Справа № 22-81\08                                         Головуючий в 1 інстанції: Ходак С.К.     

Категорія: 34                                             Доповідач: Хилевич С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

4 лютого 2008 року                                            м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Оніпко О.В.

суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Томашевській І.М.

за участю ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 7 листопада 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

                      в с т а н о в и л а:

У липні 2007 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування вимог зазначала, що рішенням суду від 6 вересня 2006 року з відповідача на її користь на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі розміром у 300 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття.

Протягом часу до її звернення до суду з позовом відповідач не провів жодної оплати аліментів, внаслідок чого станом на 1 липня 2007 року утворилась заборгованість сумою у 1 500 гривень. В той же час, ОСОБА_2 має порівняно високі доходи, оскільки займається підприємницькою діяльністю.

Посилаючись на положення ст. 196 СК України, просила стягнути із відповідача на її користь неустойку (пеню) сумою у 900 гривень.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 7 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю і стягнуто із відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів сумою у 900 гривень.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де вказує на його незаконність й необґрунтованість.

В обґрунтування скарги зазначав, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права.

Вказував, що окрім аліментів сумою у 300 гривень на утримання дочки ОСОБА_3, йому присуджено стягнення аліментів на користь дочки ОСОБА_4, від другого шлюбу, сумою у 200 гривень. Враховуючи наведені обставини, щомісячний сукупний розмір аліментів перевищує його дохід більше ніж удвічі. Вважає, що саме в зв'язку з цим і утворилась  оспорювана заборгованість. Водночас, покликався на наявність його заборгованості за комунальні платежі сумою у 593 гривні 46 копійок. Крім цього, він заборгував суму аліментів у 1 200 гривень на утримання дочки ОСОБА_4.

За таких обставин, рішення, що оскаржується, зумовлює його повну убогість й подальше зростання заборгованості за аліментами.  

Просив колегію суддів скасувати рішення, що оскаржується, та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши суму неустойки за прострочення сплати аліментів у 450 гривень.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_1, вважаючи скаргу безпідставною, просила колегію суддів її відхилити, а рішення - залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав повністю, надавши колегії суддів пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_1 в суді, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалась на її безпідставність.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

З матеріалів справи вбачається, і це з'ясовано в судовому засіданні, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_2 неустойки за прострочення сплати аліментів сумою у 900 гривень, виходячи із існуючої на час звернення заборгованості за аліментами сумою у 1 500 гривень. Під час судового розгляду розмір позовних вимог нею не змінювався.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивачки, задовольнивши позов у повному обсязі.

Натомість, згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З довідки відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції (а.с. 3) видно, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість за аліментами станом на 1 липня 2007 року сумою 1 500 гривень.

Встановлено, що ОСОБА_2 сплачував аліменти частково, не повними щомісячними платежами, присудженими судом.

Розмір суми неустойки за прострочення сплати аліментів колегія суддів обчислює таким чином.

Сума заборгованості за аліментами, тобто 1 500 гривень, необхідно поділити на щомісячний платіж за аліментами, тобто 300 гривень; внаслідок цього кількість місяців прострочення становить 5. Оскільки достовірно з'ясувати протягом яких саме календарних місяців не проводилась сплата аліментів ОСОБА_2 неможливо, в зв'язку з чим неможливо встановити і точну кількість днів, тому колегія суддів вважає за доцільне врахувати, що середня кількість днів у місяці становить 30, а загальна кількість днів прострочення сплати аліментів вираховується шляхом множення середньої кількості днів місяця, тобто 30, на кількість місяців, тобто 5, і становить 150 днів.

Позаяк один відсоток від суми несплачених аліментів складає 3 гривні, то розмір суми заборгованості становить 450 гривень, що обчислюється шляхом множення одного відсотка від суми несплачених аліментів, тобто 3 гривень, на кількість днів прострочення, тобто на 150.

Колегія суддів бере до уваги, що відсутності своєї вини у виникненні заборгованості за аліментами ОСОБА_2 не довів.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення, яке оскаржується, підлягає зміні із зменшенням розміру неустойки.

На підставі ч. 1 ст. 196 СК України, керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 7 листопада 2007 року - змінити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів сумою у 450 (чотириста п'ятдесят) гривень.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

     Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: