Справа № 22а-3344/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,
суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,
при секретарі: Товкан І.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу №22а-3344 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії як дитині війни.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись в суд з вказаним позовом зазначала, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус дитини війни. На підставі ст. 6 цього ж Закону пенсія дітям війни підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога виплачувалась їй не в повному обсязі.
Позивачка просила визнати дії відповідача щодо невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2010 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2010 року включно, неправомірними. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2010 року, з урахуванням виплачених сум. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних
___________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Піндрак О.О. Справа № 22а-3344
Доповідач: П'єнта І.В. Категорія № 10.3.1
вимог. Посилається на те, що мінімальній розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб не застосовується для обчислення надбавок та підвищень до пенсії. Зазначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду, тому в діях управління відсутні будь-які порушення законодавства.
В засідання апеляційного суду сторони не з’явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, які мають статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і статтю 6 викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними, відновлена дія положень статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» положення ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»не змінювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка має право на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2010 року.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тому, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання. Крім того, відсутність механізму реалізації закону не є підставою для його невиконання.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, рішенням суду стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп.
Згідно з п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.
Тому посилання на стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп. слід виключити з резолютивної частини рішення.
Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року залишити без змін.
Виключити з резолютивної частини рішення посилання на стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на користь позивача ОСОБА_1 08 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Хмельницької області І.В. П’єнта