2-1196/11  

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

10 травня 201 1 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

при секретарі - Шнирьовій О.П.,

за   участю   представника   позивача   ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк», 3-і особи приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, заступник начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька ОСОБА_8, про визнання недійсним п. 3.4. договору застави та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк», 3-і особи приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, заступник начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька ОСОБА_8, про визнання недійсним п. 3.4. договору застави та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.

13.08.2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №38-0723, по якому, згідно п.2.1 договору банком було видано кредит в сумі 43360,00 доларів США на купівлю автомобілю TOYOTA RAV 4. Відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості складали 11,5% та 16% за користування кредитом по простроченій заборгованості з кінцевим строком погашення до 12.08.2014 року.

13.08.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу №38-07/21-тр., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 13.08.2007 року по реєстру №5163.

Згідно п.1.1 даного Договору ним було передано відповідачу в заставу автомобіль марки TOYOTA RAV 4, д/н НОМЕР_4.

В п.3.4 Договору застави вказано, що «звернення стягнення на предмет застави може бути здійснено на підставі рішення суду або не в судовому порядку: шляхом вчинення виконавчого напису передачі предмету застави у власність заставодержателя, продажу заставодержателем шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем або на прилюдних торгах. Заставодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на предмет застави».

Зміст даного пункту суперечить діючому на момент вчинення правочину Закону України від 18.11.2003 року №1255 ІV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

09.09.2009 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинив виконавчий напис по реєстру №1685 на договорі застави, в якому запропонував звернути стягнення на належний йому автомобіль TOYOTA RAV 4, д/н НОМЕР_4, за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного автомобілю, задовольнити вимоги ЗАТ «Донгорбанк»в сумі 21946,62 доларів США.

У відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що правовідносини між ним та відповідчем врегульовані спеціальним законодавством, а не тільки положеннями ст.590 ЦК України та Законом України «Про заставу», він вважає, що відповідач безпідставно звернувся до нотаріуса за видачею виконавчого напису.

Тому просив визнати п.3.4 договору застави нерухомого майна від 13.08.2007 року, укладеного між ним та ПАТ «Донгорбанк»недійсним, визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 09.09.2009 року №1685 про звернення стягнення на автомобіль TOYOTA RAF 4, д/н НОМЕР_4, такою, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник   позивача   ОСОБА_1, що діє на підставі ордеру та договору від 16.08.2010 року, підтримала позовні вимоги, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позові, наполягала на задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діють на підставі довіреностей, в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог в повному обсязі, вважають позовні вимоги необґрунтованими. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, в судове засідання не з’явився, повідомлявся судом належним чином про час та місце розгляду справи, надав до суду пояснення з приводу вчинення ним виконавчого напису, згідно яких вважає, що діяв правомірно, а тому позов не підтримав та просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, заступник начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилися, повідомлялися судом належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5М підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

13.08.2007 року між ЗАТ «Донгорбанк»та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №38-07/23, згідно умов якого, банк зобов’язався видати позивачу кредит з цільовим призначенням «купівля автомобілю марки TOYOTA RAV 4»в сумі 43360,00 доларів США під 11,5% (відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості складали) та 16% (за користування кредитом по простроченій заборгованості) з кінцевим строком погашення до 12.08.2014 року (п.2.1 договору).

Для забезпечення кредитного договору, 13.08.2007 року між  ЗАТ «Донгорбанк»та ОСОБА_5 було укладено договір застави транспортного засобу №38-07/21тр. Предметом договору застави було зазначено транспортний засіб, а саме: автомобіль марки TOYOTA RAV 4, сірого кольору, рік випуску 2007, об’єм двигуна 2362 куб.см, реєстраційний № НОМЕР_4, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_5, тип ТЗ-легковий універсал. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №5163.

Згідно п. 3.4 Договору застави «звернення стягнення на предмет застави може бути здійснене на підставі рішення суду або в позасудовому порядку шляхом: вчинення виконавчого напису нотаріусом; передачі Предмета застави у власність Заставодержателя; продажу Заставодержателем Предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Заставодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на Предмет застави...».

На підставі даного пункту договору застави, банк звернувся до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису.

Так, 09.09.2009 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинив виконавчий напис по реєстру №1685 на договорі застави, в якому пропонував звернути стягнення на автомобіль марки TOYOTA RAV 4, тип –легковий універсал, колір сірий, рік випуску 2007, д/н НОМЕР_4, який належить на праві власності ОСОБА_5, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного автомобілю, задовольнити вимоги ЗАТ «Донгорбанк»в сумі 21946,62 доларів США

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний позивачем п.3.4 договору застави від 13.08.2007 року викладено таким чином: «звернення стягнення на предмет застави може бути здійснене на підставі рішення суду або в позасудовому порядку шляхом: вчинення виконавчого напису нотаріусом; передачі Предмета застави у власність Заставодержателя; продажу Заставодержателем Предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Заставодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на Предмет застави...».

Позивач, вказавши в позові, що таке формулювання цього пункту договору суперечить діючому законодавству, вірно посилався на положення ст.ст.203, 215, 627 ЦК України та ст.ст. 24-33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Так,  правовідносини,  які виникли між сторонами договору застави,   врегульовані  ст. ст.    572-593   ЦК  України,    Законом   України   «Про   заставу»  та  Законом   України  «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Дійсно, у ч. 1 ст. 590 ЦК України зазначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а у вищевказаному п. 3.4 договору застави передбачена така можливість шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В ч. 6 ст. 20 Закону Україна «Про заставу» зазначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також слід враховувати положення ч.3  ст.  215 ЦК України, якою передбачена можливість визнання судом недійсним правочину у разі заперечення його дійсності стороною або зацікавленою особою.

При вирішення даного спору слід також враховувати, що дані правовідносини повинні бути врегульовані іншим спеціальним законодавством, а не тільки положеннями ст. 590 ЦК України та Закону України «Про заставу».

На момент укладення договору про заставу (13.08.2007 р.) вже діяв Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 р. (набрав чинності 01.01.2004 р.) і п. 1 ч. 1 ст. 21 цього закону відносить до забезпечувальних обтяжувань заставу рухомого майна у відповідності з параграфом 6 глави 49 ЦК України (тобто, ст. ст. 572-593 ЦК України), таким чином, при вирішенні даного спору в першу чергу слід керуватись положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним законом і його норми підлягають переважному застосуванню.

Статтею 24 цього закону передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяжування здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому законом або в позасудовому порядку згідно з цим законом, а в ст. 26 цього закону надано перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяжування, в якому відсутній такий позасудовий спосіб реалізації прав обтяжувача, як стягнення предмета забезпечувального обтяжування за виконавчим написом нотаріуса.

З  урахуванням   положень   Закону   України  «Про   забезпечення   вимог   кредиторів  та реєстрацію обтяжень», який діяв на момент укладення договору про заставу (13.08.2007 р.), сторони уклали договір,   в якому зміст п. 3.4  («звернення стягнення на предмет застави може бути здійснене на підставі рішення суду або в позасудовому порядку шляхом: вчинення виконавчого напису нотаріусом; передачі Предмета застави у власність Заставодержателя; продажу Заставодержателем Предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Заставодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на Предмет застави...») суперечить положенням    ст. ст. 24, 26  Закону  України  «Про  забезпечення  вимог  кредиторів  та реєстрацію обтяжень». За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_5 в частині визнання   недійсним   п.3.4   договору   застави транспортного засобу №38-07/21тр   від 13.08.2007   р.   є   законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, в зв’язку з задоволенням позовних вимог щодо визнання п.3.4 договору застави недійсним, вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 09.09.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 1685, таким, що не підлягає виконанню, також підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено інший порядок звернення стягнення на заставлене рухоме майно, яке за цим законом являється предметом забезпечувального обтяжування.

На підставі викладеного  та керуючись Законом України «Про  забезпечення  вимог  кредиторів  та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про заставу», ст.ст.203, 215, 590 ЦК України,  ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»- задовольнити.

Визнати п. 3.4. договору застави транспортного засобу, укладеного 13.08.2007 року між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», недійсним.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 09.09.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 1685, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 45 (сорок п'ять) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                                      О.С.Алтухова