Справа № 2-а-102

                                                                                                                                            2011р.                                                    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в порядку письмового провадження)

12 січня  2011 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого  - судді                 Зайцева Л.М.,

за участі сторін:

позивача                                      не з’явився,

представника відповідача         не  з’явилася

розглянувши в порядку письмового провадження  в м.Старобільську адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо порушення встановленого Законом порядку підвищення державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ) щодо порушення встановленого Законом порядку підвищення державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, у якому просить суд  визнати протиправними дії УПФ, пов’язані з нарахуванням і виплатою державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж встановлено законом; зобов’язати УПФ нарахувати та виплатити з 10.08.2010 року державну щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи,  встановив її у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі з 01 липня 2010 року –709 грн.,  з 01 жовтня 2010 року –723 грн., а з 01 грудня 2010 року –734 грн.

 В обґрунтування позову позивач посилається на  те, що він  як інвалід II групи, віднесений до 1 категорії  внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повинен отримувати державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ). Призначені йому основна і додаткова пенсії не відповідають розмірам визначеним розмірам пенсій, установленим цим Законом, та Закону України “Про державний бюджет на 2010 рік”, яким  встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.  УПФ відмовляє йому привести їх у відповідність з вказаними Законами.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача –Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району  в судове засідання не з’явилася.  В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності. Надала суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в  порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким,  що підлягає  задоволенню  в повному обсязі з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

Позивач ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. (арк. справи 8).

Позивачу  з 10.08.2010 року встановлена друга група інвалідності з встановленням причини інвалідності –захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році  (а.с.9-10).

Вказані обставини визнані відповідачем, а тому на підставі вимог ч.3 ст.72 КАС України у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом достовірно встановлено, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку державної та додаткової щомісячної пенсій за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з базового розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік.

В своїх письмових запереченнях відповідач УПФ не заперечує, що позивач має статус інваліда-чорнобильця, але проти задоволення позову заперечує і посилається на те, що УПФ правильно нараховує позивачу основну і додаткову пенсії. УПФ посилається на те, що Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, рішення про відновлення дії вище- визначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою України не приймалися. Тому  йому обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом № 796-ХІІ здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якою встановлено з 01.07.2008 року, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності з 01.07.2008 року –1 090 грн. 00 коп. Позивач отримує пенсію в сумі 1 580 грн. 40 коп.

Проте суд не може погодитися з цим у зв’язку з наступним:

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частина третя статті 46 Конституції України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат  та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” –за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі –спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи” визначені підстави та умови  призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Суд зазначає, що даною нормою  визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: текст статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладений в такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам II групи — 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 15 внесені зміни в частину третю і четверту статті 54 замінити чотирма частинами такого змісту: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:  по II групі інвалідності —200 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно до п. 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 22.05.2008 р. перерахунок пенсій слід здійснювати згідно до вимог ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з моменту збільшення розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-VI835  встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу та тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, осіб, яки втратили працездатність, складає в розмірах: з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня –723 грн., з 01 грудня –734 грн.

УПФ позивачу  сплачує основну і додаткову пенсію у менших розмірах, чим передбачено діючим законодавством, що вбачається з відповіді на скаргу позивача до УПФ на а.с.11-129 та з письмових заперечень відповідача на а.с.30.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів і він  повинен отримувати основну і додаткову пенсії  в розмірах, передбачених ст.ст.50, 54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача УПФ проти позову, оскільки обґрунтування відповідача  протиречать вимогам ст.ст.46, 92 Конституції України,  ст.ст.49, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  положеннями Закону України “Про прожитковий мінімум”, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року

Обгрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на те, що пенсія позивачу сплачується у 2009 році обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом № 796-ХІІ здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якою встановлено з 01.07.2008 року, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності з 01.09.2009 року –1453 грн. 00 коп.,  - суд до уваги не приймає, оскільки це  спростовується також приписами пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Крім того, суд враховує, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру наведених пенсій застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суд вважає недопустимим зменшення розміру пенсії за певний період,  оскільки це буде порушувати загальні засади прав людини та громадянина, встановлені Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України видокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що дії УПФ щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової) у розмірах менших від восьми мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.50, частини 4 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Також суд вважає, що позивач  не пропустив строк для звернення до суду з даним позовом, передбачений ст.99 КАС України, оскільки він у листопаді 2010 року звертався до УПФ з заявою про перерахунок пенсії, однак 03.12.2010 року йому було відмовлено в цьому. (а.с.11-12). Тому суд вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод і інтересів з 08.11.2010 року, тобто з моменту, коли йому було відмовлено в перерахунку пенсії УПФ.  Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеженя будь-яким строком.

          Позивач і відповідач звільнені від сплати судових витрат згідно діючого законодавства, а тому судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. слід віднести за рахунок Державного бюджету.

На  підставі наведеного і ст.ст.8, 22, 24, 46, 92 Конституції України,  ст.ст.49, 50, 53, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  положеннями Закону України “Про прожитковий мінімум”,  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум та мінімальної заробітної плати»№ 1646 –IV від 20.10.2009 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року,  керуючись ст.ст. 2,4,5, 8, 9,11, 12, 112,158-163, 172 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо порушення встановленого Законом порядку обчислення державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи задовольнити  в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі, пов’язані з нарахуванням і виплатою ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01 червня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 01 червня 2010 року державну та додаткову пенсії за шкоду за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи,  державну пенсію  у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком.  (виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі з 01 червня 2010 року –709 грн.,  з 01 жовтня 2010 року –723 грн., а з 01 грудня 2010 року –734 грн.)

Судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. віднести за рахунок Державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті 12 січня 2012 року.

Суддя                                                                                 Л.М.Зайцев