Судове рішення #1587944

 

                                                     РІШЕННЯ

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

31.01.2008 року   Печерський  районний суд м. Києва в складі:

                                                                                                        

            Головуючого судді:                          Фінагєєва В.О.

            при  секретарі:                                  Кабанець О.С.

 

            розглянувши в відкритому судовому засіданні  в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про стягнення страхового відшкодування, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

26.10.2007 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просив суд винести рішення, яким стягнути з відповідача - Державної судової адміністрації України на його користь грошову суму 96 857 гривень 80 коп. та судові витрати.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що  він проходить військову службу на посаді судді військового апеляційного суду Південного регіону з грудня 1994 року по теперішній час. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Закону України „Про судоустрій України" військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 цього закону судді військових судів перебувають на військовій службі і крім здійснення правосуддя не можуть залучатися до виконання інших обов'язків військової служби.  Згідно з ст. 45 Закону України „Про статус суддів" та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 року № 89 життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету. Коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров'я   не призвело   до   стійкої  втрати   працездатності судді виплачується одноразова  страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку. Рішенням Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 від 27.12.2006 року йому встановлена ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, тобто обов'язків судді. Таким чином відбувся страховий випадок. У зв'язку з цим він звернувся з листом до Державної судової адміністрації України щодо виплати йому страхової суми. Вказана державна установа в особі заступника голови О.М. Лощихіна відмовила йому в задоволенні цього прохання, посилаючись на не визначення страховика, тобто компанії, уповноваженої на здійснення обов'язкового державного страхування життя і здоров'я  суддів. Проте не визначення страховика не є підставою скасування чи призупинення дії ст. 45 Закону України „Про статус суддів" про обов'язкове державне страхування життя і здоров'я суддів і не позбавляє його права на отримання страхової виплати. Згідно з вимогами п.п. 9, 10 ст. Закону України „Про судоустрій", п.п. 9,10,13,14 Указу Президента України „Про Державну судову адміністрацію України" та п.2 Порядку   та  умов державного   обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 р. № 89 саме Державна судова адміністрація України є розпорядником бюджетних коштів на вказані цілі і повинна визначати компанію - страховика. Тому в разі не визначення за її виною страховика, саме вона повинна безпосередньо здійснювати суддям страхові виплати в страхових випадках.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні через безпідставність вимог позивача.

Розглянувши цивільну справу, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані  сторонами докази, суд  приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Як вказує позивач в своїй позовній заяві він проходить військову службу на посаді судді військового апеляційного суду Південного регіону з грудня 1994 року по теперішній час. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Закону України „Про судоустрій України" військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 цього закону судді військових судів перебувають на військовій службі і крім здійснення правосуддя не можуть залучатися до виконання інших обов'язків військової служби.  Згідно з ст. 45 Закону України „Про статус суддів" та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 року № 89 життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету. Коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров'я   не призвело   до   стійкої  втрати   працездатності судді виплачується одноразова  страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку.

Додатково в судовому засіданні позивач суду пояснив, що  травма, з отриманням якої пов'язані встановлення ступеня втрати працездатності, сталася з ним в період з жовтня по листопад 1992 року. Наданою суду довідкою з  Північно-флотського військового суду Російської Федерації встановлено, що позивач працюючи на посаді судді військового суду Північного флоту з жовтня по листопад 1992 року під час службового відрядження в м. Москва отримав травму голови та струс головного мозку, після чого перебував на стаціонарному лікуванні.

Таким чином в судовому засіданні  встановлено, що травму, з якою позивач  пов'язує настання страхового випадку, він отримав  з жовтня по листопад 1992 року. В той час  Закони та постанови Кабінету Міністрів на які позивач посилається, як на підставу до виплати йому страхового відшкодування,    ще не були прийняті. Так Закон України «Про статус суддів» прийнятий 15.12.1992 року, Закон України «Про судоустрій України» прийнятий  07.02.2002 року, Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 14 лютого 1994 року, якою затверджений порядок та умови державного обов'язкового страхування життя та здоров'я суддів,  прийнята 14.02.1994 року, тобто зазначені законодавчі акти прийняті після отримання травми позивачем.

У відповідності до вимог ст.. 5 ЦК України -  акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.  Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.  Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. А тому суд приходить до висновку, що положення Законів України «Про судоустрій» та «Про статус суддів» про страхування життя та здоров'я суддів не можуть бути застосовані  до позивача, який отримав травму до прийняття вказаних законів.

Крім того у відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про статус суддів»  - Професійні судді (далі - судді) та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні  Як встановлено в судовму засіданні позивач на час отримання травми - жовтень, листопад 1992 року  не був носієм судової влади в України і не був суддею в Україні. На той час він був судею військового суду північного флоту Російської Федерації, а тому жодних підстав для виплати йому  Державною судовою адміністрацією України страхового відшкодування за рахунок Дкржавного бюджету України немає.

Також у відповідності до вимог ст. 10 ч. 3 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не надав суду  доказів настання страхового випадку, а саме, що  стрховий випадок, травма, настала під час виконання службових обов'язків судді, а не при інших обставинах в тому числі і в неробочий час. Довідка, що надана позивачем про травму його голови під час відрядження в м. Москві ніяким чином не підтверджує настання страхового випадку під час виконання службових обов'язків судді. Тобто позивачем не надано доказів,  якіб підтверджували обставини при яких була отримана травма в 1992 році.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є обгрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 5 ЦК України, ст. 58 Конституції України ст.ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про статус суддів», - суд

 

ВИРІШИВ:

 

В задоволенні позову відмовити.

 Рішення може бути оскаржено   до   апеляційного суду м. Києва через Печерський   районний суд протягом  10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом 20 діб з моменту подачі заяви.

 

 

 

Суддя:   

 

  • Номер: 6/221/173/2015
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-317/2008
  • Суд: Волноваський районний суд Донецької області
  • Суддя: Фінагєєв В.О.
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2015
  • Дата етапу: 18.08.2015
  • Номер: 6/221/106/2016
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-317/2008
  • Суд: Волноваський районний суд Донецької області
  • Суддя: Фінагєєв В.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.09.2016
  • Дата етапу: 30.09.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація