Справа № 2-а-766/11

ПОСТАНОВА

іменем України

17 травня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М.,  розглянувши у  судовому засіданні в порядку скороченого провадження  в місті  Верхньодніпровську адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації  про   визнання дій неправомірними та зобов»язання виплатити  одноразову щорічну  допомогу, як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3-ї групи інвалідності,-

                                                     ВСТАНОВИВ:

   До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з  адміністративним позовом визнання дій неправомірними та зобов»язання виплатити одноразову щорічну  допомогу, як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3-ї групи інвалідності  в якому просить  визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації   та зобов»язати управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат  та зобов»язати відповідача в подальшому виплачувати йому щорічну одноразову допомогу в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат відповідно до ст.. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок  Чорнобильської катастрофи»

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він, як особа, яка  постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії 3-ї групи інвалідності на підставі  посвідчення серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Центрально - міської ради м. Кривого Рогу,  та посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат  згідно ст. 48 Закону України      «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фактично йому   дана  допомога  виплачувались йому  в значно меншому розмірі

Вважає, що йому повинна бути донарахована та виплачена допомога  на оздоровлення   за  2010 рік в розмірі   4-х мінімальних  заробітних плат.

            Справа слухалась без виклику сторін

           Відповідач   надав  письмові заперечення проти позову, згідно яких вказує на  те, що  всі виплати позивачеві проведені у відповідності з чинним законодавством крім того позивачем пропущений строк звернення до суду. Тому просять застосувати строк позовної давності

      Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії,  3 групи інвалідності на підставі  посвідчення серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Центрально - міської ради м. Кривого Рогу,  та посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 19.12.1991 року  він має право на  щорічну допомогу на оздоровлення  в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України -  Кабінет Міністрів України  забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері  соціального захисту.

У статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначено, що  роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для  виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм  власності.

Стаття 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Виконання цього Закону залежить  від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.

Починаючи з 1996 р, в Законах України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується  мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову  величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.

Кабінету Міністрів  України було доручено здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних  можливостей  видаткової  частини  Державного бюджету України на відповідний рік.

Згідно з частиною другою  статті 95 Конституції України, виключно  законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове  спрямування цих видатків.

Також частиною другою статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону  про Державний бюджет України.  Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України  розпорядники бюджетних  коштів  беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи  вимоги статті 95 Конституції України  та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України  встановлює  розмір  окремих  видів  компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, визначених постановою  Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»- 26,70грн (зі змінами, внесеними  постановою  КМУ від 12.07.2005року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплат  було збільшено до 75грн).

Даними постановами КМУ встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених  Законом України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду  державного бюджету  в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.

Таким чином, аналізуючи зміст статті 48  Закону України  «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС, які стали інвалідами  внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених  до учасників  ліквідації  аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення  виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, суд прийшов до висновку, що дана норма закону відсилає до постанови КМУ №562 від 12.07.2005року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплат було встановлено: інвалідам 1-2 груп у 120грн, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у 100грн, 3 категорії- 75грн, інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам- у 90грн.

 Проте дану зміну визнано неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України № 10/рп 2008 року від 22.05.2008 року. Тобто з 22.05.2008 року відновлена  чинність ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

             Позивач ставить вимоги про  визнання дій  відповідача неправомірними та про  зобов»язання виплатити одноразову щорічну  допомогу, як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3-ї групи інвалідності  за 2010 рік

Згідно заперечень відповідача  позивачеві наданої суду довідки позивачеві в 2010 році  нараховувалась щорічна допомога, як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, 3 групи інвалідності на оздоровлення в сумі 90 грн.,  яка була виплачена в січні 2011 року

     Відповідно до положення ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”  встановлено, що надається право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

      Проте  в 2010 році  Кабінетом Міністрів України не вирішувалось питання  про розміри  зазначеної допомоги відповідно до вимог ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”. Відповідач при визначенні розміру допомоги  продовжував керуватись Постановою КМ  України № 562 від 12.07.2005 року.

     Суд вважає, що  до спірних правовідносин  не підлягає застосуванню постанова КМУ від 12.07.2005 року № 562, оскільки виходячи із загальних принципів пріорітетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися  Законом України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» а не підзаконним нормативним актом.

        Крім того зміну до ст. 48 вищезазначеного закону в частині, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення  виплачується в розмірах встановлених  кабінетом Міністрів України визнана не конституційною.

       Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

     Суд не вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.  Так як згідно ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється 6-ти місячний строк позовної давності.   Згідно відповіді управління праці та соціального захисту населення  ОСОБА_1,  допомога на оздоровлення, як особі, постраждалій в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС,  виплачена в січні 2011 року. Позивач звернувся з позовом до суду 01.04.2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

                           керуючись  ст.ст. 6, 11, 71, 159-163  КАС  України, суд-  

                                                           ПОСТАНОВИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

               Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації  щодо нарахування та виплати  у 2010 році   ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

           Зобов'язати  управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації провести нарахування та виплатити  ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3-ї групи інвалідності за 2010 рік в розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- чотирьох мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплаченої суми.

       Постанова може бути оскаржена в  до  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі апеляційної скарги  через Верхньодніпровський районний суд.  У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови  у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Головуючий