ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
01.06.06 Справа № 5/1685-19/319
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської області, м.Трускавець № 2100/100 від 20.03.2006р.
на постанову Господарського суду Львівської області від 27.02.2006р.
у справі № 5/1685-19/319
за позовом Закритого акціонерного товариства „Трускавецькурорт”, м.Трускавець
до Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської області, м.Трускавець
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05.07.2005р. № 288/23-0/30222940/
За участю представників сторін:
від позивача: Солтис Т.П. –представник, довіреність № 605 від 17.08.2005р.
від відповідача: Баран Г.В. - головний державний податковий інспектор, довіреність № 46-33/100 від 26.08.2005р.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ
Постановою Господарського суду Львівської області від 27.02.2006р. у справі № 5/1685-19/319 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Трускавецькурорт”, м.Трускавець до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області, м.Трускавець задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2005р. № 288/23-0/30222940/ про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 136137 грн., з яких 90758 грн. - основний платіж, 45379 грн. - штрафні санкції.
Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами п.4.9 ст.4, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1, пп.3.2.9 п.3.2 ст.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача і судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.
Спірне податкове повідомлення-рішення від 05.07.2005р. № 288/230/30222940/, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136137,00 грн., з яких 90758 грн. - основний платіж, 45379 грн. - штрафні санкції, прийнято відповідачем на підставі складеного ним акту від 30.06.2005р. № 87/23-0/30322940 „Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт", код ЄДРПОУ 30322940 за період з 01.10.2003р. по 31.12.2004р.”.
Основним порушенням, яке випливає із акту перевірки, а саме заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в жовтні 2003 року в сумі 126516,00 грн. та завищення податкового зобов'язання у листопаді 2003 року в сумі 45945,00 грн., є неналежне включення зобов'язання по податку на додану вартість з безоплатної передачі основного засобу, а саме вартості корпусу № 1 санаторію "Берізка" площею 1410,6 кв.м. (основний засіб залишковою вартістю 254478,00 грн.) міській раді м.Трускавця по договору про передачу нерухомого майна від 20.10.2003р.
Відповідач при доведенні цього епізоду акту посилається на п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Підпункт 1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що для доказів обґрунтування рівня справедливої ціни застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
Із матеріалів справи випливає, що частину нежитлових приміщень корпусу № 1 санаторію "Берізка" площею 137,2 кв.м. було продано за 82400,00 грн. з податком на додану вартість відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.10.2003р. Іншу частину нежитлових приміщень корпусу № 1 санаторію "Берізка" площею 1273,4 кв.м. було передано безоплатно відповідно до іншого договору про передачу нерухомого майна від 20.10.2003р., на підставі акту приймання-передачі майна від 20.10.2003р.
Позиція відповідача, що звичайну ціну безкоштовно переданої частини корпусу площею 1273, 4 кв.м. слід обраховувати виходячи із справедливої ціни 596,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м. відповідно до експертної перевірки, проведеної ТзОВ "Юр-Експо" від 04.09.2003р., є недоведеною, оскільки один м.кв. частини споруди санаторію "Берізка", яка передана позивачем безкоштовно згідно з висновком про вартість майна від 04.09.2003р. ТзОВ "Юр-Експо" становив 216,00 грн. з ПДВ із розрахунку на 1616,4 кв.м.
Виходячи із наведеного, звичайна ціна переданих безкоштовно відповідно до договору про передачу нерухомого майна від 20.10.2003р. 1273,4 кв.м. корпусу № 1 санаторію "Берізка" повинна становити 229212,00 грн. (1273,4 кв.м. * (216 грн./6*5), а сума нарахованого податкового зобов'язання з неї - 45842,40 грн. (20 відсотків від 229212 грн.) Оскільки в цьому випадку звичайна ціна частини нежитлових приміщень корпусу № 1 санаторію "Берізка" є нижчою від залишкової балансової вартості (229725,00 грн.), то відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей оподаткування, як продаж таких основних виробничих фондів слід застосовувати їх балансову вартість. В такому випадку сума податку на додану вартість становитиме 45945,00 грн. (20 відсотків від 229725,00 грн.).
Крім цього, у перевіреному періоді позивач мав право скористатися звільненням від сплати податку на додану вартість, щодо безоплатної передачі основних засобів у комунальну власність, відповідно до діючої на жовтень 2003р. редакції пп.3.2.9 п.3.2 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме в цей податковий період не були об'єктом оподаткування операції з „безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів всіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень”, так як частина нежитлових приміщень корпусу № 1 санаторію "Берізка" безоплатно передана у комунальну власність територіальної громади міста Трускавця, оскільки стороною договору про передачу нерухомого майна від 20.10.2003р. є Трускавецька міська рада.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку що відповідач, при оцінці податкових наслідків щодо операції безоплатної передачі корпусу № 1 санаторію "Берізка", неправомірно застосував п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки норми цього пункту стосуються лише безоплатної передачі основних фондів особі, не зареєстрованій платником податку на додану вартість. Як випливає із матеріалів справи, позивач подав копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18300609 Виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів, виданого ДПА у м.Трускавці 13.10.1997р. із присвоєним індивідуальним податковим номером 040559113124. Крім того, позивач надав копію податкової накладної від 30.11.2003р. за № 0221 виписаної на безкоштовну передачу корпусу № 1 Трускавецькому міськвиконкому на суму 275673,38 грн., в т.ч. ПДВ 45945,56 грн.
В процесі розгляду справи, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, позивач не спростував наведених в акті підстав заниження податку на додану вартість за травень 2004р. на суму 84 грн. Тому, по вказаній сумі податкові зобов'язання є такими, що неправильно визначені відповідачем.
При дослідженні епізоду акту перевірки щодо заниження податкового зобов'язання на суму 9515,00 грн. при подвійному внесенні до книги придбання товарів (робіт, послуг) в грудні 2004р. філією ЗАТ "Трускавецькурорт" ПМТП податкової накладної від 30.11.2004р. за № 06562, виписаної ТзОВ "Львівський молочний комбінат" на суму 57087,85 грн., в т.ч. ПДВ 9514,64 грн., встановлено, що відповідачем не враховано податкових накладних, які помилково не були занесені до книги придбання товарів (робіт, послуг), а саме податкової накладної від 31.07.2004р. за № 03931, виписаної ТзОВ "Львівський молочний комбінат" на суму 60802,98 грн., в т.ч. ПДВ 10133,83 грн., та від 31.12.2004р. за № 06993, виписаної ТзОВ "Львівський молочний комбінат" на суму 68980,00 грн., в т.ч. ПДВ 11496,67 грн., що в загальному на 12115,50 грн. більше, ніж встановлене відповідачем завищення.
Однією із дат виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається на вимогу отримувача товарів (послуг) платником податку, який поставляє такі товари (послуги) (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, позивач мав право на нарахування податкового кредиту за податковими накладними від 31.07.2004р. за № 03931 виписаної ТзОВ "Львівський молочний комбінат" на суму 60802,98 грн., в т.ч. ПДВ 10133,83 грн., та від 31.12.2004р. за № 06993, виписаної ТзОВ "Львівський молочний комбінат" на суму 68980,00 грн., в т.ч. ПДВ 11496,67 грн.
Крім цього, в акті перевірки (п.1.12) відповідач зазначив, що в ході перевірки направлено запити на проведення зустрічних перевірок по питаннях проведення взаєморозрахунків між позивачем та ТзОВ "Львівський молочний комбінат". При цьому відповідачем не надано суду доказів щодо наявності порушень в розрахунках по податку на додану вартість між ними.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не виконано вимог пп.4.2.2(б) п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тому фінансові санкції за вищенаведене не можуть бути застосовані.
Враховуючи наведене в сукупності, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення та скасування його в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано не спростовано.
З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 27.02.2006р. у справі № 5/1685-19/319 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи № 5/1685-19/319 повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.