Справа 2а-1655/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 року 10год. 05хв. м.Сокиряни

          Суддя Сокирянського районного суду Чернівецької області Стасів І. С., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

встановив:

Позивачем 08 квітня 2011 року  здано на пошту вищезазначений адміністративний позов.

Відповідачем у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали та копій документів не було подано до канцелярії суду письмових заперечень на даний позов.

Згідно статті 6 Закону (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-1У, який набрав чинності з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646 І  та «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№2857-VI від 23.12.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.07.2010 року –709 грн., з 01.10.2010 року –723 грн., з 01.12.2010 року –734 грн., з 01.01.2011 року –750 грн.   

Протягом шести місяців до часу звернення позивача до суду йому як дитині війни, відповідачем нараховано та виплачено підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих громадян” у розмірі  49,8 грн. щомісячно.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 3 частиною 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 30.11.2010 року по справі №1-47/2010 та №22-рп/2010 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 7 розділу УІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року, яким Кабінету Міністрів було право надано за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є правомірним, а позовні вимоги  обґрунтованими, тому даний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на його користь.

На підставі ст.ст. 6 п.1, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1,3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-1У, ст.28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1У, ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646 –УІ, рішення Конституційного Суду України від 30.11.2010 року по справі №1-47/2010 та №22-рп/2010 та керуючись ст.ст. 7-11, 71 ч.3, 94, 160-163, 183-2, 256 ч.1 КАС України, -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області - задовольнити.

Дії та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії, як дитині війни із урахуванням підвищення пенсії за віком у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 08.10.2010 року по 08.04.2011 року визнати неправомірними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с.Сербичани  Сокирянського району Чернівецької області –підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року за період з 08.10.2010 року по 08.04.2011 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки  с.Сербичани,  Сокирянського району Чернівецької області - 3 грн. 40 коп.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області виконати дану постанову негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Постанова суду набирає законної сили у порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий: