Справа  № 2018/2-а-2146/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                      УКРАЇНИ

    "10" травня 2011 р.  Суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення “дітям війни”,-

ВСТАНОВИВ:

          15.02.2011 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій він просить: 1) зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплатити як дитині війни щомісячне підвищення за період з 09.08.2010 р. по 31.01.2011 року.

          Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2011 р. відкрите скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення “дітям війни”.

          Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, 27.04.2011 р. і протягом десяти днів не надав заперечень проти позову.

          Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

          Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі: ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р.). Даний факт підтверджується пенсійним посвідченням позивача.

          Таким чином  соціальний захист позивача регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004р.

          Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

        Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          У позові ОСОБА_1 просить захистити свої права як «дитини війни»за період з 09.08.2010р. по 31.01.2011 р., тобто вимоги заявлені позивачем за межами строку звернення до адміністративного суду.

          В обґрунтування позивач посилається на те, що його законні права обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні йому, як дитині війни виплати, його не повідомлено, тому про факт порушення прав йому стало відомо лише після отримання листа Відповідача.

Однак, з цими доводами позивача суд не може погодитись.

          Так, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року визнавались неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Відповідно до ч.2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»у разі якщо Закони, інші правові акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Згідно ч.2 і ч.3 ст. 67 Закону України «Про Конституційний Суд України»ухвали, рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України протягом наступного робочого дня після їх підписання оприлюднюються на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України і направляються Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України. Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

          Таким чином, рішення Конституційного Суду України є загальновідомими та доступними для ознайомлення та вивчення актами для усього кола громадян України, у тому числі і для позивача.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що про порушення своїх прав «як дитини війни»позивач мав дізнатись з часу прийняття Конституційним судом України рішень від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008, тому причини, на які посилається позивач у своєї заяві про поновлення строку, не можна визнати поважними.           

          Оскільки відсутні підстави для задоволення заяви  про поновлення строку для звернення до суду, адміністративний позов в частині  нарахування і виплатити на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.08.2010 року по 15.08.2010 року – слід   залишити без розгляду.

          Відповідно до ст. 6 ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р. „дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком”.

          Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р., суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р., в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р.

          Згідно зі ст. 7 ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р., фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р. викладено в редакції, якою визначено що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Ст.65 розділу 1, пункті»61; 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та про внесення змін закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Законами України «Про Державний бюджет на 2010рік»та „Про Державний бюджет на 2011 рік” дія ст.6 ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р не зупинялась.

Таким чином, відповідач у 2010 р., 2011 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ  №2195-IV від 18.11.2004р, нараховуючи та здійснюючи позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд вважає за можливе захистити права позивача, яки «дитини війни»,  за період з 15.08.2010 року по час ухвалення рішення у справі.

Зважаючи, на те, що відповідач не довів суду, що сплачує вищевказану соціальну допомогу позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і у суду відсутні підстави вважати, що у майбутньому права позивача порушуватимуться, суд розглядає позовні вимоги з 15.08.2010 р. по 10.05.2011р.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», 99, 101 ч.1, 102,  107 ч.1 і ч.2, ст.ст. 6-14, 71, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                     Постановив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення “дітям війни” –задовольнити частково.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснити нарахування соціальної допомоги та доплату 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 15.08.2010 р. по 10.05.2011 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова  за період з  09.08.2010 року по 15.08.2010 року - залишити без розгляду.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

             Суддя-