Справа № 2-26/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

10 травня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого - судді Дігтярь Н.В.

при секретарі - Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості  та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання недійсним кредитного договору,

                                                                       ВСТАНОВИВ:

          До суду звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк»з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі231897грн.12коп., посилаючись на те, що 09 січня 2008р між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 був укладений договір №DNXRRX12310095 за умовами якого ОСОБА_1 9 січня 2008року отримала кредит у розмірі 11655грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 січня 2010року. Договір складається з заяви позичальника та умов надання фізичного споживчого кредиту фізичним особам, за умовами якого погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов, також зобов’язання повинно здійснюватися згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України належним чином в установлений строк відповідно умов договору та вимог закону.

 Відповідач, своєчасно своє  зобов'язання по кредитному договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості станом на 05 травня 2009року в розмірі 23187грн.12коп., яка складається з заборгованості за кредитом 11655грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 865грн.40коп., заборгованості по комісії за користування кредитом 2136,83грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 6949,55грн., а також штрафу, з якого 500грн.-фіксовавна частина, 1080,34грн.-процентна складова.

         З зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»звернулась ОСОБА_1 про визнання недійною заяви на отримання кредиту (а.с.20), посилаючись на те, що кредит вона не отримувала, а його сума 11655грню.. буз її відома була перерахована на поточний рахунок приватного підприємця ОСОБА_2, тоді як в її заяви на отримання кредиту не було зазначено, що грошові кошти повинні бути перераховані на рахунок ПП ОСОБА_2

        В банку при укладанні договору їй було надано три примірника  заяв на отримання кредиту, з яких вона прочитала одну, а підписала три, передала працівнику банку, з яких один примірник був повернутий ї після підписання керівником. Працівником банку при цьому було їй повідомлено, що у разі прийняття рішення про видачу кредиту протягом трьох днів вона отримає повідомлення по телефону, а також карточку, за яку повинна розписатися, по якій вона зможе отримати гроші.

        І тальки коли їй стало відомо про суму кредиту, перераховано на рахунок ПП ОСОБА_2 вона занепокоїлась, поїхала до ОСОБА_3 та прочитала умови заяви, після чого зрозуміла, що зміст не той, що вона читала та підписувала. Їй не зрозуміло. Чому банк не звертає стягнення на заставлене майно, але вважає тому що заставленого майна не було.

       В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, доповнив, що з дня звернення до суду з даним позовом, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, пояснивши, що відповідачем не вказано підстав визнання недійсним зави про надання кредиту, навпаки, відповідач підтвердила факт підписання договору, тому несе відповідальність за невиконання зобов’язання як сторона договору, а яким чином вона розпорядилася грошовими коштами це її право.

В судовому  засіданні  відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, свої позовні вимоги підтримала, пояснила, що не отримувала а ні грошових коштів а ні будь-якого товару. На той час вона спів мешкала з ОСОБА_3, котрому були необхідні грошові кошти на ремонт автомобіля, за його умовляння вона взяла кредит 9 січня 2008р, про надання кредиту написала до КБ «ПриватБанк»заяву», будучи впевненою, що їй кредит не нададуть, оскільки вона знаходилася у декретній відпустці. ОСОБА_3 повідомив їй, що необхідно у ПП ОСОБА_2, з якою вона раніше не була знайома, отримати рахунок-фактуру, що вона і зробила, яку надала в ПриватБанк та оформила кредит. Брала кредит для ОСОБА_3, який сказав, що гроші потрібні на сітку та вуголок для будівництва навісу для автомобіля. А ОСОБА_3 у ОСОБА_2 отримав гроші та віддав за ремонт автомобіля, про що їй особисто повідомив.

 Вона не знає для чого укладала кредитний договір, розуміла, що укладає кредитний договір, але була впевнена, що кредит не нададуть. Визнає, що підписувала заяву про надання кредиту, підпис свій не заперечує. Але сплачувати кредит зобов’язувався перед нею ОСОБА_3, про що надав розписку після її звернення до органів внутрішніх справ. Прохає визнати заяву недійсною, оскільки вона не отримувала грошових коштів за кредитним договором.

Треті особи приватний підприємець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, причину неявки не повідомили, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що вимоги позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 підлягають задоволенню, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволенню не підлягають за наступними підставами:

          09 січня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №DNXRRX12310095, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11655грн., зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами строком повернення 09 січня 2010 року про що  09 січня 2008року ОСОБА_1 записала заяву до ЗАТ КБ «ПриватБанк»(на теперішній час ПАТ КБ «ПриватБанк») про видачу кредиту в розмірі 11655грн. на строк 24 місяці з 09 січня 2008р по 09 січня 2010року, з умовами сплати за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

          За умовами заяви позичальника позичальник доручає банку без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту в сумі 9712грн.50коп. на поточний рахунок НОМЕР_1 в КБ ПриватБанк з призначенням платежу «Перерахування коштів згідно з рахунком- фактурою №15 від 09 січня 2008року.  До Заяви додано Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, з якими відповідач ознайомлена, що відображено в тексті Заяви позичальника №DNXRRX12310095 підписана відповідачем. Також відповідач підтвердила у вказаній Заяві, що згодна, що ця заява разом з запропонованими ПриватБанком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифом, складає між нею та банком кредитно-заставний договір.

           Предмет застави знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

           З оглянутого в ході судового розгляду оригіналу кредитної справи №№DNXRRX12310095 встановлено, що відповідачем внесено 5000грн. за металопрокат 09 січня 2008року, що підтверджується квитанцією до приходного каксоговго ордеру №16 від 9 січня 2008року. А сума 9712,50грн. перерахована на рахунок ПП ОСОБА_2-оплата згідно рахунку-фактури №15 від 9 січня 2008р, що підтверджується меморіальним ордером від 10 січня 2008р та рахуноком фактурою від 9 січня 2008р.

           На вказаний час- 9 січня 2008р відповідач ОСОБА_1 спів мешкала з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, що підтвердила відповідач суду та про що вказано в її заяві позивальника від 9 січня 2008року, вони мають спільну дитину.

           Отримання кредиту відповідачем було направлено на придбання металопрокату для будівництва навісу для автомобіля, належного ОСОБА_3, з яким відповідач мешкала однією сім’єю,  що підтверджується вищевказаними доказами та не заперечується самим відповідачем.

           Відповідач не заперечує факт укладання кредиту, підписання нею заяви позичальника та обставини, що мало місце укладання саме споживчого кредиту. Вона особисто у приватного підприємця ОСОБА_2 отримувала рахунок-фактуру та надавала її у відділення Приватбанку для отримання кредиту. Таким чином, волевиявлення відповідача було направлене саме на отримання споживчого кредиту.

            Не виконуючи належним чином умови Договору, відповідач допустила утворення заборгованості, розмір якої станом на 5 травня 2009року становить 23187грн.12коп., що підтверджується наданим Банком розрахунком.

            На час розгляду справи позивач не збільшував розмір позовних вимог.

          Згідно ст.526 ЦК України –зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...

          Свої зобов’язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, перерахувавши за отримання товару 9712,50грн. що не заперечується сторонами.          

          Але відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює погашення заборгованості, за що передбачена відповідальність п.5.1.Умов надання споживчого кредиту відповідача у вигляді пені.

          Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України –якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.  

            На час розгляду справи строк дії кредитного договору збіг 9 січня 2010року, заборгованість відповідачем не погашена.

          23 липня 2008 року, 12 червня 2009р відповідачу було направлено листи з вимогою дострокового повернення кредиту, які були отримані відповідачем особисто. Але ні умови договору, ні умови письмової вимоги відповідачем до теперішнього часу не виконані.

           Посилання відповідача на те, що вона кредит не отримувала, а його сума без її відома перерахована на рахунок приватного підприємця ОСОБА_2, що вона прочитала тільки один з трьох підписаних нею примірників Заяви позичальника, що банк склав Заяву неоднакового змісту, що вона підписувала не той бланк заяви, заперечуються поясненнями відповідача та змістом Заяви позичальника, де в наявності підпис саме відповідача, текст заяви печатний, відповідач особисто отримувала у приватного підприємця рахунок-фактуру яку надала до банку для отримання кредиту.

           Посилання відповідача, що вона отримувала кредит для свого співмешканця ОСОБА_3, тому не отримала особисто кредитних коштів, і за цими підставами заява позичальника повинна бути визнана недійсною, безпідставні, оскільки відповідач мала волевиявлення на отримання споживчого кредиту, реалізувала своє волевиявлення, здійснила всі необхідні дії для його реалізації. А наявність розписки ОСОБА_3 про сплату кредиту, отриманого відповідачем, не є підставою для визнання заяви позичальника недійсною, а є особистими відносинами членів сім’ї. Якою на час укладання Договору біли відповідач та ОСОБА_3 Право позичальника розпорядитися отриманими кредитними коштами було реалізоване відповідачем цілковито.

           На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання Заяви позичальника задоволенню не підлягають, а з неї повинно бути в примусовому порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 9 січня 2008року на користь ПриватБанку.

          Згідно ст. 88 ЦПК України –з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду-351грн.87коп, а як з позивача за зустрічним позовом, про визнання недійним кредитного договору: на користь держави судовий збір в сумі 8грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37грн.

          Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства  комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

             Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства  комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNXRRX 12310095 від 09 січня 2008р в розмірі 23187грн. 12 коп. та судові витрати в розмірі 351грн.87коп.

             ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства  комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсною заяви на отримання кредиту відмовити.

             Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий