Справа № 2018/2-а-3641/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    "10" червня 2011 р.  Суддя Київського районного суду м. Харкова Садовський К.С., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова із позовом, в якому вона просить зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.11.2010 р. по 30.04.2011 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2010-2011 р. не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

25 травня 2011 р. відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, але протягом десяти днів свої заперечення проти позову до суду не направив.

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, вивчивши письмові матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується пенсійним посвідченням позивача № НОМЕР_1 з проставленим у ньому штампом «дитина війни».

Враховуючи вищевказаний статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в редакції, якою визначено що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Ст.65 розділу 1, пункті»61; 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та про внесення змін закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

У відповідності  з рішенням Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Київському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, у розмірі , який передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік", про «Державний бюджет на 2010 рік»та про  «Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Таким чином, відповідач у 2010 та 2011 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд вважає за можливе захистити права позивача, яки «дитини війни»,  за період з 07.10.2010 р. по дату прийняття рішення по справі.

Судові витрати у вигляді судового збору по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 07 жовтня 2010 р. по 10 червня 2011 р.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 07 жовтня 2010 р. по 10 червня 2011 р.

          Звернути постанову суду до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 /три/ грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ –