Справа № 2-424 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року Рівненський районний суд
Рівненської області в особі:
судді Красовського О.
при секретарі Ткачук О.
з участю представників сторін - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
встановив:
Позивачка зазначає, що своїми неправомірними діями відповідачка завдала їй майнову і моральну шкоду. Позивачка просить суд стягнути завдані збитки з відповідачки, та стягнути понесені судові витрати.
Відповідачка позов не визнала і пояснила, що немає її вини в заподіянні майнової та моральної шкоди в результаті подій, що відбулися 02.01.07 р. Вважає, що винуватцем цих подій є позивачка, просить відмовити в задоволенні позову.
Суд вважає, що позов в частині відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає до задоволення, частково.
Відповідно до статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до статті 61 ЦГЖ України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні встановлено, що 02.01.07 р. у вечірній час відповідачка без належного дозволу зайшла до квартири позивачки. В результаті сварки та шарпанини між сторонами було пошкоджене майно позивачки, серед якого - скло кухонного вікна вартістю 112 грн.; скло в внутрішніх дверях, що ведуть до залу квартири - 31 грн.; скло в меблях стінки „Костопільська" - 129 грн.; полиця скляна в меблях стінки „Костопільська" - 35 грн.
Розмір майнової шкоди стверджується висновком спеціаліста-оцінювача фірми „Експерт-Рівне" від 28.02.07 р. Витрати за складання висновку - 1200 грн.
Заслухавши пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд дійшов висновку, що відповідачка своїми діями не спричинила майнову шкоду в розмірі, про яку зазначає позивачка. Крім того, позивачка не надала суду доказів того, що решта пошкодженого майна належало саме їй, а тому вона має право на пред'явлення позову про відшкодування шкоди.
Суд зважає на положення статтей ЦГЖ України щодо визначень понять допустимості та належності доказів.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає до задоволення, частково.
Суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до задоволення частково, в розмірі 1000 грн.
Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.01 p.), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких
обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Надалі в цій же постанові зазначається (пункт 5), що особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з ЇЇ вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Протиправні дії відповідачки встановлені в судовому засіданні.
ЦК України (стаття 280) зазначає, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
Відповідно до вимог ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй актами цивільного законодавства, при здійсненні яких особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені цією статтею суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Тому суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн. відповідає принципу розумності і справедливості.
Відповідно до статті 88 ЦПК України, судові витрати в сумі 1281 грн. 00 коп. повинні бути стягнуті з відповідачки на користь позивачки.
Керуючись ст. 10, ч.1 ст. 11, ст.ст. 57-59, 60, 61, 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України; ст. ст. 11, 13, 15, 16, 280, 1166, 1167 ЦК України; положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами), суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3:
· 307, 00 грн. - за завдану майнову шкоду,
· 1000 грн. - за завдану моральну шкоду,
· 1280 грн. - судові витрати, а всього 2507 (дві тисячі п'ятсот сім) грн. 00 коп.;
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити за їх недоведеністю.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.