ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 р. №2-А-2142/2011
Суддя Великобурлуцького районного суду Харківської обл. Малюкіна Ю.П, розглянувши у приміщенні суду в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити перерахунок та виплату недолаченої пенсії, як постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС,
ВСТАНОВИВ:
13.05.2011 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської обл. (далі УПФ) про визнання протиправними дій цього органу та проведення перерахуноку призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) за період із 15.03.2011 р. та проводити такі виплати в подальшому.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що є iнвалiдом 3 групи особою, яка постраждала внаслiдок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. За цих пiдстав, згiдно до ст. 49 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання державної пенсії, розмiр якої, у вiдповiдностi до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»повинен складати не нижче 8 мiнiмальних пенсiй за віком, та додаткової пенсiї за шкоду, заподiяну здоров'ю, розмiр якої у вiдповiдностi до ст. 50 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» повинен складати 75% мiнiмальної пенсiї за віком. Державну та додаткову пенсiю позивачу призначає, нараховує та виплачує Управлiння Пенсiйного фонду України в Великобурлуцькому районi Харківської обл.. Вiдповiдач при призначенi та нapaxyвaннi належних їй пенсiйних виплат, всупереч п.1 ст. 92 Конституцiї України, керується не законами, а пiдзаконними нормативно - правовими актами, а тому державна i додаткова пенсiя позивачу призначена i виплачується в меншому розмiрi, а нiж це передбачено Законом України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до вiдповiдача про призначення йому державної та додаткової пенсiї відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Звернення позивача залишено без задоволення. Позивач зазначив, що вiдповiдачем не прийнято до уваги те, що право на отримання державної, додаткової пенсії, яку передбачено ч.4 ст.54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», у вiдповiдностi до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами, а не iншими нормативно - правовими актами. За таких обставин позивач вважає дiї вiдповiдача незаконними та просить суд поновити порушенi права виходячи виключно iз законодавчо визначеного розмiру мiнiмальної пенсiї за віком.
В заперечені на позов відповідач посилався на те, що пенсія по інвалідності, яка настала у ОСОБА_1 зв’язку із наслідками Чорнобильської катастрофи призначається на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 від 28.02.91 р., а не за нормами ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 р..
Відповідно до ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(796-120) порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а саме: - станом на 01.08.07 р. постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 3 січня 2002 року № 1; - починаючи з 28.05.08р. постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року № 530; - починаючи з 16.07.08р. постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16 липня 2008 року № 654.
Сторони по справі надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Згідно ухвали Великобурлуцького районного суду Харківської обл. від 25.02.2011 р. та у відповідності до ст.183-2 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку скороченого провадження.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської обл., є iнвалiдом 3 групи, особою, яка постраждала внаслiдок Чорнобильської катастрофи та яка вiднесена до 1-ї категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи, що пiдтверджується вiдповiдно копiями посвiдчення серії А №145044(а.с.5), довідкою до акта огляду МСЕК серії ХАР-07 №039945(а.с.7) та має пільги, встановленi законодавством України для iнвалiдiв, осiб вiднесених до першої категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи.
Позивач 10.02.2011 року звернулася до Управлiння Пенсiйного фонду України в Великобурлуцькому районi Харківської обл. з заявою про перерахунок розмiру пенсiї згiдно дiючого законодавства України (а.с.9), проте перерахунок проведено не було і він отримав відмову в задоволенні його заяви(а.с.10).
Суд вважає не проведення перерахунку пенсiї позивачу неправомiрним з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Положеннями Закону України №769-ХІІ визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, на охорону їх життя, і здоров’я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи -75% мінімальної пенсії за віком; ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу –50% мінімальної пенсії за віком.
У статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення i призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-1У - відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відповідний перерахунок пенсій позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст.28,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України i щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік», є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської обл. повинно було здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом ст.ст.1,13,76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»право подання позову до суду про відшкодування ядерної шкоди заподіяної життю і здоров’ю не обмежуються строками давності.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2. ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою 8 мінімальних песій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 грн. в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1), а з 01.09.2008 р. згідно із постановою КМУ №654 від 16.07.2008 р..
Суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2010 р., виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2009 р., з урахуванням яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а положення частини 3 статті 28 Закону України №1058-1У від 9.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. В зв’язку із викладеним суд не може застосувати названі відповідачем постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р. та №654 від 16.07.2008 р., оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України №1058-1У від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відповідно до ч.1 зазначеної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку, пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється відповідно з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Управління ПФУ в Великобурлуцькому районі Харківської обл. не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
В зв’язку із викладеним суд вважає, що дії УПФ України у Великобурлуцькому районі Харківської обл. при відмові ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії як інваліду 3 гр. як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС слід визнати неправомірними. Суд також вважає необхідним зобов’язати УПФ України у Великобурлуцькому районі Харківської обл. здійснити відповідно до ст.ст. 50,54 ЗУ від 28.02.1991 р. №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України №1058-1У від 09.07.2003р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати із 15.03.2011 р. з урахуванням проведених виплат.
Всі зазначені виплати проводити з урахуванням вже проведених виплат.
Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог частині зобов’язання відповідача проводити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення у майбутньому та зобов’язання в подальшому виплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст.48, 49, ч.4 ст.54 Закону України №769-ХІІ, у зв’язку з їх безпідставністю, оскільки він не надав доказів того, що воно порушуватиметься у подальшому.
Керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області при відмові ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії, як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС інваліду 3 гр. відповідно до вимог ст.ст.50.54 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України №1058-1У від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідні виплати провести з 15 березня 2011 р. та провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням проведених раніше виплат.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Великобурлуцького районного суду Ю.П. Малюкін