лютого 2009 року був присутній  в якості понятого при відтворень обстановки і обставин події у домоволодінні ОСОБА_7 При цьому вказав, що ОСОБА_5 під час розбійного нападу знаходився на подвір’ї, а ОСОБА_4  показав, як вибив віконне скло, вдів на голову підготовлену маску, вліз до будинку  і вимагав у потерпілої гроші. При цьому остання відділа йому 150 гривен, що знаходились на столі. Вказані пояснення підсудні і неповнолітній ОСОБА_4

          Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15.  суду пояснив, що ОСОБА_5 є її батьком, неповнолітній ОСОБА_4 –братом, а ОСОБА_6. –співмешканцем. 20 лютого 2009 року вона знаходилась у подруги і стосовно  розбійного нападу на потерпілу пояснити нічого не може.

Свідок ОСОБА_16 під час її допиту у судовому засіданні пояснила, що близько двох років тому ОСОБА_5 із незнайомим їй чоловіком прийшли до магазину де вони  працюла і придбали телевізор у розстрочку. При цьому розплачувалась за нього не кожного місяця, як належало, але у лютому 2009 року  сплатили 100 гривен, хто саме приніс гроші точно не пом’ятає, але вважає, що ОСОБА_6. та неповнолітній ОСОБА_4

          Вина неповнолітнього ОСОБА_4, у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України повністю підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме:

- постановою про порушення кримінальної справи стосовно  ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_4 (т.1 а.с. 78);

- протоколом  огляду місця події від  21 лютого 2009 року та фототаблицею до нього, де зафіксовано пошкодження вікна у домоволодінні АДРЕСА_1  ( т.№ 1 а.с. 6-16);

-  протоколом допиту  підозрюваного  ОСОБА_4. від 27 лютого 2009 року, де останній в присутності захисника-адвоката розповів обставини вчиненого ним разом ОСОБА_6. та ОСОБА_5  злочину стосовно ОСОБА_7 (т.1 а.с. 52-53);

- постановою про порушення кримінальної справи стосовно  ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_4 (т.1 а.с. 78);

- постановою про перекваліфікацію дій обвинувачених   ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_4 з ч.3 ст. 186 КК України на ч.3 ст. 187 КК України (т.1 а.с. 78);

- постановою про порушення кримінальної справи стосовно  ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого  ст. 304 КК України (т.1 а.с. 143);

- постановою про об’єднання в одне провадження кримінальних справ порушених стосовно  ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_4 (т.1 а.с. 144);

- протоколом допиту  обвинуваченого ОСОБА_6, де останній  визнав свою вину у вчиненні злочину стосовно ОСОБА_7(т. 1  а.с. 149);

- протоколом допиту  обвинуваченого ОСОБА_4, де останній  в присутності захисника –адвоката визнав свою вину у вчиненні злочину стосовно ОСОБА_7(т. 1  а.с. 177-179);

- постановами про  відмову у порушенні  кримінальної справи відносно працівників Знам’янського МВ УМВС України в області у зв’язку із  відсутністю у їх діях  складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366 КК України та  ст.ст. 121, 122, 125, 364, 365, 366 КК України (т.2 а.с. 59, 78);

          - постановою про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 з ч.3 ст. 187, ст. 304 КК України на ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 304 КК України, обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.3 ст. 187, ст. 304 КК України на  ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 304 КК України (т.3 а.с. 4-6);

- протоколом очної ставки  від 24 червня 2010 року між  ОСОБА_6. та ОСОБА_17, де останній спростував пояснення  підсудного стосовно того, що він  давав  ОСОБА_6.та ОСОБА_5.  гроші за отриману від них цеглу, оскільки  будь-яких домовленостей між ними не було і гроші він не  давав ( т. 3 а.с. 33-34);

- протоколами очних ставок  від 24 червня 2010 року між  ОСОБА_5. та ОСОБА_17, а також  ОСОБА_4 та ОСОБА_17 де останній вказав, що із даними особами   будь-яких домовленостей у нього не було і гроші він їм не  давав ( т. 3 а.с. 35, 36);

- протоколом допиту  ОСОБА_4 від 25 червня 2010 року, де останній  підтвердив, що  за пропозицією батька  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони утрьох вчинили розбій стосовно потерпілої ОСОБА_7. (т. 3 а.с. 64)

Зібрані та перевірені в судовому засіданні докази підтверджують, що неповнолітній  ОСОБА_4 скоїв суспільно небезпечне діяння, а саме напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із  погрозою застосування насильства, небезпечного для  життя  чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою  групою осіб, поєднаний з проникненням у житло. Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме:

Відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 182  від  16.03.2009   року,  ОСОБА_4  в момент скоєння правопорушення страждав  хронічним психічним захворюванням в формі помірної  розумової відсталості. В  клінічній  картині  захворювання -  емоційно-вольові порушення, пасивна  підкоряємість, нездатність до  абстрактних умозаключень та наслідків своїх дій, мислення примітивне,  переважно конкретно-образне, нездатність  до критичної оцінки своїх дій. Все це позбавляє ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. У відношенні  інкримінованого правопорушення слід  вважати неосудним. Підпадає під дію ст. 19 ч.2 КК України .   Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - примусового лікування в психіатричній лікарні з звичайним режимом нагляду. (т.1 а.с. 200-202).

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України, в стані неосудності, а тому, приймаючи до уваги висновок судово-психіатричної експертизи та характер вчиненого суспільно-небезпечного діяння, до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру –госпіталізацію до психіатричного закладу із звичайним режимом нагляду.

          Керуючись ст.ст.416, 419-420 КПК України, ст. 94 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

          Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним режимом нагляду.

          Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 –взяття під варту – залишити без змін.  

          Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з дня її проголошення.

Суддя   Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                                                     І.А. Павловська