Справа № 22а-1853/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,
суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,
при секретарі: Джафаровій Т.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу №22а-1853 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області на рішення Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, ОСОБА_2, звертаючись в суд з вказаним позовом зазначили, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вони мають статус дітей війни. На підставі ст. 6 цього ж Закону пенсія дітям війни підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога виплачувалась позивачам не в повному обсязі.
Позивачі просили зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута нарахувати та виплатити їм надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007-2009 роки та 6 місяців 2010 року в сумі 4788 грн. 60 к.
В ході розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, просили суд зобов’язати відповідача перерахувати і виплатити їм недоплачену надбавку до пенсії за віком за період з 2007-2009 років та за січень-серпень 2010 року.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Славутському районі та м. Славута нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невиплачену надбавку до пенсії з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно.
Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду від 05 квітня 2011 року зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невиплачену надбавку до пенсії дитини війни за період з 01 липня 2010 року по 08 серпня 2010 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно з урахуванням проведених виплат.
_____________________________________________________________________________
Головуюча у першій інстанції: Зеленська В.І. Справа № 22а-1853
Доповідач: П'єнта І.В. Категорія № 10.3.1
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що мінімальній розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб не застосовується для обчислення надбавок та підвищень до пенсії. Зазначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду, тому в діях управління відсутні будь-які порушення законодавства.
В засідання апеляційного суду сторони не з’явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В той же ж час, ст. 203 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст. 157 КАС України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України, отримують пенсію за віком і відносяться до категорії громадян, які мають статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195 –IV «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і статтю 6 викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними, відновлена дія положень статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»положення ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»не змінювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка має право на отримання доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року, з 01 липня 2010 року по 08 серпня 2010 року.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тому, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком. При цьому положення постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року не можуть бути застосовані, оскільки це є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання. Крім того, відсутність механізму реалізації закону не є підставою для його невиконання.
Разом з тим, судом першої інстанції помилково фактично відмовлено в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їм надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період 2007 року за наявності постанов Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2008 року та від 08.12.2008 року, якими вже прийнято відповідні рішення по даних позовних вимогах позивачів.
Згідно ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України, в провадженні якого була розглянута дана справа зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Аналогічна норма виписана законодавцем і в ст. 157 ч. 1 п. 4 КАС України.
А тому рішення Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їм надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період 2007 року підлягає скасуванню і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Інші підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 41, 157, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області задовольнити частково.
Рішення Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їм надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період 2007 року скасувати, і провадження у справі в цій частині закрити.
В решті рішення Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта