Справа № 2- 1114/2011 р.

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«16»травня 2011 р.                                     Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді -                                          Коноваленко М.І.           

                при секретарі -                                       Янішевська М.М.

      за участю:

      представника позивача -                                        ОСОБА_1

      представника  відповідача -                                   Юфєрєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”  про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ПівнГЗК” про стягнення моральної шкоди внаслідок професійного захворювання в сумі 177 600 гривен.

У своєму позові позивач зазначив, що з 14.06.1988р. працював монтером колії в  Ганівському кар’єрі,  Північного ГЗК.  з 01.09.1988р., був переведений на посаду машиніста  екскаватора.

Працюючи машиністом екскаватора у кар’єрі у ВАТ «ПівнГЗК»позивач виконував  роботи в умовах виробничого середовища на відвалах Ганнівського кар’єру по прийманню гірничої маси у відвал кар’єру.  Внаслідок конструктивних недоліків екскаваторів та піднімально-рихтувальних машин характеризувалися впливом загальної вібрації, що перевищувала ГДР і виникла за рахунок роботи механізмів, редукторів, компресора, вентиляторів, електрообладнання, закріплених на робочих майданчиках зазначених машин.

Працюючи помічником машиніста екскаватора Ганнівського кар’єру він виконував роботи, які характеризувались важкою фізичною працею, вібрацією, рівень якої перевищував нормативний.

Рішенням Українського НДІ промислової медицини позивачу було встановлене професійне захворювання: Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальних вібрацій, синдроми: радикулопатії шийної, на фоні спондилоартрозуі полісегментарної дископатії, задньої грижі диску С5-С6 (4,5 мм.), синдром хрептової артерії, парманентно-пароксизмальний перебіг з частинами вестибулярними атакамита радикулопатії попереково-крижової L5, S1,S2, зліва з вираженим порушенням біомеханіки хребта на поперековому рівні та статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопадковогоперіартрозу ПФС другого ступеню та лівобічного коксоперіартрозу, ПФС першого ступеню; церебрально-переферичноїангіодистонії. Ускладнена гіпертонічною хворобою2ступеня, гіпертензивне серце, гіпертонічна ангіопатія сітківки, стенокардія напруги 2ф. кл. СН 1 ст. Захворювання професійне.

Спеціальною комісією 25.02.2010р. було проведено розслідування професійного захворювання. Згідно п. 17 акту, причиною профзахворювання стала дія  на протязі 34 років 5 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, вібрації.

Згідно первинного висновку МСЕК від 16.04.2010 р. (довідка серії 10 ААА №002398) йому була встановлена ступень втрати професійної працездатності –40%: з повторним оглядом 01.04.2011 року, визнаний інвалідом 3 групи.

Симптоми розладу здоров’я з’явилися більше 15 років потому, він неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно. Протягом останніх 3 –х років самопочуття значно погіршилося. У зв’язку з професійною хворобою йому спричинена моральна шкода. Негативні зміни його здоров’я мають незворотний характер. Це дає йому право розраховувати на справедливу компенсацію моральної шкоди .

Згідно  з п. 19  акту  розслідування  хронічного професійного захворювання від 25 червня  2008 року профзахворювання виникло з вини адміністрації шахти «Гвардійська», правонаступником якої є  ВАТ "КЗРК" за період його роботи, оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.  

          Відповідно до вимог ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власник або уповноваженим  органом моральної шкоди проводиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв»язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. У зв'язку з професійним захворюванням змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. У нього при незначному фізичному навантаженні виникає задишка, біль у грудній клітці, постійний кашель, головний біль та запаморочення. Через захворювання він не може виконувати роботу по дому, що производить до непорозуміння в сім»ї.  Такий стан не дає йому можливості  спокійно спати ночами, займатися фізичною роботою.   Факт завдання йому моральних страждань підтверджується  актом  розслідування професійного захворювання і довідкою МСЕК. Виписками та епікризами з історії хвороби.  Завдану моральну шкоду він оцінює у 177600 гривен, яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав пояснив, що позивач посилається на ст. 23 ЦК України, як на правову підставу для стягнення моральної шкоді, в той час як між позивачем та відповідачем існували трудові, а не цивільно-правові відносини. Крім того згідно ст. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов’язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях  є об’єктивним явищем і не може бути усунута, закон не забороняє застосування праці у таких умовах. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах, роботодавець за свій рахунок періодичні медичні огляди, забезпечував засобами індивідуального захисту, надавав пільги, підвищену заробітну плату, додаткову відпустку, профілактичне харчування, сплачував внески на обов’язкове соціальне пенсійне страхування. Тобто відповідач не допускав стосовно  позивача порушення норм чинного законодавства. Позивач мав можливість в будь-який час розірвати трудовий договір, але позивач добровільно продовжував працювати в шкідливих умовах.  Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт спричинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований. Вважає позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ВАТ «ПівнГЗК» 177 600 грн. є незаконними. На підставі викладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на ВАТ «ПівнГЗК». 25.02.2010р. йому встановлено професійне захворювання, яке було отримане в період роботи машиністом екскаватора у кар’єрі «Північного ГЗК». (а.с.10-12). Висновком МСЄК від 16.04.2010 р. (довідка серії 10 ААА №002398) йому була встановлена ступень втрати професійної працездатності – 40%: з повторним оглядом 01.04.2011 року, визнаний інвалідом 3 групи. (а.с. 23).

Постановами від 17.03.2009 року Фонд соціального страхування призначив ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога у сумі 44640 грн. (а.с.8).

Таким чином, у позивача на підставі висновку МСЕК від 16.04.2010 р.. право на відшкодування моральної шкоди виникло з 25.02.2010року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.8 ).

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для   організації  свого  життя, обов'язок  по   відшкодуванню   моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року  набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного     захворювання,   які  спричинили  втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась   дія,   в   частині   відшкодування   моральної   шкоди  застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є»ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.  З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання № 5, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 26.02.2010 року (а.с.10-12), виписок із історії хвороби № 4634/1126, 261\130, 2255/1071, 2417/612, 1215/327, 188, 296/117,  ОСОБА_3 (а.с. 14-22), суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов'язаних з спричиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_3 47000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 84, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на  користь  ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 47000 (сорок сім тисяч) гривен.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на  користь  держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                     СУДДЯ: