Справа № 2п-107/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:
головуючого: судді –Кравченко Н.О.
при секретарі – Гусевій К.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 05 липня 2006 року між ОСОБА_1 (надалі –Відповідач) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір № СМ-900/033/2006 (надалі кредитний договір),/а.с. 6-9/, згідно з яким Відповідач отримав у Банку кредит у розмірі 205000,00 грн. на строк до 05 липня 2016 року (надалі –кредит) зі сплатою 19, 5% річних, відповідно до умов Кредитного договору. Відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, визначених у Кредитному договорі (зокрема, в п.п. 1.4, 1.5 Кредитного договору, з підпунктами). В порушення умов Кредитного договору Позичальник не виконує своїх зобов’язання щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого станом на 26 березня 2009 року утворилась заборгованість. В зв’язку з тим, що Відповідачем не було дотримано умов Кредитного договору, позивач направив вимогу про дострокове виконання боргових зобов’язань за кредитним договором але відповідні суми Банку не сплачені.
Станом на 01.02.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 234057,21 грн. В судовому засіданні представником позивача були надані уточнення до позовної заяви, а саме був збільшений розмір позовних вимог, який складає 234 057,21 гривень. /а. с. 4-5,79/
Відповідачка та її представник у судове засідання не з’явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про виклик до суду, заяви про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило.
Зі згоди представника позивача 20 вересня 2010 року судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України /а.с. 110-115/.
11 жовтня 2010 року представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про перегляд заочного рішення. В заяві зазначено, що рішення винесено у відсутність відповідача та його представника, також зазначено, що в провадженні Ленінського районного суду міста Луганська знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 190 ч.4, ст.. 538 ч.3, ст.. 366 ч.2 КК України та тяжке матеріальне становище відповідачки.
11 листопада 2010 року Ленінським районним судом міста Луганська постановлено ухвалу про скасування заочного рішення та його перегляд.
Позивач до суду не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач та його представник до суду не зявилися про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення, заяви про розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку , що уточнена позовна заява підлягає задоволенню.
Судом було встановлено, що 05.07.2006 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір № СМ-900/033/2006 (надалі кредитний договір), згідно з яким Відповідач отримав у Банку кредит у розмірі 205000,00 грн. на строк до 05.07.2016 року (надалі –кредит) зі сплатою 19,5% відсотків річних відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, визначених у Кредитному договорі (зокрема, в п.п. 1.4, 1.5 Кредитного договору, з підпунктами).
Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами відповідач зобов’язався сплачувати банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань за кожний день прострочення.
В зв’язку з тим, що відповідачем не було дотримано умов Кредитного договору та не було погашено належних до сплати сум, позивачем на підставі п. 1.9 Кредитного договору було здійснено вимогу дострокового виконання відповідачем 1 його зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, Позивач 30.03.2009 року направив відповідачу вимогу № 900-01-1-04/750 про дострокове виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, яка належним чином отримана/а.с. 13/.
Вимога підлягала виконанню протягом 30 календарних днів, але дотепер вона відповідачем не виконана та відповідні суми позивачу не сплачені.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Керуючись ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто – неналежне виконання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні представником позивача були уточнені позовні вимоги, де станом на 01.02.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 234057,21 грн., з яких заборгованість за кредитом –164544,79 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками –46292,12 грн.; пеня в сумі 23220,30 грн., нараховані за несвоєчасне виконання умов кредитного договору за період з 05.03.2008 року по 30.12.2008 року.
Таким чином, відповідачка своєю неправомірною бездіяльністю порушує свої зобов’язання, визначені Кредитним договором.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 550, 610, 611, 612, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 88, 118, 119, 151, 152, 153 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(на адресу: м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 21685166) заборгованість за Кредитним договором № СМ –900/033/2006 від 05.07.2006 року у розмірі 234057,21 (двісті тридцять чотири тисячі п’ятдесят сім) гривень 21 копійку, з них: заборгованість за кредитом –164544,79 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками –46292,12 гривні; пеня в сумі 23220,30 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»( на адресу: м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 21685166)витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот грн.) гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 (тридцять грн.) гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ Н.О. Кравченко