Справа № 2-553/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

16 травня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області третя особа комунальне підприємство “Верхньодніпровське бюро технічної інвентарізації” про визнання права  правочину дійсним

                                              ВСТАНОВИВ:

  До суду звернувсь позивач  ОСОБА_1, з позовом до Дмитрівської  сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа КП “Верхньодніпровське БТІ” про визнання правочину дійсним посилаючись на  наступне:  згідно свідоцтва про народження він народився ІНФОРМАЦІЯ_2. Його батьками згідно вказаного свідоцтва про народження є: батько –ОСОБА_2, мати – ОСОБА_4.  Мати та батько проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1.

     В 1992 році померла його мати. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько.

      Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1.

       Спадкоємцем на спадкове майно згідно закону є він один, оскільки інших спадкоємців першої черги немає.

        На даний час, він звернувся до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, стосовно прийняття ним спадщини за законом, яка відкрилась після смерті батька.

       Оскільки він та батько мали різні прізвища він звернувся з заявою до суду про встановлення факту родинних відносин між ним та  батьком.

       Рішенням Вільногірського  міського суду від 14.01.2011 року встановлений факт родинних відносин між ним  (сином) та ОСОБА_3 (батьком)

        Оскільки для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 необхідно провести технічну інвентаризацію зазначеного домоволодіння та отримати витяг з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме6 майно, державний нотаріус звернувся до третьої особи  КП «Верхньодніпровське БТІ», щодо видачі зазначеного витягу з реєстру.

        Проте рішенням  державного реєстратора КВ «Верхньодніпровське БТІ»від 07.03.2011 року йому відмовлено у проведенні  інвентаризації та наданні витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, в зв»язку з тим, що третьою особою не визнається договір купівлі-продажу домоволодіння від 09.01. 1962 року, оскільки в ньому немає реєстраційного номеру. На даний    час немає   Вільно - Хуторської  сільської ради, секретарем якої посвідчувався даний договір, тому в іншому порядку вирішити  це питання він  не має можливості, що й стало підставою звернення до суду.

           В  судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному об”ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

    Відповідач представник Дмитрівської сільської ради в судове засідання не з”явився .

       Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору представник КП “Верхньодніпровське БТІ” в судове засідання не з”явилась, подавши заяву про слухання справи в його відсутність.

  Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за  наступними  підставами:  :  згідно свідоцтва про народження позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2. Батьками позивача згідно свідоцтва про народження були: батько – ОСОБА_2, мати –ОСОБА_4.  Мати та батько проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1.

     В 1992 році померла мати позивача. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько.

     Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1.

       Спадкоємцем на спадкове майно згідно закону є  позивач, оскільки інших спадкоємців першої черги немає.

        На даний час,  позивач  звернувся до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, стосовно прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті батька.

       Оскільки  позивач та його батько мали різні прізвища позивач звернувся з заявою до суду про встановлення факту родинних відносин між ним та його  батьком.

       Рішенням Вільногірського  міського суду від 14.01.2011 року встановлений факт родинних відносин між  позивачем (сином) та ОСОБА_3 (батьком). Що підтверджується копією рішення Вільногірського міського суду.

        Оскільки для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 необхідно провести технічну інвентаризацію зазначеного домоволодіння та отримати витяг з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно, державний нотаріус звернувся до третьої особи  КП «Верхньодніпровське БТІ», щодо видачі зазначеного витягу з реєстру.

        Проте рішенням   державного реєстратора КП «Верхньодніпровське БТІ»від 07.03.2011 року  позивачеві відмовлено у проведенні  інвентаризації та наданні витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, в зв»язку з тим, що третьою особою не визнається договір купівлі-продажу домоволодіння від 09.01. 1962 року, оскільки в ньому немає реєстраційного номеру

        Оскільки спірний договір купівлі-продажу домоволодіння був укладений 09.01.1962 року, то при набутті права власності батьком позивача на дане домоволодіння, потрібно керуватись цивільним законодавством, що діяло на той час.

      Так з 01.02 1923 року по 01.01.1964 року, діяв ЦК УРСР ( в редакції закону 1922 року) Зі змінами станом на укладення спірного договору), тому при вирішенні даного спору та вирішення питання правомірності набуття  його батьком права власності на дане домоволодіння потрібно керуватись нормами саме цього кодексу.

     Відповідно до ст.  66  ЦК УРСР в (ред. 1922 року) Право власника на річ переходить на підставі договору, що укладається між відчужувачем і набувачем. Право власності набувача виникає щодо індивідуально визначеної речі з моменту укладення договору, а щодо речей, які визначаються родовими ознаками (числом, вагою, мірою), —з моменту їх передачі.

    Відповідно до ст.. 130 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли сторони виразили один одному Ї в відповідних випадків у встановленій законом формі Ї згоди в усіх істотних його пунктах. За істотні в усякому разі вважаються: об’єкт договору, ціна, строк та всі ті пункти, відносно яких, на попередню заяву однієї з сторін, треба дійти згоди.

    Примітка 1 Коли законом встановлено нотаріальне посвідчення договору, договір, оскільки інше не встановлено законом, вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення

      Згідно ст.. 185 ЦК УРСР, . Купівлю-продаж будинків і права забудови повинно, під страхом недійсності, укласти в нотаріальному порядку с наступною реєстрацією у відповідному комунальному відділі.

185. Купівлю-продаж будинків повинно, під страхом недійсності, нотаріально посвідчити з наступною реєстрацією в належному органі (ст. 72) В ред. 6 лютого 1929 р. —ЗЗ УРСР 1929 р. № 8, ст. 64..

    Тобто приймаючи до уваги вищезазначені норми, договір купівлі-продажу будинку повинен був  бути обов»язково нотаріально посвідченим, під загрозою вважатися недійсним в разі його нотаріального не посвідчення.

    Наступна реєстрація договору купівлі-продажу будинку після нотаріального посвідчення в належному органі була необхідною умовою, однак невиконання її в свою чергу не робило нотаріально посвідчений договір недійсним.

  Згідно змісту спірного договору купівлі-продажу домоволодіння від 09.01.1962 року, цей договір  дійсно нотаріусом не посвідчений, однак він посвідчений посадовою особою виконавчого комітету  Вільно-Хуторської сільської ради Верхньодніпровського району, що в свою чергу прирівнюється до нотаріальних дій виконаних нотаріусом,  відповідно до ст. 3 Положення  про державний нотаріат Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 26.12.1956 року № 1536 –в населених пунктах, де нотаріальні контори не організовані, певні  нотаріальні дії, зазначені в ст. 13  цього Положення, учиняють виконавчі комітети, міських районних, селищних і сільських рад депутатів трудящихся

  Відповідно до пп. а ст. 13 Положення  про державний нотаріат Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 26.12.1956 року № 1536 –виконавчі комітети міських, районних, селищних і сільських  Рад депутатів трудящих ся у населенні пунктах, де немає нотаріальних контор, учиняють  для осіб, які проживають на  підпорядкованій даній Раді території, з додержанням  ст. 4  цього Положення, такі нотаріальні дії: посвідчують договори на  суму більше 3000 крб.

  Оскільки ціна спірного договору купівлі-продажу складала 300 крб., вважається, що даний договір був правомірно нотаріально посвідчений виконавчим комітетом сільської ради, а тому  вважається дійсним, хоч і не має реєстраційного  номеру. Так  яке така ознака як відсутність реєстраційного номеру не була передбачена цивільним законодавством УРСР станом на час укладення договору підставою для визнання договору недійсним.

   Відповідно до ст. 392 ЦК України. Власник може пред2явити позов про визнання його права власності, якщо  це  право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує право власності.

      Судом встановлено, що з моменту укладання договору і до своєї смерті батьки позивача  вільно користувались домоволодінням, розташованим АДРЕСА_1.  Ніхто не пред»являв претензій та не оспорював право власності батьків позивача на дане домоволодіння, для визнання укладеного договору купівлі-продажу вищезазначеного домоволодіння сплив строк позовної давності.

      На підставі вище викладеного суд вважає за можливе визнати дійсним договір купівлі продажу домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської областіё укладений 09.01.1962 року між продавцем ОСОБА_5, та покупцем ОСОБА_2.

   Керуючись ст. 10,60,212, 213, 214, 215 ЦПК України суд,-

                                             ВИРІШИВ

     Визнати    дійсним договір купівлі продажу домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської областіё укладений 09.01.1962 року між продавцем ОСОБА_5, та покупцем ОСОБА_2.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі  апеляційної скарги до Верхньодніпровського районного суду.  особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з  часу отримання цього рішення.

Головуючий