Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-863\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.
27 Доповідач Франко В. А.
УХВАЛА
Іменем України
7 червня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Бєлінської І.М.
суддів : Франко В.А., Гайсюка О.В.
при секретарі Зінов”євій Ю.А
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу недійсним та відшкодування завданих збитків.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем 1.08.2008 року був укладений кредитний договір №11379704000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, на підставі якого вона отримала грошові кошти у сумі 30 471,00 доларів США, що еквівалентно 147 635,04 грн. на придбання автомобіля, одночасно передавши у заставу транспортний засіб, заставна вартість якого складає 155 745,00 грн.
Форма укладення договору була запропонована відповідачем без внесення жодних корективів, поправок чи доповнень зі сторони позивача.
З часу укладення договору і до травня 2010 року вона сумлінно і в повному обсязі виконувала умови договору, але після страхових випадків у травні 2009 року СК „Універсальна” намагалась здійснити страхову виплату на користь вигодонабувача- відповідача. З цією метою знайомлячись з матеріалами страхової справи, виявила, що при укладенні кредитного договору №11379704000 було допущено численні порушення норм законодавства з боку відповідача, а саме: п.2 ст11 Закону України „ Про захист прав споживачів”, згідно якого перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та віртість послуги з оформлення договору про надання кредиту та п.2 „Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість продукту”. Таких умов відповідачем не було виконано тому вона не мала змоги оцінити свою здатність для подальшого обслуговування отриманого кредиту.
В додатку „ до спірного договору не вказано фінансові зобов’язання позивача, які витікають на користь 3-хосіб згідно вимог чинного законодавства, що є порушенням норм чинного законодавства.
Крім того, договір, укладений між нею та банком у.п.2.1 передбачає виникнення певного обсягу прав та обов’язків у поручителя ОСОБА_3, який надав свою поруку, однак його прізвище зазначено не вірно, не дає змоги ідентифікувати дану особу і він даний договір не підписував.
За таких обставин, зазначає, що договір з нею був укладений шляхом обману, просить визнати договір недійсним. У зв’язку з тим, що з моменту укладення договору і до травня 2010 року нею сплачувались кошти в сумі 118 445,87 грн., просить стягнути їх з відповідача, як завдану їй матеріальну шкоду в сумі 236 891,74 грн. і в разі визнання договору недійсним провести взаєморозрахунок з відповідачем.
Також їй завдана моральна шкода, оскільки, виявивши, що спірний договір не відповідає її бажанням і нормам чинного законодавства, вона постійно нервує,, її переслідує почуття страху та розгубленості, що негативно впливає на стан її здоров’я та відносин у сім’ї. Моральну шкоду оцінює в сумі 5 000 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2011 року року, в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 просила його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
В своїй об’ємній скарзі зокрема зазначила, що відповідачем так і не виконана вимога суду та не надано для огляду в судовому засіданні, а судом не належним чином не досліджено додаток №2 до договору споживчого кредитування, який і повинен був відображати сукупну вартість кредиту, як того вимагають Правила НБУ.
Суд також не вірно дійшов висновку про дотриманість всіх вимог, передбачених законодавством при укладенні спірного договору, оскільки він не підписаний одним з поручителів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника скаржника, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі досліджених доказів, з посиланням на ст.ст.1046, 526,612, 1055, 627, 628 ЦК України, правильно дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що вказаний правочин, а саме договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11379704000 вчинено у письмовій формі з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством. Зміст договору відповідно до ч.1 ст.628 ЦК становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(а.с.60-68).
Посилання позивача в своїй апеляційній скарзі, що при підписанні договору кредиту їй не надавалась будь-яка інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредитування не може бути прийнято до уваги, оскільки як вбачається з п.7.2 договору№11379704000 від 1.08.2008 року, позичальник перед укладенням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України „Про захист прав споживачів”(а.с.15).
Вбачається, що в п.2.1 вищевказаного договору пропущена буква в прізвищі поручителя і зазначено, що у забезпечення виконання усіх грошових зобов’язань в повному обсязі Позичальника за Договором надається порука ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, згідно договору поруки №221468 від 1.08.2008 року, а також позичальником передано в заставу, а банком прийнято наступне рухоме майно, а саме-транспортний засіб.
Проте, встановлено, що ідентифікацію особи можливо здійснювати відповідно до зазначеного індивідуального коду.(а.с.62).
Крім того, вбачається, що договір поруки №221468 від 1.08.2008 року підписаний особисто ОСОБА_3, що свідчить про ознайомлення його з умовами договору(а.с.98-100).
Тому посилання на ці доводи в апеляційній скарзі є безпідставними.
Апеляційний суд погодився в цілому з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд правильно визначився з спірними правовідносинами, справа була розглянута в межах позовних вимог та відповідно до наданих доказів.
Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та з дотриманням норм процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-
Судді -