Р І Ш Е Н Н Я                                      

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 року.                                                                                                              справа № 2-53/11

                                        Вільногірський  міський суд  Дніпропетровської області  в складі:                                                                        головуючого судді                             Шаповала Г.І.

                                                  при секретарі                                 Кудіній Н.І.

                                        з участю: позивача                              ОСОБА_1

                                        представника позивача                       ОСОБА_2

                                        представника відповідача                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1  до  Комунального підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська"  про  стягнення заробітної плати та моральної шкоди, третя особа у справі: ОСОБА_4,

У С Т А Н О В И В:

          Згідно позову, який надійшов  до суду  20.05.2008 року, та змін до нього від 21.12.2009 р. (а.с.86), від 22.02.20010 р. (а.с. 103), від  23.02.2011 р. ( а.с.153),  від 14.03.2011 р. (а.с.158) , позивач прохає:

1. Визнати недійсними  накази від 20.05.08 р. № 163, та від 20.05.08 р. № 58 - К по КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», про його переведення контролером, та про звільнення з посади машиніста насосної фекальної установки № 2, з 20.05.08 року, за п.2 ст.40 КЗпП України.

2. Стягнути з КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» на його користь, невиплачену йому  заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи  з 01.06.2008 року по 15.04.2011 року, в розмірі 34651,59 грн.

3. Стягнути з відповідача на його користь компенсацію за спричинену йому моральну шкоду в розмірі 20000 гривен, завдану йому порушенням його права на працю.

          В обґрунтування позову зазначено, що 06.08.01 року, позивач був  прийнятий на роботу на підприємство відповідача -  КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», машиністом насосної фекальної установки, за 3 розрядом, згідно до наказу № 182К.

          20.05.08 року відповідач видав наказ  № 163, згідно до якого  позивач в зв’язку  з виявленою невідповідністю  посаді машиніста насосної фекальної установки, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка заважає  виконувати зазначену роботу, був переведений на посаду  контролера з 21.05.08 року.

          Оскільки позивач не погодився з переводом, 20.05.08 року відповідач видав наказ № 58 - К, згідно до якого,  він був звільнений з роботи в якості машиніста  насосної фекальної установки № 2 з 20.05.08 року за п.2 ст.40 КЗпП України.

          Позивач вважає, що його звільнення  з посади машиніста насосної фекальної установки № 2, за п.2 ст.40 КЗпП України, таким, що порушує закон, виходячи з наступного.

          Підставою для  його звільнення з роботи стало те, що адміністрація відповідача відноситься до  нього упереджено, доказами якого є той факт, що в грудні 2006 року, він вже був відсторонений  від виконання обов’язків машиніста  насосної фекальної установки, за підстав передбачених п.2 ст.40 КЗпП України, однак  згідно до рішення Вільногірського міського суду від 22.08.07 року, він був  поновлений на роботі у якості машиніста насосної фекальної установки.

          На цей раз підставою  його звільнення  є лист ЗАТ «Кримський Титан»філії «ВГМК», від 18.04.08 року, № 01-24/1572 (відповідь на запит відповідача), що з 1998 року по 2000 рік, відділ підготовки  кадрів ВГМК, підготовку з професії «машиніст фекальних  насосних»не проводив.

          В свою чергу відповідач зробив на підставі вказаного листа висновок, що оскільки в  його свідоцтві про навчання другої професії, вказано, що йому присвоєна кваліфікація машиніста  насосної фекальної установки 15.04.00 року , ДП ВДГМК, то він не відповідає посаді машиніста  насосної фекальної установки № 2.

          Такий висновок відповідача не відповідає саме диспозиції п.2 ст.40 КЗпП України, оскільки по-перше, у встановленому порядку запис у його свідоцтві про навчання другої професії не  визнаний недійсним, по-друге, висновок про недостатність  його кваліфікації не ґрунтується на  правових підставах, оскільки за час роботи у відповідача, а це майже 7 років, він неодноразово  проходив необхідні іспити та перевірки знань, проходив навчання, і за ці 7 років,  жодного разу ніяких претензій з боку відповідача стосовно  його кваліфікації –не було, по –третє, згідно  до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, № 9 від 06.11.92 року, «Про практику  розгляду судами трудових спорів», суд тільки в тому випадку, якщо встановить, що припинення  трудового договору за п.2 ст.40 КЗпП України, проведено на підставі фактичних даних, які  підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації, працівник не може виконувати  покладені  на нього трудові обов’язки, може визнати звільнення обґрунтованим.  В даному випадку  ніяких даних про те, що  він не може виконувати обов’язки машиніста насосної фекальної установки –не має. Він, належним чином був атестований та працював майже сім років за цією  спеціальністю. Сам  по собі сумнів відповідача в тому, що запис про  його навчання в 2000 році, та присвоєння кваліфікації машиніста фекальних установок, проведені у встановленому порядку, не може бути підставою його звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України, оскільки крім всього іншого,  згідно до п.21  вищевказаної  Постанови ВСУ, не можна визнати законним звільнення, з цих підстав лише з мотивів відсутності  спеціальної освіти, якщо відповідно до чинного законодавства, наявність  її не є обов’язковою умовою виконання роботи, обумовленою трудовим договором.

          Крім цього, в спірних наказах про його звільнення, відповідач вказує на його звільнення з  «Посади»машиніста насосної фекальної установки, однак таке формулювання є невірним, оскільки машиніст  насосної фекальної установки не є посада.

          Таким чином відповідач безпідставно видав спірні накази про його звільнення, наслідком чого вони повинні бути визнані судом – недійсними.

          Як наслідок видання відповідачем  протизаконного наказу, є спричинення позивачу моральної шкоди, оскільки відповідачем порушено його право на працю, яку  він вільно вибрав (ст.43 Конституції України).

          Все це  спричинило та спричиняє йому душевні страждання.

          Згідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична  особа зазнала у зв’язку з  протиправною поведінкою щодо її самої.

          Згідно до ст. 237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до  моральних страждань, втрати нормальних  життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

          Його звернення до суду за захистом  свого права, вимагає від нього додаткових зусиль.

          Грошова компенсація, яка може  компенсувати   його моральні страждання, дорівнює 20000 гривень, виходячи з грубого порушення законодавства відповідачем по відношенню до нього.

          14.03.2011 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог в остаточному варіанті та зазначив, що згідно до  розрахункових листів ним у березні, квітні 2008 року, було відпрацьовано:

Березень –15,3 (робочих днів), 184 (робочих годин) = 1342,93 грн. (заробітна плата);

Квітень –14,4 (робочих днів), 172,5 (робочих годин) = 1190,52 грн. (заробітна плата);

Тобто: 29,7 (робочих днів), 356,5 (робочих годин) = 2533,45 грн. (заробітна плата).

Середньогодинна заробітна плата склала: 2533,45 грн : 356,5 = 7,106 грн. за робочу годину.

Згідно до листа відповідача від 14.01.2010 року, слідує, що він вимушено прогуляв за 14 місяців, 2507 годин, з чого слідує: 2507 годин :  14 місяців = 179 годин в місяць.

Отже в даному  випадку  число вимушено прогуляних  ним місяців складає: з червня 2008 року по квітень 2011 року = 34,5 місяця.

34,5 місяця х 179 робочих годин в місяць = 6175,5 робочих годин вимушеного прогулу.

6175,5 робочих годин х 7,106 грн. за одну робочу годину = 43883,10 грн. (загальна сума нарахування).

З 43883,10 грн. віднімаємо:

1266,73 грн. –сума розрахункових отримана  ним при звільненні;

6384,99 грн. -  прибутковий податок –14,55 %

877,66 грн. –внески в пенсійний фонд –2,0 %;

438.83 грн. –внески в фонд соціального ст рахування по тимчасовій непрацездатності –1.0%

263.30 грн. –внески в фонд соціального страхування по безробіттю –0,6 %

Всього: 9231,51 грн.

43883,10 грн. –9231,51 грн. = 34651,59 грн. –сума яка підлягає сплаті відповідачем на його користь за час  його вимушеного прогулу.

          Цей розрахунок  зроблений згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ, від 08.05.199 року № 100 (з наступними змінами).

          В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги та їх обґрунтування, що  викладені в позовній заяві та змінах до неї, підтримали в повному обсязі. Із  їх додаткових пояснень витікає, що стосовно позивача  раніше були випадки незаконного  відсторонення його від роботи машиністом фекальних насосних установок. та поновлення на цій роботі. Підставою для звільнення позивача з 20.05.08 року стало те, що у відповідача виникло питання про дійсність чи недійсність посвідчення позивача, що надавало йому право на  виконання роботи машиніста фекальних насосних установок. Зазначене посвідчення на час звільнення позивача з роботи не було визнане недійсним, недійсним воно могло бути визнане тільки за рішенням суду. Згідно посвідчення, позивач неодноразово проходив перевірку знань і був придатний до роботи. Моральні страждання спричинені були позивачу  внаслідок порушення його трудових прав відповідачем, а саме безпідставним звільненням з роботи, що потягло значні душевні страждання та необхідність приймати заходи для захисту своїх прав. Від позовної вимоги  про поновлення на роботі позивач відмовився тому, що на підприємстві внаслідок змін в організації виробництва  відсутня посада машиніста фекальних насосних установок. Після звільнення позивач не працевлаштовувався, отримував пенсію. В той же час позивач та його представник вважають, що за вимушений прогул відповідач повинен надати компенсацію в виді середнього заробітку за період з 01.06.2008 р. по  15.04.2011 р., відповідно до розрахунку, -  34 651.59 грн. Згідно документів, позивач 7 років працював  машиністом насосних установок фекальних, зауважень до нього не було. Згідно Постанови  Пленуму Верховного Суду України для звільнення по п. 2 ст. 40 КЗпП України повинні бути реальні обставини, що свідчать про недостатність кваліфікації працівника. Таких обставин не встановлено.

          Представник відповідача, яка не обмежена в її повноваженнях, в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі. Із її пояснень та письмових заперечень на позов витікає, що позивач був звільнений з роботи на законних підставах.  Вільногірський ГМК підтвердив, що ОСОБА_1 не проходив в 2000 році навчання за професією машиніст насосних установок фекальних.  Професія «машиніст насосних установок»підлягає обов’язковій атестації і відноситься до робіт з підвищеною небезпекою згідно Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15. Таким чином, залишати на роботі особу, яка не має жодного документа, який би свідчив про достатню кваліфікацію для виконання даної роботи було б грубим порушенням чинного законодавства. У випадку нещасного випадку, вся вина була б покладена на ЖКГ, оскільки працівник був допущений до роботи  без документа, який би підтверджував можливість працювати на даній роботі. ОСОБА_1 прохав надати час для того, щоб він міг надати документи про навчання, але  відповідних документів не надав. Перед звільненням йому пропонувалася інша робота –контролера водопровідного господарства, пропонувалося пройти навчання на машиніста насосних установок фекальних в м. Дніпродзержинську, після чого його поновлять на роботі. Позивач до 01.09.2008 р. не з’явився на роботі і не надав документів про проходження навчання. Моральна шкода в сумі  20 000 грн. не доведена, оскільки документально моральна шкода не підтверджена. Сама по собі довідка про проходження перевірки знань ОСОБА_1 не може бути належним документом. Якщо посвідчення водія визнане недійсним, то водій не має права керувати транспортними засобами. Те ж саме відбулося з позивачем та його посвідченням машиніста насосних установок фекальних. Рішення про визнання недійсним посвідчення ніким не приймалося, достатньо повідомлення з Вільногірського ГМК, що позивач не проходив навчання. ЖКГ неодноразово зверталося до прокуратури м. Вільногірська стосовно перевірки факту підробки посвідчення  машиніста насосних установок фекальних  на ім’я ОСОБА_1, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Із постанови витікає, що ОСОБА_1 не проходив навчання. Розрахунок середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу зроблено невірно,  оскільки не враховано норми робочого часу.(а.с.27)

          Згідно копії свідоцтва  на ім’я  ОСОБА_1, виданого відділом технічного навчання Верхньодніпровського ГМК 30.10.86 р., № 3035,  він  закінчив професійно-технічне навчання  з оцінкою –«хорошо»і рішенням кваліфікаційної комісії від 03.02.1986 р., протокол № 5, йому присвоєна кваліфікація –ел. механік по ремонту 6 розряду; ОСОБА_1 навчався другій (суміжній) професії з 15.03.2000 р. по 14.04.2000 р. і здав кваліфікаційній комісії екзамен по основам технічних знань та оволодінню виробничими навиками з оцінкою  «хорошо», рішенням кваліфікаційної комісії  від 15.04.2000 р., протокол № 24, йому присвоєна кваліфікація –машиніст фекальних насосних, розряд 4. (а.с.3-4).

          Згідно копії трудової книжки на ім’я ОСОБА_1, зазначено, що, згідно запису № 15, він прийнятий на роботу в КП ВО ЖКГ м. Вільногірська 06.08.2001 р. машиністом насосної –фекальної установки по 3 розряду,  згідно запису № 19, що він звільнений по п.2 ст. 40 КЗпП України -  виявлення невідповідності виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. (а.с.5-6)

          Згідно запиту директора КП ВО ЖКГ м. Вільногірська  до філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський Титан»від 07.04.08 р. зазначені питання, чи проводить підприємство навчання осіб, які не є працівниками комбінату та чи проводилося навчання ОСОБА_1 професії «машиніст фекальних насосних». (а.с.7)

          Згідно відповіді філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський Титан»на адресу КП ВО ЖКГ м. Вільногірська від 18.04.08 р., зазначено, що підприємство не здійснює підготовку та перепідготовку і підвищення кваліфікації приватних осіб та працівників  інших суб’єктів господарювання; з 1998 по 2000 р. підготовка та перепідготовка з професії «машиніст фекальних насосних»не проводилася; в архіві  відділу підготовки кадрів прот околу № 24 від 15.04.2000 р. немає; запис в свідоцтві ОСОБА_1 № 3035 про перепідготовку з професії «машиніст фекальних насосних»в 2000 р. не є дійсним. (а.с.8)

          Згідно копії наказу в.о. директора  КП  ВО ЖКГ м. Вільногірська, ОСОБА_4, № 163 від 20.05.2008 року, зазначено про виявлення невідповідності машиніста фекальної насосної установки ОСОБА_1 посаді, яку він займає, внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи в зв’язку з виявленою недійсністю запису про навчання другій (суміжній) професії в свідоцтві від 30.10.1986 р. № 3035, згідно листа філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський Титан»від 18.04.2008 р № 01-24/1572 та  про переведення машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 2,  ОСОБА_1, за його згодою на посаду контролера водопровідного господарства з тарифною ставкою 3.84 грн./час з 21.05.2008 р., про надання ОСОБА_1 строку для навчання та отримання кваліфікації, необхідної для роботи машиністом насосної установки каналізаційної насосної станції, до 01.09.2008 року, за власні кошти та час, вільний від роботи. У випадку відмови від переведення звільнити ОСОБА_1 з 20.05.2008 р., згідно п.2 ст. 40 КЗпП України. (а.с.9)

          Згідно копії наказу в.о. директора  КП  ВО ЖКГ м. Вільногірська, ОСОБА_4, № 58-к від 20.05.2008 року, зазначено: в зв’язку з відмовою машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 2 ОСОБА_1 від переводу контролером водопровідного господарства (згідно наказу № 163 від 20.05.08 р.), звільнити  ОСОБА_1, машиніста насосної установки каналізаційної станції № 2   з 20.05.2008 р. по п.2 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячної середньої зарплати, компенсації за невикористану відпустку –21 календарний день. (а.с.10)

          Згідно копії Статуту КП ВО ЖКГ м. Вільногірська від 03.08.2001 р., п.1.2 -   засновником і власником підприємства є Вільногірська міська рада депутатів, п.3.1 –підприємство є юридичною особою. (а.с.19-22)

          Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію  юридичної особи, КП ВО ЖКГ м. Вільногірська зареєстроване 18.11.1993 р.(а.с.23)

          Згідно копії посвідчення № 54/01, воно видане  ВО ЖКГ 30.08.2001 р.  - ОСОБА_1, машиністу ФНС, який допущений до роботи в електроустановках напругою до 1000 в., дільниця  В і К, в якості електротехнологічного персоналу. Тут же зазначені перевірки знань з охорони праці (правила безпеки, інструкції з охорони праці) : 30.08.2001 р, 06.03.03 р., 15.06.04 р., 08.08.05 р., з відміткою –знає; відмітки з перевірки знань з технології робіт (правила експлуатації, виробничі інструкції) за тими ж датами та відміткою –знає. (а.с.33-34)

          Згідно копії протоколу засідання тарифно-кваліфікаційної комісії КП ВО ЖКГ м. Вільногірська від 06.05.08 року, розглядалося питання про недійсність запису від 15.04.2000 р. в свідоцтві № 3035 про  навчання ОСОБА_1 другій суміжній професії  - машиніст фекальних насосних;  зазначена необхідність наявності свідоцтва про проходження професійно-технічного навчання по професії машиніст насосних установок; надано строк ОСОБА_1 для представлення протоколу перевірки знань;  інженера ОСОБА_6 зобов’язано провести перевірку свідоцтв машиністів насосних станцій.(а.с.35)

          Згідно копії листа В.о. директора  КП  ВО ЖКГ м. Вільногірська, ОСОБА_4,  від 11.06.08 р., на адресу прокурора м. Вільногірська, повідомлено інформацію щодо сумнівів у дійсності свідоцтва № 3035 про отримання ОСОБА_1 суміжної професії «машиніст насосної установки». (а.с.36)

          Згідно копії службової записки начальника служби ВіК ОСОБА_7 від 12.03.08 р., зазначено, що при проведенні неодноразово І ступеня контролю ОСОБА_1 на вимогу майстра дільниці ОСОБА_8 надати оригінал посвідчення машиніста насосної установки, посвідчення на руки не дав, а показував його з своїх рук на відстані. Своєю поведінкою ОСОБА_1 порушував виробничу дисципліну і провокує конфліктну ситуацію. Зазначено прохання здійснити заходи з перевірки дійсності його навчання та отримання свідоцтва на професію.(а.с.38)

          Згідно копії листа В.о. директора  КП  ВО ЖКГ м. Вільногірська, ОСОБА_4,  від 09.09.08 р., на адресу прокурора м. Вільногірська, повторно повідомлено інформацію щодо сумнівів у дійсності свідоцтва № 3035 про отримання ОСОБА_1 суміжної професії «машиніст насосної установки», та зазначено прохання повідомити про результати перевірки. (а.с.43)

          Згідно копії паспорта громадянина України,  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_1. (а.с. 75-76).

          Згідно копії рішення № 324 від 19.08.2009 р. виконкому Вільногірської міської ради, виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на період проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг, з 01.08.2009 р. визначено комунальне підприємство «Жилсервіс», Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області. (а.с.82)

          Згідно витягу із протоколу засідання конкурсної комісії, переможцем конкурсу з надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів від населення приватного сектору міста  визнано комунальне підприємство «Жилсервіс». (а.с.83)

          Згідно копії рішення Вільногірської міської ради  від 18.06.2009 р . № 1229-71/V, комунальне підприємство «Житлова служба єдиного замовника м. Вільногірська»перейменовано на комунальне підприємство «Жилсервіс»Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.(а.с.90)

          Згідно копії рішення Вільногірської міської ради  від 18.01.2008 р ., створено  комунальне підприємство «Житлова служба єдиного замовника м. Вільногірська», якому передано на баланс з балансу КП ВО ЖКГ м. Вільногірська основні засоби та товарно-матеріальні цінності. (а.с.91)

          Згідно копії листа В.о. директора  КП  ВО ЖКГ м. Вільногірська, ОСОБА_4,  від 17.11.08 р., на адресу прокурора м. Вільногірська, повторно повідомлено інформацію щодо сумнівів у дійсності свідоцтва № 3035 про отримання ОСОБА_1 суміжної професії «машиніст насосної установки», та зазначено прохання повідомити про результати перевірки. (а.с.92)

          Згідно штатного розпису КП ВО ЖКГ м. Вільногірська,  за порядковим номером 30 передбачена професія –машиніст насос. уст-к.(а.с.93-94)

          Згідно довідки про доходи від 14.01.10 р., ОСОБА_1 за березень та квітень 2008 р. отримав заробітну плату, відповідно,  1342.93 грн. та 1190,52 грн., всього 2533.45 грн., відпрацювавши, відповідно 184 години та 172.5 годин.(а.с.100)

          Згідно копії листа в.о. директора КП ВО ЖКГ м. Вільногірська, ОСОБА_4, на адресу прокурора Дніпропетровської області, повідомляється, що підприємство тричі зверталося до прокурора м. Вільногірська щодо здійснення перевірки стосовно дійсності свідоцтва № 3035 про отримання ОСОБА_1 суміжної професії «машиніст насосної установки», від якого ніякої відповіді не надійшло. Зазначено прохання зобов’язати прокуратуру м. Вільногірська провести відповідну перевірку даного факту. (а.с.123)

          Згідно ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 23.09.2010 року, суд прийняв відмову позивача ОСОБА_1З від позову в частині вимоги про поновлення його на роботі в КП ВО ЖКГ м. Вільногірська на посаді машиніста насосної  фекальної установки № 2. (а.с.125)

          Згідно копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.10.2010 р. органу дізнання Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, встановлено, що ОСОБА_9, який працював на той час начальником дільниці в КП ВО ЖКГ м. Вільногірська,  в кінці зими 2000 р. запропонував ОСОБА_1 працевлаштуватися на посаду машиніста фекальної насосної. ОСОБА_1 віддав ОСОБА_9  своє свідоцтво про професійну підготовку, яке отримав, будучи працівником ВГМК, в 1986 році. Через деякий час ОСОБА_9 повернув свідоцтво Мартусю з записом про наявність навиків машиніста фекальних насосів від 14.04.2000 р. Згідно листа ВГМК відділ підготовки кадрів підприємства  не проводить професійну підготовку приватних осіб та працівників інших суб’єктів господарювання, в період з 1998 по 2000 рік підготовка  по професії «машиніст фекальних насосних»не проводилася, в архіві ВГМК протоколу № 24, який зазначено в свідоцтві, від 15.04.2000 р. не знайдено. В порушенні кримінальної справи по ст. 358 КК України   у відношенні ОСОБА_10 відмовлено на підставі ст. 49 ч.2 КК України. (а.с.132)

          Згідно копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.10.2010 р. органу дізнання Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, встановлено, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначив, що дійсно проходив навчання в ВПК по професії «машиніст насосних установок»з 15 березня по 15 квітня 2000 р. разом з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, які згідно даних адресного бюро померли, а їх родичі точно вказати не можуть, чи проходили вони навчання в зазначений період чи ні. Згідно пояснень нинішнього директора  управління з перепідготовки кадрів ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, з’ясовано, що в будівлі технічного навчання пожеж та загорання  не було і архів перебуває в робочому стані, що запис в свідоцтві ОСОБА_1 в 2000 р. є не справжнім,  підпис повинен бути його, але, в дійсності, підпис не його. Зроблено висновок, що ОСОБА_1 користувався своїм посвідченням, не знаючи, що  записи в ньому підроблені, що він усвідомлював, що користується справжнім свідоцтвом, що сам він  свідоцтво не підробляв, а це виконав гр-н ОСОБА_9, який в цей час перебуває в Германії, в порушенні кримінальної справи  за ст. 358 ч.3 КК України у відношенні ОСОБА_1 відмовлено  на підставі п.2 ст. 6 КПК України.(а.с.150)          

          Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із факту порушення роботодавцем  трудових прав особи – громадянина України  на виконання роботи, передбаченої укладеним трудовим договором, та з факту незаконного   звільнення особи  з роботи за ініціативою адміністрації роботодавця.

          Відповідно до цих правовідносин, пояснень позивача та його представника, представника відповідача, та внаслідок  дослідження у справі всіх  представлених доказів в їх сукупності, керуючись законом, суд доходить висновку про задоволення позову частково, з наступних підстав.          

          Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.                                                                                                    Згідно ст. 2401 КЗпП України,  у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".                                                                                                                                             Згідно ст. 40 КЗпП України,  трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;  ..... Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

          Суд вважає встановленими в судовому засіданні наступні факти.

          Позивач  з 06.08.2001 р. по 20.05.2008 р., включно, перебував в трудових відносинах з відповідачем: був прийнятий на роботу  машиністом насосної фекальної установки по 3 розряду; 18.12.2006 р. переведений на роботу прибиральником території 2 розряду;  23.03.2007 р. переведений на роботу контролером водопровідного господарства 3 розряду; 09.10.2007 р. переведений на роботу машиністом насосної фекальної установки по 3 розряду; 20.05.2008 р. звільнений по п.2 ст. 40 КЗпП України - виявлення невідповідності виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

          При цьому відповідачем було видано: наказ № 163 від 20.05.08 р. про виявлення невідповідності машиніста фекальної насосної установки ОСОБА_1 посаді, яку він займає, внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи в зв’язку з виявленою недійсністю запису про навчання другій (суміжній) професії в свідоцтві від 30.10.1986 р. № 3035, згідно листа філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський Титан»від 18.04.2008 р № 01-24/1572, та про  переведення позивача за його згодою з посади машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 2 на посаду контролера водопровідного господарства з тарифною ставкою 3.84 грн./час з 21.05.2008 р., про надання ОСОБА_1 строку для навчання та отримання кваліфікації, необхідної для роботи машиністом насосної установки каналізаційної насосної станції до 01.09.2008 року за власні кошти та час, вільний від роботи, та, у випадку відмови від переведення, звільнення ОСОБА_1 з 20.05.2008 р., згідно п.2 ст. 40 КЗпП України; (а.с.9) та наказ № 58 - К від 20.05.08 р. по КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», в якому зазначено: в зв’язку з відмовою машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 2 ОСОБА_1 від переводу контролером водопровідного господарства (згідно наказу № 163 від 20.05.08 р.), звільнити  ОСОБА_1, машиніста насосної установки каналізаційної станції № 2   з 20.05.2008 р. по п.2 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячної середньої зарплати, компенсації за невикористану відпустку –21 календарний день. (а.с.10)

          Як видно із зазначених наказів та інших документів, висновок відповідача про невідповідність позивача займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації зроблено, виключно, на підставі того, що, майже через сім років  роботи позивача машиністом насосної установки каналізаційної насосної станції № 2, з невеликими перервами, було виявлено, на думку відповідача, недійсний запис від 15.04.2000 р. в свідоцтві про професію, належному ОСОБА_1,  про навчання його за професією –машиніст фекальних насосних. Про наявність будь-яких інших фактичних даних про те, що ОСОБА_1 внаслідок недостатньої кваліфікації не міг виконувати чи виконував з недоліками роботу  на займаній посаді, - відповідач не повідомив і при прийнятті вищезазначених наказів до уваги не приймав, за відсутністю таких фактів.

          Також відповідач не довів в судовому засіданні, на яких підставах з врахуванням яких документів позивач був прийнятий на роботу, наказ по підприємству  про прийняття ОСОБА_1 на роботу машиністом насосної установки каналізаційної насосної станції № 2  відповідач не надав.  Враховуючи наявність  обставин, які свідчать про можливе підроблення запису в посвідченні про професію ОСОБА_1, та заперечення ОСОБА_1 проти цього факту підроблення, відповідач не прийняв заходів для того, щоб цей запис від 15.04.2000 р.   про навчання ОСОБА_1  за професією –машиніст фекальних насосних,  був визнаний належним органом в належному порядку недійсним.  В постановах про відмову в порушенні кримінальної справи та в повідомленнях Вільногірського ГМК ЗАТ «Кримський Титан»зазначені обставини, що свідчать про можливе підроблення запису в посвідченні ОСОБА_1, але суд, надаючи оцінку цим фактам,  не  може зробити висновок про недійсність зазначеного запису, оскільки  відповідач з позовом  про встановлення цього факту не звертався і належних та допустимих  доказів  про це не надав. Відповідач не оскаржив постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, в яких містяться суперечливі дані стосовно проходження навчання ОСОБА_1 та стосовно того, що йому, начебто, невідомо було, що він, користувався посвідченням з підробленим записом, та інші факти. На думку суду, факт підроблення документу або запису в ньому, що надає особі права або звільняє від обов’язків,   може бути встановленим, виключно,  в порядку кримінального судочинства. Тому твердження  відповідача про недійсність запису в посвідченні ОСОБА_1 суд  прийняти не може.

          Відповідно до копії посвідчення № 54/01, виданого  ВО ЖКГ 30.08.2001 р.  - ОСОБА_1, машиністу ФНС, який допущений до роботи в електроустановках напругою до 1000 в., дільниця  В і К, в якості електротехнологічного персоналу,  зазначені перевірки знань з охорони праці (правила безпеки, інструкції з охорони праці) : 30.08.2001 р, 06.03.03 р., 15.06.04 р., 08.08.05 р., з відміткою –знає; відмітки з перевірки знань з технології робіт (правила експлуатації, виробничі інструкції) за тими ж датами та відміткою –знає. (а.с.33-34) Ці дані свідчать про те, що позивач відповідав займаній посаді, що його знання та навики в роботі неодноразово були перевірені,  як стосовно техніки безпеки так і стосовно технології роботи та правил експлуатації устаткування. Відповідач будь-яких даних про невиконання чи порушення ОСОБА_1 за весь період його роботи  машиністом  насосної установки каналізаційної станції № 2  технології роботи, відповідних пунктів  виробничих  інструкцій, чи техніки безпеки –не надав і доказів про це не представив.

          Відповідно до копії рішення № 324 від 19.08.2009 р. виконкому Вільногірської міської ради та  копії рішення Вільногірської міської ради  від 18.01.2008 р . та інших рішень, досліджених в судовому засіданні,   з балансу КП ВО ЖКГ м. Вільногірська знято  та передано основні засоби та товарно-матеріальні цінності іншому комунальному підприємству «Жилсервіс», а також передане право надавати житлово-комунальні послуги.  В зв’язку з чим,  на підприємстві відповідача перестали існувати ряд штатних посад в тому числі і посада машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 2, що підтверджується і взаємним визнанням цього факту сторонами. В зв’язку з цими обставинами, позивач відмовився 23.09.2010 року від раніше заявленої позовної вимоги про поновлення його на роботі машиністом насосної установки каналізаційної насосної станції № 2, і відмова була прийнята судом згідно ухвали суду від 23.09.2010 р.

                    На підставі викладеного суд доходить висновку, що оспорювані накази були видані відповідачем  безпідставно і звільнення позивача з роботи було проведено незаконно, всупереч вимогам, зазначеним в п. 2 ст. 40 КЗпП України, в зв’язку з чим, в період з 21.05.2008 р., тобто з наступного дня після дня звільнення, по 23.09.2010 року, тобто до дня відмови позивача від позовної вимоги про поновлення його на роботі,  позивач перебував у вимушеному прогулі.

          В зв’язку з незаконністю звільнення позивача з роботи та неможливості поновлення його на роботі, слід встановити, що ОСОБА_1 – машиніст насосної установки каналізаційної насосної станції № 2  звільнений з Комунального підприємства «Виробничого об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська»з 20.05.2008 року  згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України –відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці, що являється підставою для відповідача  на вимогу позивача  визнати недійсним  в трудовій книжці ОСОБА_1 попередній запис про його звільнення по п.2 ст. 40 КЗпП України, та внести запис про звільнення його по п. 6 ст. 36 КЗпП України. Суд в цьому випадку вважає можливим застосувати до цих відносин аналогію закону, а саме аналогію ст. 2401 КЗпП України, якою регулюються сходні правовідносини.

          Відповідно до позовних вимог, позивач вимушений прогул відраховує з 01.06.2008 р. по 15.04.2011 року. Суд вважає, що строк вимушеного прогулу слід відраховувати, не виходячи за межі позову, від 01.06.2008 р. і по  23.09.2010 р., тобто до дня відмови позивача від позовної вимоги про поновлення його на роботі, оскільки він відмовився від цієї вимоги тільки тому, що на підприємстві внаслідок його реорганізації перестала існувати відповідна  посада машиніста насосних  установок каналізаційних. Суд в цьому випадку також вважає можливим застосувати до цих відносин аналогію закону, а саме аналогію ст. 2401 КЗпП України, якою регулюються сходні правовідносини.

          Суд вважає, що розрахунок середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу,  виконано позивачем відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету України від 08.02.1995 року за  №100, з наступними   змінами та доповненнями, але загальний розмір стягнення за час вимушеного прогулу слід зменшити з врахуванням періоду вимушеного прогулу з 01.06.2008 р. і по  23.09.2010 р.

          При цьому, із загальної суми, визначеної до стягнення з відповідача на користь позивача за вимушений прогул, слід утримати податок з доходу фізичної особи та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, визначивши таким чином остаточну суму для видачі її позивачу, зобов’язавши відповідача здійснити утримання та перерахування відповідних  сум в дохід держави України. Заперечення відповідача проти правильності  начислення середньої заробітної плати та загальної суми і відрахувань з неї за період вимушеного прогулу, суд не приймає, оскільки відповідач свого розрахунку та його обґрунтування та доказів стосовно своїх тверджень про підмінного машиніста про подвійну оплату роботи позивачу за перевищення понад норму тривалості робочого тижня не надав.          

          Згідно даних, викладених в позові, довідки та письмових заперечень відповідача (а.с.89,100),  ОСОБА_1  в останні два місяці перед звільненням, тобто в березні та  квітні 2008 року, було відпрацьовано:

Березень –15,3 (робочих днів), 184 (робочих годин) = 1342,93 грн. (заробітна плата);

Квітень –14,4 (робочих днів), 172,5 (робочих годин) = 1190,52 грн. (заробітна плата);

Тобто: 29,7 (робочих днів), 356,5 (робочих годин) = 2533,45 грн. (заробітна плата за 2 місяці).

Середньомісячна  заробітна плата складає: 2533.45 грн. : 2 місяці = 1266.72 грн.

Середньогодинна заробітна плата склала: 2533,45 грн. : 356,5 роб. год. = 7,106 грн. за 1робочу годину.

Позивач вимушено прогуляв  в період з 01.06.08 р  по 23.09.2010 р.  –26 місяців 23 дня.

Загальна сума за весь час вимушеного прогулу складає: 1266.72 грн. (середньомісячна зарплата) х 26 міс.23 дня = (1266.72 х 26 ) + пропорція (1266.72 = 30 дням (1 місяцю) / (х = 23 дням) =  32 934.72 + 971.15 = 33 905.87 грн.

          Від загальної суми нарахування - 33 905.87 грн. віднімаємо:

          1266,73 грн.  сума розрахункових отримана  позивачем при звільненні  = 32639.14 грн.;

          4748.99 грн.  прибутковий податок –14,55 % = 27890.15 грн.

          652.78 грн.  внески в пенсійний фонд –2,0 % = 27237.37 грн.

          326.39 грн. –внески в фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності –1.0% = 26910.98 грн.

          195.83 грн.  внески в фонд соціального страхування по безробіттю –0,6 % = 26715.15

Всього: 7190.72 грн.

          33905.87 грн. –7190.72 грн. = 26715.15 грн. –сума яка підлягає сплаті відповідачем на  користь позивача за час  його вимушеного прогулу після утримань всіх обов’язкових платежів.

          Суд вважає, що   стягненню підлягає вся сума за період вимушеного прогулу,  який перевищує один рік, оскільки довгий час розгляду справи відбувся за вини відповідача, внаслідок неодноразових перерв в судовому засіданні, ненадання доказів для підтвердження чи спростування певних обставин, зокрема довідки про середній заробіток, наказу про прийняття на роботу позивача.

          Згідно ст.  2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.          

          Згідно ч.1 ст.  1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Згідно ст. 23 СК України,1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає:     1) у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа
зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування. 5. Моральна  шкода  відшкодовується одноразово,  якщо інше не встановлено договором або законом.   

Згідно ст.16 ЦК України, 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
особистого немайнового або майнового права та інтересу. 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування
майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та  інтересу особи  в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.                    Суд доходить висновку, що внаслідок протиправних дій відповідача були грубо  порушені  трудові права позивача, а саме, право на труд та право на виконання роботи згідно укладеного трудового договору, що передбачені ст.ст. 2, 21,22,31-33,40 п.2 КЗпП України, ст. 43 Конституції України,  внаслідок чого йому  було завдано моральної шкоди, позивач зазнав значних душевних страждань, змушений був  вживати заходів для захисту своїх прав, та вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Проте, з врахуванням обставин справи, обсягу та глибини перенесених  душевних страждань, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в грошовому вимірі слід зменшити і визначити його у розмірі 3 000 грн., що, на думку суду, буде відповідати розумності та справедливості.

          Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд встановив, що позивач не надав суду документальних доказів про наявність таких витрат, від сплати  судового збору  за подачу позову він звільнений згідно закону. Відповідно до ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача та стягнути з нього в дохід держави України:  судовий збір (державне мито) у розмірі –1 відсотка від  суми - 32639.14 грн. за задоволені майнові вимоги, що складає –326,39 грн., та 08.50 грн. - за немайнові вимоги  (моральна шкода), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі –120.00 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222, 223,   294, 367 ч.2    ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1  до  Комунального підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська"  про  стягнення заробітної плати та моральної шкоди -  задовольнити частково.

          Визнати недійсними  накази тимчасово виконуючого обов’язки директора Комунального підприємства «Виробничого об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська»ОСОБА_4.:  № 163 від 20.05.2008 року про переведення  ОСОБА_1  з посади машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 2 на посаду контролера водопровідного господарства з 21.05.2008 року, та № 58-к від 20.05.2008 року  про звільнення  ОСОБА_1  з посади  машиніста насосної фекальної установки № 2  з 20.05.2008 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП  України.

          Встановити, що ОСОБА_1 –машиніст насосної установки каналізаційної насосної станції № 2  звільнений з Комунального підприємства «Виробничого об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська»з 20.05.2008 року  згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України –відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

          Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська",  юридична адреса:, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, буд. № 53, банківські реквізити: розрахунковий рахунок  № 26008640370100 у Вільногірському  відділенні ДОД АППБ «Аваль», МФО 305653, ОКПО 20240048,  на  користь ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Богата Чернещина, Сахновщинського району, Харківської області, і/к № НОМЕР_1,   який мешкає та зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_1 - 32639.14 грн. (тридцять дві  тисячі шістсот тридцять дев’ять гривень 14 копійок) для відшкодування  середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.06.2008 року по  23.09.2010 року, включно; 3000 грн. - для відшкодування  моральної шкоди, завданої внаслідок порушення  трудових прав, - всього на загальну суму –35 639.14 грн. (тридцять п’ять тисяч шістсот тридцять дев’ять гривень 14 копійок), з зобов’язанням  відповідача утримати в дохід держави із суми 32639.14 грн. обов’язкові платежі:  

- прибутковий податок - 14.55% на суму 4748.99 грн.,

- внески в пенсійний фонд –2% на суму 652.78 грн.,

- внески в фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності –1.0% на суму 326.39 грн.,

- внески в фонд соціального страхування по безробіттю –0.6% на суму 195.83 грн.,  

визначивши до видачі  позивачеві після всіх утримань суму –26715.15 грн. (двадцять шість тисяч сімсот п’ятнадцять гривень 15 копійок).

          Допустити негайне  виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми середньої   заробітної плати за час вимушеного прогулу –32639.14  грн. (тридцять дві  тисячі шістсот тридцять дев’ять гривень 14 копійок), з видачею  позивачу в порядку негайного виконання рішення  після всіх утримань обов’язкових платежів - 26715.15 грн. (двадцять шість тисяч сімсот п’ятнадцять гривень 15 копійок).

          Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська"    в дохід держави України: судовий збір (державне мито) –334.89 грн., який складається з сум:  326.39  грн. –за майнові вимоги, 08.50 грн. –за немайнові вимоги (моральна шкода); та  для відшкодування  витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи –120 грн.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області.

Копію рішення протягом двох днів з часу виготовлення її в повному обсязі надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення третій особі.

          Головуючий суддя                                           Шаповал Г.І.