Справа № 2-197
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 року Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Боднарук Т.І.,
адвоката: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі, Івано-Франківської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди заподіяної відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що 27.06.2008р. автомобілем марки “Шкода супер В” під керуванням ОСОБА_3 в м.Косів скоєно ДТП, внаслідок якої травмовано ОСОБА_4. Постановою слідчого Косівського РВ УМВС від 06.07.2008р. стосовно ОСОБА_3 відмовлено в порушенні кримінальної справи. Оскільки ОСОБА_4 був застрахований від нещасного випадку на виробництві про що було складено договір та організацією де він працював сплачувались внески, з цих підстав відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань складено акт нещасного випадку, зафіксовано осбтавини справи і за період з 01.07.2008р. по 18.10.2008р. ОСОБА_4 виплачено 13342,94грн. страховго відшкодування згідно договору. А відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. А тому, просить стягнути з ОСОБА_3 13342,94грн., як виплачених потерпілому від нещасного випадку. Просить позов задоволити.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що положення ст.1191 ЦК України на які посилається позивач не підлягають застосуванню до даних правовідносин. Зокрема, ст.55 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не надає установам Фонду соціального страхування звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди в порядку регресу. Оскільки ст. 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, до страховика переходить право вимоги про відшкодування шкоди до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. А у разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено. А так як ОСОБА_5 застрахований саме за договором особистого страхування за яке його організація сплапчувала внески, то позивач немає права на відшкодування шкоди в порядку регресу. Крім того, за наслідками ДТП ним вже відшкодована вся шкода ОСОБА_4 про що свідчить його розписка, де він підтверджує даний факт і претензій до нього не має. В даному випадку позивач просить повторно відшкодувати шкоду ще фонду із яким він будь - яких угод не укладав . Просить в позові відмовити, як закладений безпідставно.
Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні 27.06.2008р. в м.Косів на ділянці дороги “Пістинська гора”ОСОБА_3 керуючи автомобілем “Шкода супер В”порушив ПДР, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2121 під керуванням ОСОБА_4 В результаті даного зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_4 – тілесні ушкодження у вигляді перелому в області лівого плеча та гіпертонічний криз. По даному факту ДТП в.о. слідчим Косівського РВ УМВС ОСОБА_6 06.07.2008р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 являючись керівником управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА уклав договір із відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Косівському районі про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань .
Вказаним договором передбачено виплата страхових внесків в розмірі 0,2 % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і згідно із даним договором визначену суму коштів підприємство щомісячно перераховувало на рахунок фонду .
А тому, ОСОБА_4 відповідно до ст.ст.8,10 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” був застрахований від нещасного випадку на виробництві.
Вимогами ст.21 цього Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, виплачуючи перераховані в цій статті виплати.
Із наведених обставин фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві склав акт №1 про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом та згідно розрахункової відомості виплатив ОСОБА_4 13342,94грн.
Однак, вимоги позивача щодо регресного відшкодування шкоди в даному випадку, де виплачена сума повинна бути відшкодована відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 не заслуговує на увагу, оскільки відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вказаних коштів, так як положення ст.1191 ЦК України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до таких правовідносин.
Так, згідно ст.1191 ч.1 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Відповідно до чинного законодавства вбачається, що правовідносини, пов’язані зі страхуванням різних видів регулюються нормами глави 67 ЦК України.
А згідно ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані із: 1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК України також передбачено, що законом може бути встановлений обов’язок фізичної та юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, відповідно до вище вказаної норми, до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. А щодо проведення страхових виплат за договором страхового особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
Як стверджується матеріалами справи страхові виплати ОСОБА_4 були проведені саме за договором страхового особистого страхування, що не заперечив в судовому засіданні і сам представник позивача.
Відповідно до даного договору підприємство, яке укладало договір страхування сплачувало відповідні внески, тобто сторонами умови договору виконувались і договором не передбачено право зворотної вимоги чи відшкодування шкоди за рахунок третіх осіб.
Також суд бере до уваги і той факт, що ОСОБА_3 відшкодував всю шкоду заподіяну ОСОБА_4, що підтверджується розпискою, де останній жодних претензій будь - якого характеру до відповідача не має, тобто шкода заподіяна потерпілому внаслідок ДТП відшкодована в повному об»ємі, а щодо відшкодування відповідно до договору страхування, то ОСОБА_4 має право згідно закону та умов договору незалежно від винної сторони.
А згідно чинного законодавства вбачається, що ні Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ні Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов’язкового державного соціального страхування за цим Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Крім цього, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов’язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до ст.515 ЦК України не допускається заміна кредитора в зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.
Таким чином, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі, Івано-Франківської області не має права зворотної вимоги до ОСОБА_3, на відшкодування витрат виплачених фондом ОСОБА_4 згідно договору страхування
На підставі наведеного ст.ст.512, 993, 999, 1191 ЦК України, ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”від 18.01.2001р., Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р., керуючись ст.ст.214-215 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
В позові відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі, Івано-Франківської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі –відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: