Справа № 2-772/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                              20 квітня 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий –суддя Владимирська І.М., при секретарі Булуєвій С.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ВП  «Шахта Південнодонбаська №3»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з ВП  «Шахта Південнодонбаська  №3», працюючи підземним гірничоробочим очисного забою 5 розряду, його стаж роботи у цій професії складає 20 років. Тому саме ця професія стала причиною розвитку у позивача професійного захворювання – хронічної вертеброгеної попереково-крижової радикулопатії. 04 березня 2008 року ОСОБА_3 вперше пройшов медичний огляд у Міжрайонній МСЕК №4 м. Донецька, згідно з висновком якої йому була встановлена 3 група інвалідності, з втратою професійної працездатності 50 % безстроково у зв’язку з професійним захворюванням. Пошкодженням здоров’я позивачу завдано тяжкі фізичні та моральні страждання, було змінено його звичний уклад життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та матеріального забезпечення. З наведених підстав ОСОБА_3 і звернувся до суду, та просить стягнути з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність за участю представника.

Представник позивача ОСОБА_1, діюча за дорученням позивача, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, пославшись у їх обґрунтування на обставини, викладені в позові, та пояснила, що через професійне захворювання  позивач має низьку ступень соціальної адаптації, має обмежену працездатність та не може вести  активне життя за станом здоров"я. Це спричиняє йому значні моральні страждання. Відповідно до висновку МСЕК йому встановлено 50% втрати професійної працездатності, чим завдано значну моральну шкоду, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 30000 гривень в відшкодування завданої моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов визнав  частково, вважає, що  позивачем не надано доказів на підтвердження позивних вимог, не доведений причино-наслідний зв"язок між захворюванням позивача та негативними наслідками, в матеріалах справи немає медичного висновку, що підтверджує  факт завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок профзахворювання, правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 1988 р. до 2008 р. ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з ВП  «Шахта Південнодонбаська  №3», що підтверджується наданою копією трудової книжки позивача (а.с. 8-12).

Відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії Обласної клінічної лікарні профзахворювань від 08 лютого 2008 року, ОСОБА_3 було встановлено діагноз –хронічна вертеброгена попереково-крижова радикулопатія, захворювання професійне, даний діагноз було підтверджено Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2008 р.

Відповідно до довідки МСЕК від 04 березня 2008 р. ОСОБА_3 встановлена 3 група інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності безстроково у зв’язку з професійним захворюванням (а.с. 14).

Суд, вислухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із  пошкодженням  здоров"я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

       Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.               Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 30 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов  висновку, що професійне захворювання позивача  заподіює йому моральні страждання, тому що через  нього він змушений  докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через  відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок професійного захворювання він зіткнувся з труднощами побутового плану, оскільки  йому важко обслуговувати себе в побуті. В теперішній час він відчуває негативні наслідки профзахворювання, такі як: фізичний біль,  рухи різко обмеженні. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що  моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

Суд знаходить неспроможними доводи представника відповідача про те, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки даний факт не підтверджений медичним висновком, тому що встановленням стійкої втрати професійної працездатності, на думку суду, позивачу заподіяно  ще більш тяжкі страждання .

     З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

 При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач  постійно відчуває  хворобливі відчуття,  він знаходиться під наглядом лікарів, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному  лікуванні.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 15 000грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

          Згідно зі ст..79 ЦПК України до судових витрат належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Згідно зі ст.81 ч.3  п.3 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи.

          Згідно зі ст. 88 ч.2 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173,  237-1 КЗпП України, ст.23,1167 ЦК України, ст.ст. 60, 79,81,88,  212-215 ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ВП  «Шахта Південнодонбаська  №3»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві –задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ВП  «Шахта Південнодонбаська  №3» на користь ОСОБА_3 в порядку відшкодування моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ВП  «Шахта Південнодонбаська  №3»на користь держави судовий збір в розмірі 150 (сто п»ятдесят) грн.

            Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ВП  «Шахта Південнодонбаська  №3»  на користь Управління державного казначейства м.Донецьк  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                  І.М.Владимирська