Справа № 2-1445/2011
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 року м. Донецьк
Суддя Калінінського районного суду м. Донецька Гладка І.А. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Калінінської районної в місті Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із позовною заявою до Калінінської районної в місті Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння.
Розглянувши подану позовну заяву, вважаю, що вона не може бути прийнята до провадження, так як не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 Цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 119 Цивільно-процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Як вбачається із поданої позовної заяви, всупереч наведеної норми закону, позивачем не представлено суду копії паспорту - документу, що посвідчує її особу та підтверджує її місце проживання або місцезнаходження за відповідною адресою.
П.5 ч.2 ст.119 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Порушені, невизнані або оспорюванні суб’єктивне право, свободи чи інтереси, які зазначені позивачем у вимогливій частині позову, повинні бути обґрунтованими обставинами, які є юридичними фактами, що складають зміст позову. Хоча стаття 119 не вимагає від позивача обов’язкового зазначення правової підстави позову, тобто вказівки на норму права, яка регулює спірні правовідносини, тем не менш позивач або інша особа, яка звертається до суду за захистом прав, законних інтересів повинні в обґрунтування своїх вимог посилатися на те право, захисту якого вони вимагають. Під підставами позову судова практика розуміє обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на правовідносини.
Як вбачається із поданої до суду позовної заяви, позивач посилається на наступні обставини: Вона самочинно побудувала домоволодіння загальною площею 166,2 м2, за адресою: АДРЕСА_1; отримала в «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»22 грудня 2010 року технічний паспорт. Однак, із поданої до суду позовної заяви вбачається, що позивачем на підтвердження викладених обставин не додано жодного документального доказу, а саме: не представила доказів будівництва нею зазначеного домоволодіння, не додала також до позовної заяви витягу із реєстру нерухомого майна «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»ні на домоволодіння, ні на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, тоді як стаття 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п.6 ч. 2 ст.119 Цивільно-процесуального кодексу України, у заяві треба зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав звільнення від доказування. До таких обставин віднесені такі: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, загальновідомі обставини, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, адміністративній або вироком суду у кримінальній справі. Таких обставин в позовній заяві не зазначено.
Згідно до п.7 ч.2 ст. 119 Цивільно-процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, а не їх копій, як долучено позивачем до поданої позовної заяви.
Частинами 2 та 5 статті 42 Цивільно-процесуального України довіреність від імені фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально; оригінал довіреності або копія з неї, посвідчена суддею, приєднується до справи.
Із поданих до суду документів вбачається, що позивач надав суду копію довіреності від 06 січня 2011 року щодо якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2, а не оригінал, як передбачено статтею 42 Цивільно-процесуального України, яка не засвідчена належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 119 Цивільно-процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи. Доказів сплати судового збору та оплати витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи або клопотання про звільнення від сплати зазначених витрат відповідно до порядку, встановленого Декретом Кабінет Міністрів України «Про державне мито»позивач суду не надав.
Враховуючи викладене, а також статтю 60 Цивільно-процесуального кодексу України, яка передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачу необхідно вжити заходів щодо усунення вищезазначених недоліків, а саме: представити суду копії паспорту - документу, що посвідчує її особу та підтверджує її місце проживання або місцезнаходження за відповідною адресою; на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, додати документальні докази, які долучити до поданої позовної заяви та зазначити їх у відповідному переліку; оригінал довіреності від 06 січня 2011 року щодо якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 або копію з неї, посвідчену належним чином, приєднати до справи.
Відповідно до ч.1 ст. 121 Цивільно-процесуального кодексу України суддя, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи викладене, заявнику необхідно вжити заходів щодо усунення вищезазначених недоліків. Разом з цим роз’яснюю, що, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 119 Цивільно-процесуального кодексу України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача з нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119, 120, 121 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В
Позовну заяву ОСОБА_1 до Калінінської районної в місті Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння - залишити без руху, для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
С УДДЯ І.А. Гладка
27.05.2011