2-2813/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 червня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Гирич С.В

при секретарі судових засідань                              Мединської Л.С.

з участю позивача                                                  ОСОБА_2

представника відповідача                                        Москва Ю.О.

та представника третьої особи                              Гула О.С.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту, третьої особи профспілкового комітету Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту про поновлення на роботі, стягнення заборгованих грошових коштів та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про визнання наказів №5 від 31.01.2011р. та №25 від 22.03.2011р. незаконними, поновлення на роботі, стягнення заборгованих грошових коштів, та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що 04.04.2011р. наказом керівника Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту №25 від 22.03.2011р. його було звільнено з посади провідного інженера-програміста відділу геофізичних досліджень Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту, у зв’язку із відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці. Підставою для видачі даного наказу послужив попередній наказ в.о. директора Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту №5 від 31.01.2011р. «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого тижня». Вважає дані накази незаконними та такими, що порушують його права з наступних підстав.

На думку позивача наказ №5 від 31.01.2011р. виданий без згоди профспілкового комітету Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту. Крім цього, своєю заявою від 21.03.2011р. він висловив свою незгоду з наказом №5, оскільки таким порушено гарантовані державою його права щодо заробітної плати, тобто отримання заробітної плати не нижчої мінімального розміру. А тому на його думку наказ підлягає скасуванню.

Також вважає незаконним наказ №25 від 22.03.2011р., оскільки такий виданий в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, тобто відповідач повинен був попередити його персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. У зв’язку із цим він був позбавлений можливості взяти відпустку і отримати належні при цьому оздоровчі. Крім цього вважає, що його було незаконно звільнено, оскільки 12.05.2010р. він вийшов із членів профкому і адміністрація установи не мала права його звільняти з власної ініціативи із займаної посади швидше ніж на рік після завершення його повноважень члена профкому. А тому просить скасувати наказ про його звільнення та поновити його на роботі. У зв’язку із тим, що у день звільнення він не отримав належних йому грошових виплат, а тому просить стягнути заборгованість по заробітні платі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному об’ємі, дав пояснення аналогічні вище наведеним, доповнив, що фактично змін в організації виробництва не відбулося, а тому відповідач не мав підстав для видачу  наказу №5 від 31.01.2011р. Крім цього,  згідно розрахункового листа відповідач зобов’язаний був виплатити йому при звільненні заробітну плату в розмірі 4 428, 29 грн.,однак вказані кошти відповідач йому не виплатив, у зв’язку із чим утворилася заборгованість. Просить її стягнути. Крім цього, просить стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2011р. по день винесення рішення суду.  

Представник відповідача Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту Москва Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, решту вимог заперечила. Пояснила, що дійсно 31.01.2011р. відповідачем було видано наказ №5 «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого дня», відповідно до якого з 05.04.2011р. працівникам відділення, крім працівників охорони, встановлено неповний робочий тиждень із одним робочим днем –Понеділок та виплатою 0,2 ставки заробітної плати. З даним наказом було ознайомлено усіх працівників. Оскільки позивач відмовився розписуватися про ознайомлення з даним наказом, тому було складено відповідний акт. Свою незгоду на продовження роботи в нових умовах праці позивач письмово висловив у своїй заяві від 21.03.2011р.  Зміна істотних умов праці в установі була зумовлена тим, що протягом 2010р. значно знизилося фінансування відповідача з Державного бюджету та відбувалася із запізненням оплата виконаних робіт по державних замовленнях, а на 2011р. фінансування відповідача Законом України «Про Державний бюджет на 2011р.»було урізано на половину. Тому відповідно до ст.56 КЗпП України було прийнято рішення про переведення працівників на умови неповного робочого тижня з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Оскільки, відповідно до ч.4 ст.32 КЗпП України, колишні умови праці не можна було зберегти, а позивач не погодився на продовження роботи в нових умовах, тому із ним було розірвано трудовий договір на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, - звільнено з займаної посади з 04.04.2011р. наказом №25  від 22.03.2011р.

Вважає, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги, і його твердження судом не слід брати до уваги з наступних підстав. Зокрема помилковим є твердження позивача про те, що  наказ №25 від 22.03.2011р. не  відповідає вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині порядку вивільнення працівників, оскільки відповідачем не було проведено вивільнення працівників, а лише змінено істотні умови праці в частині робочого часу та розміру оплати праці. Крім цього вважає, що безпідставним є посилання позивача на порушення адміністрацією відповідача гарантій, наданих обраним працівникам профкому, оскільки такі поширюються на звільнення із ініціативи адміністрації, а в даному випадку договір розірвано з підстав передбачених ст.36 п.6 КЗпП України.  Також на її думку законодавством не вимагається згода профспілкового комітету на зміну істотних умов праці і просить врахувати, що така відмова профкому не була обґрунтованою.  А тому просить у позові в частині скасування наказів, поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробітку відмовити.

  Представник третьої особи профспілкового комітету Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту Гула О.С. позов підтримала, пояснила, що п.4.2 колективного договору передбачено, що адміністрація відділення зобов’язується змінювати чи запроваджувати новий режим роботи у відділенні для окремих працівників лише після погодження цих питань з профкомом. Дійсно відповідач звертався до них про отримання згоди на зміну істотних умов праці, однак згоди ними не було дано, оскільки відповідачем не представлено розрахунків зміни умов оплати праці, не обгрунтував підстав для запровадження таких змін. Крім цього, дійсно зміна істотних умов праці запроваджувалася з ініціативи адміністрації, а оскільки  відповідач до 12.05.2010р. перебував на виборній посаді профкому, тому відповідач не мав права його звільняти з власної ініціативи протягом року після припинення його повноважень на виборній посаді профкому.

Заслухавши пояснення сторін, представник третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд задовільняє позов з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 станом на січень 2011р. працював на посаді провідного інженера-програміста відділу геофізичних досліджень Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту, і на нього поширювалися умови колективного договору укладеного між адміністрацією установи та профспілкового комітету на 2009-2010рр. (а.с.65-73).

Як вбачається з наказу Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту №5 від 31.01.2011р. «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого тижня»(а.с.16-19), усім працівникам відділення, крім працівників охорони, встановлено з 05.04.2011р. на термін до покращення фінансового стану ЛВ УкрДГРІ неповний робочий тиждень з одним робочим днем в понеділок з оплатою 0,2 ставки.

Згідно наказу Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту №25 від 04.04.2011р. (а.с.20), позивача ОСОБА_2 звільнено із займаної посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв’язку з відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до п. 3 ст. 32 КЗпП України визначено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначено, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим , якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що наведені у наказі №5 від 31.01.2011р. «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого тижня»обставини не підтверджують зміни в організації виробництва і праці, оскільки у Львівському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту вони не пов’язані із  раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо.

Крім цього, відповідно д п.2.6 ст.13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Відповідно до п.4.2 колективного договору Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (а.с.68) сторонами визначено, що змінювати чи запроваджувати новий режим роботи у відділенні для окремих працівників можливо  лише після погодження цих питань з профкомом.

Як вбачається із протоколу №16 від 31.01.2011р. спільного засідання профкому та адміністрації Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (а.с.50), профспілковий комітет прийняв рішення про відмову в наданні згоди адміністрації відділення на зміну з квітня 2011р. тривалості робочого часу працівників відділення до одного робочого дня на тиждень та оплату праці в розмірі 0,2 ставки, оскільки адміністрацією відділення не представлено жодних документів, як б вимагали такого рішення, а також порушенням такими змінами прав працівників на отримання заробітної плати меншої встановлених законодавством мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.

В судовому засіданні представник відповідача визнала, що адміністрацією інституту видано наказ №5 від 31.01.2011р. без отримання згоди профспілкового комітету Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту.

Крім цього,  відповідно до ч.1 ст. 56 КЗпП України визначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

В судовому засіданні позивач ствердив, що не погодився на зміну істотних умов праці та на роботу з неповним робочим тижнем і оплатою праці в розмірі 0,2% ставки, оскільки це порушить його конституційні права т.я. він буде отримувати заробітну плату нижче мінімальною.

Дійсно, виходячи із окладу, який мав позивач, у випадку зменшення його до 0.2%, порушується гарантоване Конституцією України право позивача на отримання заробітною плати не нижче встановленої мінімальної заробітної плати.   

Отже суд приходить до висновку про те, що відповідач видаючи наказ №5 від 31.01.2011р. порушив умови колективного договору, в результаті чого настало погіршення істотних умов праці позивача, і відносно таких змін позивач заперечував у своїй заяві від 21.03.2011р. (а.с.25).

У зв’язку із наведеним суд вважає, що слід позов задоволити, визнати незаконними та скасувати накази №5 від 31.01.2011р. «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого тижня»та №25 від 23.03.2011р. про звільнення позивача із займаної посади, та поновити його на посаді провідного інженера-програміста відділу геофізичних досліджень Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту з 04.04.2011р. При цьому, у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України, слід стягнути з відповідача в користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2011р. по час розгляду справи 03.06.2011р., що становить 4143 грн. 05 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як вбачається із розрахункового листка за квітень 2011р. (а.с.21) на час звільнення 04.04.2011р. позивачу було нараховано та підлягало до виплати заробітна плата разом із вихідною допомогою в розмірі 4 428 грн. 29 коп.

Як ствердила представник відповідача в судовому засіданні така виплата по сьогоднішній день здійснена не була, у зв’язку із фінансовими труднощами.

А тому суд вважає, що слід позов задоволити в цій частині та стягнути із відповідача в користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4 428 грн. 29 коп. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст.10, 60, 209, 212, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 13, 32, 36, 56, 116, 235 КЗпП України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Скасувати наказ Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту №5 від 31.01.2011р. «Про роботу Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту на умовах неповного робочого тижня».

Скасувати наказ Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту №25 від 22.03.2011р. «Про припинення трудового договору з ОСОБА_2.».

Поновити позивача ОСОБА_2 на посаді провідного інженера-програміста відділу геофізичних досліджень Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту з 04.04.2011р.

Стягнути з Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту в користь позивача ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2011р. по 03.06.2011р. в розмірі 4143 грн. 05 коп.

Стягнути з Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту в користь позивача ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4428 грн. 29 коп.

Стягнути Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту в користь держави судовий збір в розмірі 85 грн. 71 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення в частині поновлення позивача ОСОБА_2 на займаній посаді та стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 2223, 29 грн. допустити до негайного виконання.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені  ст.  294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                      Гирич С.В