Справа № 2-а-783/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 10 червня 2011 року                                                                                            смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області, в складі:

Головуючого судді  Горовець М.  І.

при секретарі Діордієва Т. І.,

                    розглянувши у   відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити  суму  недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії особі, яка має статус дитина війни, -

                                                                           В С Т А Н О В И В :

          02.07.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити суму недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії особі, яка має статус дитина війни, мотивуючи тим, що він, відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, від 18.11.2004 року, № 2195-ІV із змінами та доповненнями, є  дитиною війни, а тому відповідно до  вимог статті 6 вказаного Закону має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак в порушення зазначених норм відповідач на протязі 2006-2008 років не нараховував та не виплачував вказану допомогу позивачеві, що й спонукало його звернутися до суду з відповідним позовом .

          Позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги  підтримує у повному обсязі, просить справу розглядати без його участі.

          Представник управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи,  в судове засіданні не з'явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі. Крім того надав суду заперечення до позову відповідно до якого повністю не  визнає заявлених вимог, мотивуючи тим, що в  ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни »№ 2195-ІV  зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших законів крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплати дітям війни, ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком. З врахуванням цих обставин, вважає, що УПФ у Добровеличківському районі діяло на підставі, в межах і способом, передбачених Законами України. Відповідно до вимог ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч.1 ст.100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  З врахуванням цих обставин, просить застосувати процесуальні строки звернення до адміністративного суду , а також відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

З врахуванням тих обставин, що сторони в судове засідання не з'явилися та надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає доцільним провести розгляд даної справи на основі наявних у суду матеріалів .

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні правовідносини: Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, від 18.11.2004 року, № 2195-ІV із змінами та доповненнями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою яка має статус «Діти війни» оскільки станом на           02 вересня 1945 року йому було менше ніж 18 років. Викладені обставини підтверджуються відповідним штампом у пенсійному посвідченні НОМЕР_1, виданим  УПФУ у Добровеличківському районі  Кіровоградської області    (а.с.6).

Відповідно до ст.6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Із довідки від 06.06.2011 року №853 виданої начальником управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області встановлено, що протягом 2006-2007 років нарахування та виплата позивачеві вказаного вище підвищення до пенсії не проводилася. Протягом 2008 року позивач отримав підвищення до пенсії на загальну суму 579 гривень 30 копійок.    

Пільгами, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3551-ХІІ від 22.10.1993 року із змінами та доповненнями позивач не користується .

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Таким чином здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Оскільки  Кабінет  Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії “дітям війни”, а Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року тому на переконання суду у відповідача не було правових підстав нараховувати та виплачувати позивачеві протягом 2006 року доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.  З огляду на те, що останніми в часі є саме  Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, тому суд при вирішенні спору керується саме ними, а отже в задоволенні вимог позивача, в  частині, що стосується доплати до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 році судом приймаються до уваги наступні обставини :

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із вказаних вище приписів та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року повинне було щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст.152  Конституції України рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп \2007 не має зворотної дії в часі, а тому відповідач діяв відповідно до вимог діючого на той час  законодавства.    

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ, із змінами та доповненнями текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із викладеного та керуючись приписами  ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року УПФУ в  Добровеличківському районі Кіровоградської області повинне було щомісячно нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити  доплату до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України рішення Конституційного суду України  від 22.05.2008 року  за № 10-рп \2008 не має зворотної дії в часі, а тому відповідач у вказаний вище період  проводив нарахування та виплату позивачеві підвищення  до пенсії відповідно до вимог діючого на той час  законодавства   .    

          Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України ( в редакції на момент звернення позивача  до суду )  для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється  річний строк, який, якщо  не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або повинна була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів .

            Причин пропуску строку звернення до суду позивачем не вказано .

          Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З огляду на те, що позивач пропустив визначений законом процесуальний строк звернення до адміністративного суду з вимогами про виплату суми недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії особі, яка має статус дитина війни за період з 07.09.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 01.07.2008 року, та не надав суду поважних причин пропуску даного строку, а також враховуючи ті обставини, що відповідач наполягає на відмові в позові з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд прийшов до висновку, що в зобов'язанні відповідача нарахувати та виплатити позивачеві суми недоплаченого підвищення до пенсії  за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 01.07.2008 року слід відмовити   у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим задовольнити лише позовні вимоги в частині зобов'язанні відповідача нарахувати та виплатити позивачеві суми недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії  за період з 02.07.2008 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

При визначенні сум виплат, які необхідно було провести позивачеві суд виходить із розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки  чинним законодавством  не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою даної статті мінімального розміру пенсії за віком .

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, Закону України “ Про державний бюджет на 2007 рік ”, від 19.12.2006 року № 489-V, із змінами та доповненнями , Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України »від 28.12.2007 року № 107-VІ, із змінами та доповненнями, керуючись  ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області в частині не нарахування та не проведення виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю х. Межевий , Добровеличківського району, Кіровоградської області  області, жителю АДРЕСА_1, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно за період з 02 липня  2008   року по 31 грудня 2008 року, згідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004 року, розрахованого з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період липня   – грудня 2008 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 02 липня   2008 року по 31 грудня 2008 року, керуючись законодавчо визначеним розміром мінімальної пенсії за віком, встановленим у період  липня   – грудня 2008 року.

В решті  позовних вимог  - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.  

          Суддя           Добровеличківського районного суду

          Кіровоградської області                                                                               Горовець М. І.