ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/130/22Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/2714/19 Категорія: на ухвалу Биченко  І. Я.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               24 лютого 2022 року        м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаряВинник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Капшитара Володимира Олександровича, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Капшитара В.О. щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

В обгрунтування скарги ОСОБА_2 вказував, що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області розглянуто справу за його позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 (справа № 703/2714/19).

За результатами розгляду вказаної справи між сторонами досягнуто мирової угоди та прийнято рішення про її затвердження. Ухвала суду про затвердження мирової угоди набрала законної сили.

У зв`язку з наведеними 30 вересня 2020 року він звернувся із заявою до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про примусове виконання вказаного судового рішення.

26 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Теліженко В.О. було направлено повідомлення ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У зв`язку з наведеним зазначені дії державного виконавця були оскаржені до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. За результатами розгляду скарги на дії державного виконавця Смілянським міськрайонним судом було відмовлено у задоволенні скарги. Проте постановою Черкаського апеляційного суду вказане рішення районного суду скасовано. Апеляційним судом зазначено, що державним виконавцем Теліженко В.О. не враховано положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними. Зобов`язано старшого державного виконавця повторно вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з урахуванням вимог постанови Черкаського апеляційного суду.

02 серпня 2021 року скаржник повторно направив до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву на примусове виконання рішення суду.

09 серпня 2021 року старший державний виконавець Капшитар В.О. направив йому повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

У поданій скарзі ОСОБА_2 зазначає, що державний виконавець умисно не вжив заходів до виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та постанови Черкаського апеляційного суду, які набрали законної сили.

За вказаних обставин скаржник просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Капшитара В.О. щодо повернення без прийняття до виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 09 серпня 2021 року винесене старшим державним виконавцем Капшитарем В.О. за виконавчим документом, яким є ухвала від 26 грудня 2019 року Смілянського міськрайонного суду Черкаської області; зобов`язати старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Капшитара В.О.; відкрити виконавче провадження за виконавчим документом ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 26 грудня 2019 року, без сплати авансового внеску та вжити всі необхідні заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Скаржник також просив за результатами розгляду скарги постановити окрему ухвалу відносно державного виконавця за фактом невиконання постанови Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року скарга ОСОБА_2 задоволена частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Капшитара Володимира Олександровича щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого документа - ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року у справі №703/2714/19.

Зобов`язано старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Капшитара Володимира Олександровича відкрити виконавче провадження за виконавчим документом - ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року у справі №703/2714/19.

У задоволенні решти вимог скаржника відмовлено.

Оцінюючи законність та обгрунтованість оскаржуваних дій державного виконавця, судом вказано на те, що резолютивна частина рішення суду про визначення способу участі сторін у вихованні дитини установлює імперативний обов`язок боржника вчинити конкретні дії, що в розумінні статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» є одним із заходів примусового виконання рішення.

Тому висновок державного виконавця, що рішення суду в справі № 703/2714/19 не передбачає заходів примусового виконання рішень і щодо неможливості його примусового виконання - є помилковим.

Судом вказано на те, що державним виконавцем вимоги Закону щодо примусового виконання рішення суду проігноровано та безпідставно не прийнято до виконання, а тому його дії щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними та постановив ухвалу на підставі ч. 2 ст. 451 ЦПК України.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаною ухвалою суду в частині задоволених вимог, оскаржила це судове рішення в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дії державного виконавця під час повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі того, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» були повністю вірними і не суперечать закону. Апелянт зазначає, що виконавчий документ, а саме ухвала Смілянськог міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 № 703/2714/19 не містить терміну її пред`явлення до виконання.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, ОСОБА_1 просить її скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити повністю.

Правом на подачу відзиву відповідачі не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України також визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною з визначенням способу участі у її вихованні, за умовами якої:

1. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнають, що вони мають рівні права та обов`язки щодо дитини спілкуванні з нею та вихованні, та зобов`язуються не чинити будь яких перешкод одне одному у реалізації цих прав та обов`язків, та виконувати умови цієї мирової угоди при цьому всі рішення щодо дитини приймати спільно.

2.1 До досягнення ОСОБА_4 десятирічного віку, місцем її проживання встановити місце фактичного проживання її матері – АДРЕСА_1

2.2 З метою додержання прав ОСОБА_4 на вибір місця проживання, ураховуючи положення ч. 2 ст. 160 СК України, після досягнення ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) десятирічного віку та до досягнення нею чотирнадцяти років, місцем її проживання вважати місце, визначене в п.п. 2.1. даної Угоди, а саме місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 , однак виключно у разі погодження з ОСОБА_4 ;

3. ОСОБА_1 зобов`язується надати батькові дитини, ОСОБА_2 , інформацію про адресу проживання дитини шляхом відсилання рекомендованого листа із зазначенням адреси на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу проживання батька дитини не пізніше десяти днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили, а у разі зміни місця проживання дитини повідомляти батькові адресу нового місця проживання дитини не пізніше десяти днів з моменту його зміни.

4. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язуються надавати одне одному дозвіл вивозити за кордон ОСОБА_4 , для відпочинку чи лікування на строк до 30 діб з або інші строки за домовленістю між батьками шляхом надання згоди посвідченої нотаріально, у встановленому Законом порядку із зазначенням країни прямування та строком повернення дитини до України.

4.1 Батьки дитини, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають повідомити одне одного не пізніше ніж за сім календарних днів, а у виключному випадку 3 діб, про необхідність надання згоди на виїзд дитини за кордон шляхом надсилання повідомлення на телефонний номер, зазначений у цій угоді, або інші телефонні номери за погодженням.

4.2 Витрати на нотаріальне посвідчення згоди на виїзд за кордон ОСОБА_4 у супроводі батьків несе той з батьків, з ким виїжджає дитина.

5. З метою забезпечення права ОСОБА_4 на рівну участь батьків у її утриманні, вихованні, забезпеченні фізичного, духовного та морального розвитку, сторони Угоди погодили встановити для ОСОБА_2 графік зустрічей та спільного перебування з дитиною, який, починаючи з першого тижня місяця, що наступить після набрання судовим рішенням законної сили буде наступним:

5.1. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили, що ОСОБА_4 , постійне місце проживання якої визначається за місцем проживання матері, кожен непарний тиждень місяця року протягом 4 діб з 10:00 годин вівторка до 10:00 годин суботи (або в інші дні за домовленістю між батьками) буде перебувати спільно з батьком в місцях, визначених ним самостійно без присутності матері та тимчасово в час спільного перебування буде проживати (перебувати) за місцем реєстрації батька (за виключенням літнього часу);

5.2. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили, що ОСОБА_4 , постійне місце проживання якої визначається за місцем проживання матері, кожен парний тиждень місяця року протягом 3 діб з 10:00 годин середи до 10:00 годин суботи (або в інший час за домовленістю між батьками) буде перебувати спільно з батьком в місцях, визначених ним самостійно без присутності матері та тимчасово в час спільного перебування буде проживати (перебувати) за місцем реєстрації батька (за виключенням літнього часу);

Одночасно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовилися, про те, що час спільного перебування ОСОБА_4 з її батьком ОСОБА_2 в місцях, визначених ним самостійно, не може бути меншим, ніж 183 доби на рік.

5.3. Встановлено наступний спосіб та порядок виконання рішення у цій частині: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодилися, що батько самостійно забиратиме та повертатиме дитину за місцем її проживання, визначеного у п.п. 2.1., 3 Угоди.

5.4 До досягнення дитиною шкільного віку та під час навчання дитини у закладі шкільної освіти, встановити батькам наступний графік проведення літнього часу та шкільних канікул:

Кожного парного року весняні канікули дитина проводить з матір`ю, осінні - з батьком;

Кожного непарного року весняні канікули дитина проводить з батьком, осінні з матір`ю.

5.5 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили, що в літній час (з 01 червня кожного року по 31 серпня кожного року) графік їх спільного окремого перебування з дитиною буде наступним:

З 1 по 23 червня включно безперервно дитина проводить з батьком;

З 24 червня по 16 липня безперервно включно дитина проводить з матір`ю;

З 17 липня по 8 серпня включно безперервно дитина проводить з батьком;

З 9 по 31 серпня включно дитина безперервно проводить з матір`ю.

5.6 Щорічно під час зимових канікул час спільного перебування батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 буде наступним:

Кожного непарного року з 10:00 години 23 грудня по 19.00 годину 1 січня парного року дитина безперервно проводить з матір`ю;

З 19.00 годин 1 січня парного року по 19:00 годину 9 січня дитина проводить безперервно із батьком;

Кожного парного року з 10:00 23 грудня по 19.00 годину 1 січня непарного року дитина безперервно проводить з батьком.

19.00 годин 1 січня непарного року по 19:00 годину 9 січня дитина безперервно проводить із матір`ю.

Пунктами 5.7 – 5.9 встановлено порядок святкуванння днів народжень.

5.10. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 угоди зобов`язуються повідомляти одна одну засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі настання непереборних обставин (хвороба дитини, лікування за якою відбувається амбулаторно) або будь-яких інших обставин, що можуть унеможливити використати визначений за графіком час на здійснення виховання дитини, чи побачень з нею, шляхом надсилання СМС повідомлення на особисті телефоні номери батька та матері зазначені у цій угоді, або інші номери телефонів у разі їх заміни. Про заміну телефонів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інформують один одного заздалегідь шляхом надсилання відповідного повідомлення або письмово на адресу, зазначену у вказаній Угоді.

5.11. Батьки погодили, що в літній час та в час, коли у шкільних закладах освіти триватимуть зимові канікули, графік встановлений у п. 5 Угоди не поширюється у зв`язку із досягненням ними згоди щодо перебування дитини з кожним із них протягом безперервного часу.

Пунктом 6 встановлено порядок спільної опіки батьків над дитиною у разі хвороби дитини.

Пунктом 7 угоди визначені особливі обставини:

У разі виїзду ОСОБА_1 для проживання до іншого міста поза межами Черкаської області , остання зобов`язується повідомити ОСОБА_2 про зміну місця проживання в порядку, визначеному п. 3 даної Угоди.

Крім того в разі обрання ОСОБА_1 місця проживання, яке знаходиться поза межами Черкаської області, спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною її батька, ОСОБА_2 , полягатиме у вигляді спільного перебування з дитиною в місцях, визначених ним самостійно, крім закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування у нічний час, за відсутності матері з 9.00 год з 1- го числа по 9.00 год 16 числа кожного місяця.

У разі якщо передання дитини відповідно до графіку встановленого цією угодою є ускладненим, через особисте бажання дитини, встановити наступний порядок передання дитини, а саме: той із батьків, хто має передати дитину, має попередити іншого з батьків, шляхом надіслання СМС повідомлення на номер іншого з батьків. У разі настання таких обставин, той із батьків з ким знаходиться дитина, забезпечує повноцінну можливість самостійно з`ясувати думку дитини (надання можливості спілкування засобами електронного зв`язку, як-то телефонний голосовий зв`язок, Viber або інші подібні мережі зв`язку, тощо).

Той із батьків, кому має бути передана дитина, має право на безперешкодне з`ясування особистої думки дитини шляхом здійснення особистого спілкування з дитиною без присутності того з батьків, з ким знаходиться дитина.

У разі якщо обставини, що унеможливлюють передання дитини від одного з батьків до іншого, продовжують існувати, той із батьків, кому має передаватись дитина має право самостійно забрати дитину без застосування примусу до дитини.

У разі якщо передання є ускладненим, дитина залишається з тим із батьків з ким вона знаходилась за графіком до наступного дня. Наступного дня дитина має бути передана іншому з батьків.

Про такі обставини сторони попереджають одна одну в телефонному режимі на номери мобільних зазначених в цій угоді або інші відомі номери телефонів у разі їх заміни.

8. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодилися за спільною згодою обирати для дитини: дошкільні навчальні заклади, заклади для розвитку здібностей, школи для одержання загальнообов`язкової середньої освіти, медичні та оздоровчі заклади. Згода батьків, передбачена в даному пункті складається письмово ( в тому числі за допомогою електронних засобів).

9. Батьки несуть особисту відповідальність за забезпечення дитини всім необхідним (матеріальне утримання дитини, одяг, належне харчування, медичне забезпечення, тощо) в ті періоди, коли дитина знаходиться з кожним із батьків.

10. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили, що дана угода продовжуватиме свою дію і у разі зміни прізвища ОСОБА_1

11. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 3 погодилися про безперешкодне надання можливості вільного спілкування дитини ОСОБА_4 з батьками у телефонному, голосовому режимі чи за допомогою інших телекомунікаційних мереж без втручання будь-кого.

У резолютивній частині ухвали суду зазначено також про те, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. (а.с. 90-93, т.1)

На виконання вказаного рішення суду Смілянським міськрайонним судом Черкаської області було видано виконавчий лист.

05 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 145-147, т.1).

За результатами поданої заяви старшим державним виконавцем Теліженко В.О. винесено повідомлення від 07 жовтня 2020 року № 63709 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа № 703/2714/19, виданого 10 січня 2020 року.

Підставою повернення у повідомленні зазначено, що в ухвалі суду відсутній строк пред`ялення ухвали до виконання, що суперечить вимогам п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того державний виконавець вказав на те, що в резолютивній частині ухвали суду чітко не зазначено заходів примусового виконання рішення, які має здійснювати державний виконавець під час примусового виконання ухвали. Крім того в матеріалах, що додані до заяви відсутні докази того, що ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання ухвали.

На підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий лист без прийняття до виконання (а.с. 149-152, т.1).

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_2 на такі дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання залишено без задоволення (а.с. 178-179, т.1).

Проте в подальшому постановою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Теліженко Валерії Олександрівни щодо повернення без прийняття до виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року. Зобов`язано старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Теліженко Валерію Олександрівну повторно вирішити питання про відкриття виконавче провадження за виконавчим документом – ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 26 грудня 2019 року з врахуванням доводів викладених в мотивувальній частині даної постанови. В задоволенні інших вимог – відмовлено (а.с. 44-53, т.2).

Апеляційним судом встановлена невідповіднійсть дії державного виконавця в частині повернення виконавчого документу без прийняття до виконання вимогам ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» та також протиправність такого повернення з підста не зазначення в ухвалі суду строку пред`явлення виконавчого документу до виконання із вказівкою на те, що державний виконавчець повинен виходити із загального строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

До цього 02 серпня 2021 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси із заявою про примусове виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року.

Повідомленням від 09 серпня 2021 року старший державний виконавець Придніпровського відділу ДВС Капшитар В.О. повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання із підстав: відсутності в ухвалі суду строку пред`явлення ухвали до виконання, а також відсутності у резолютивній частині ухвали чіткого зазначення заходів примусового виконання рішення, які має здійснити державний виконавець (а.с. 28-30, т.3).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 139-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів.

Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 26 Законом України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням (ч. 6 ст. 26 Законом України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Згідно з ч. 2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок виконання рішень державним виконавцем про встановлення побачення з дитиною також передбачений розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Таким чином правильним є висновок суду першої інстанції, що старшим державним виконавцем Капшитар В.О. не враховано положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а тому його дії щодо винесення повідомлення від 09 серпня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання із мотивів, вказаних у повідомленні, є неправомірними.

Вказана позиція суду відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2021 року у цій же справі за касаційною скаргою Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси відхилена. Судом вказано на те, що апеляційний суд, задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , обґрунтовано виходив із того, що відсутність у виконавчому документі доказів, що підтверджують ухилення ОСОБА_1 від добровільного виконання мирової угоди, і те, що сама мирова угода не передбачає строків для добровільного виконання, а її виконання здійснюється за домовленістю сторін та затвердженим графіком, не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, та дійшов правильного висновку, що дії старшого державного виконавця Придніпровського ВДВС Теліженко В. О. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» порушують права стягувача і є такими, що не відповідають закону (а.с. 163-171, т.2).

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому апеляційним судом відхиляються.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2022 року.

Судді