РІШЕННЯ                 Справа № 2-3941/09

    ІМ*ЯМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року, Приморський районний суд міста ОСОБА_1, в складі:

головуючого - судді Терьохіна С. Є.,

при секретарі - Лапшинської Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом громадян ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, Третьої Одеської державної нотаріальної контори, державних нотаріусів ОСОБА_7, ОСОБА_8, третій особі приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання договору дарування 5/1000 частин дачно-будівельного кооперативу «Науковий робітник», що знаходиться у місті ОСОБА_1, по Французькому бульвару під № 53 від 30.04.1999 року, рег. № 1285 недійсним та визнання права власності, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, , визнання 44/1000 частини ДБК «Науковий робітник» спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_2, визнання земельної ділянки площею 0, 1000 га, розташованою у м. Одесі по Французькому бульвару за № 53/26 (діл.№ 1) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2, та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_2 Є М. про визнання договору дарування 5/1000 частин ДБК « Науковий робітник» від 30.04.1999 року та свідоцтв про право на спадщину - дійсними, та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ

Позивачка ОСОБА_2 у 2004 р. звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати свідоцтво на спадщину частково недійсним та визнати право власності на спадкове майно.

27.05.2004 р. Ухвалою Київського районного суду, в забезпечені позовних вимог позивачки ОСОБА_2, було накладено арешт на

земельну ділянку площею 0, 1000 га, розташованою у м. Одеса, Французький бульвар, 53/26 (Ділянка № 1). Під час розгляду справи, позовні вимоги позивачкою неодноразово були змінені. Київським районним судом, справу в порядку ст. 116 ЦПК, передано для розгляду до Приморського районного суду. Під час розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_2 знов були уточнені.

У грудні 2007р. позивачка ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 (третя особа приватний нотаріус ОСОБА_9 ) про визнання договору дарування 5/1000 частини дачно - будівельний кооператив «Науковий робітник» розташованому у м. Одесі по Французькому бульвару за № 53 від 30.04.1999р.- недійсним та визнання права власності.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що діє в інтересах свого неповнолітнього сина, ОСОБА_4, пред’явили зустрічні позови до ОСОБА_2 про визнання дійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітами та договору дарування 5/1000 частин ДБК «Науковий робітник», що знаходиться в місті ОСОБА_1 по Французькому бульвару № 53, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 30.04.1999р. та зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 30.04.1999 р. за № 1285.

Ухвалою суду від 07.10.2008 р. всі позови об’єднані в одне провадження, після чого відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України сторони ще раз уточнили свої позовні вимоги.

В уточненому позові, в його остаточній редакції, позивачка ОСОБА_2 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_11) просить визнати:

•   -     44/1000 частин Дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований під № 53 по Французькому бульвару в м. Одесі, - спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_2;

•   -     договір дарування № 1285 від 30.04.1999р., укладений між ОСОБА_10 та своєю донькою -ОСОБА_3 щодо 5/1000 частин Дачно-будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований під № 53 по Французькому бульвару у м. Одесі визнати недійсним;

•   -     визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину від 44/1000 частин Дачно-будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований під № 53 по Французькому бульвару в м. Одесі;

земельну ділянку площею 0, 1000 га, розташовану на території Приморського району м. Одеси по Французькому бульвару № 53/26 (ділянка № 1), -визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2;

- визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1000 га, розташованої на території Приморського району в м. Одесі по Французькому бульвару № 53/26 (ділянка № 1);

- свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-2818, видане державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 18.09.2003р. ОСОБА_2

визнати недійсним;

•   -     свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1-2996, видане державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 20.09.2003р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (неповнолітньому), - визнати недійсним в частині, що стосується 39/1000 частин Дачно-будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований під № 53 по Французькому бульвару в м. Одесі;

•   -     свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1-2999, видане 20.09.2003р. державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_6, - визнати недійсним в частині, що стосується земельної ділянки площею 0, 1000 га, розташованої в м. Одесі по Французькому бульвару № 53/26 (ділянка № 1);

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 від 44/1000 частин Дачно-будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований під № 53 по Французькому бульвару в м. Одесі;

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину земельної ділянки площею 0, 1000 га, розташованої в м. Одесі по Французькому бульвару № 53/26 (ділянка № 1).

В уточненому позові ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5, що діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, в остаточній редакції просять:

-відмовити у задоволенні прозову ОСОБА_2 в повному обсязі;

•   -     визнати Договір дарування 5/1000 частин Дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник" за № 1285 від 30.04.99р., що укладено між ОСОБА_10 та його донькою ОСОБА_3 - дійсним;

•   -     визнати дійсними частки спадкового майна та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які отримані спадкоємцями: ОСОБА_4 (свідоцтво ВАО № 553753 від 20.09.2003р. на 26/3000 частки ДБК «Науковий робітник» у м. Одеса, Французький бульвар, 53/26, свідоцтво ВАО № 553760 від 20.09.2003р. на 2/9 однокімнатної квартири АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (свідоцтво ВАО № 553755 від 20.09.2003р. на 26/3000 частки ДБК «Науковий робітник» у м. Одеса, Французький бульвар, 53/26 Ділянка № 1, свідоцтво ВАО № 553756 від 20.09.2003 р. на 2/9 однокімнатної квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4 (свідоцтво ВАО № 553754 від 20.09.2003р. на 26/3000 частки ДБК «Науковий робітник» у м. Одеса, Французький бульвар, 53/26, свідоцтво ВАО № 553757 від 20.09.2003р. на 2/9 однокімнатної квартири АДРЕСА_1, свідоцтво ВАО № 553758 та свідоцтво ВАО№ 553759 від 20.09.2003р. видані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 на 2/3 частини спадкового майна в рівних частках кожному на земельну ділянку розміром 1000 кв. м., розташовану по Французькому бульвару, 53/26 (Ділянка № 1) в м. Одеса, 2/3 від 1/2 частини автомобіля марки NISSAN ALMERA. 1997р. випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2.

Свої вимоги позивачка ОСОБА_2(до реєстрації шлюбу ОСОБА_11 ) обгрунтовує тим, що з 1986 року вона та покійний ОСОБА_10 проживали однією сім’єю, вели спільне господарство. Шлюб між ними укладено 23 жовтня 1993 року, про що свідчить Свідоцтво про одруження № 035850 ЖД, актова запис за № 646, місце реєстрації - Відділ реєстрації актів громадянського стану виконкому Центральної ради народних депутатів в м. Одеси від 14.11.1995 року («Повторно»). Після смерті ОСОБА_10, яка сталася 11.01.2003р., на підставі ст. 525 ЦК (1963р.) відкрилась спадщина. За складеним ОСОБА_10 26.05.1997р. заповітом, все належне йому майно успадковується в рівних частках ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 Отже, наведеним особам заповідано по 1/3 частці належного ОСОБА_10, на момент відкриття спадщини майна.

Однак за ст.. 535 ЦК (1963р.) непрацездатна дружина померлого, успадковує незалежно від змісту заповіту не менше двох третин частки, яка належала б їй при спадкоємстві за законом (обов’язкова частка).

Стаття 529 ЦК (1963р.) визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти дружина і батьки померлого. Оскільки право на спадкування за законом за померлим ОСОБА_10 мали право його донька ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2, передбачена ст. 535 ЦК (1963р.) обов’язкова частка останньої у спадщині становить 1/3 від усього належного ОСОБА_10 майна.

18.09.2003р. державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори гр.. ОСОБА_7 видано свідоцтво ОСОБА_2 про право на спадщину за законом № 2-2818, відповідно до якого ОСОБА_2 успадковує 1/3 частину спадкового майна ОСОБА_10, яке складається з:

•   -     39/1000 частин ДБК "Науковий робітник", що розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар за № 53,

•   -     земельної ділянки розміром 1000 кв. м., розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, № 53/26 (Ділянка № 1).

20.09.2003р. державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 були видани свідоцтва про право на спадщину за заповітом за № 1-2996, № 1-2999 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 за якими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 успадковують в рівних частках 2/3 частини спадкового майна ОСОБА_10, яке складається, у тому числі, з:

- 39/1000 частин ДБК "Науковий робітник", що розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар № 53;

- земельної ділянки розміром 1000 кв. м, розташованої за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53/26. (Ділянка № 1).

Як стверджує позивачка ОСОБА_2, після відкриття спадщини ОСОБА_10, їй стало відомо про укладення 30.04.1999р. ОСОБА_10 договору дарування за № 1285, згідно якого останній подарував, а його донька ОСОБА_3, прийняла в дар 5/1000 частин дачних будівель ДБК "Науковий робітник", що знаходиться по Французькому бульвару № 53 в м. Одесі.

З 1986р. ОСОБА_10 та ОСОБА_2 проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, в інтересах сім’ї та за рахунок спільних коштів ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_10 23.01.1993р. був сплачений вступний пай в Дачно-будівельному кооперативі "Науковий робітник", що розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53.

За нормою ч. 1 ст. 17 Закону "Про власність" майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, письмова угода щодо розподілу часток у спільно придбаному майні ОСОБА_10 та ОСОБА_2 не укладалась. Відповідно все майно, набуте ними внаслідок, спільної праці та за спільні грошові кошти під час проживання однією сім’єю до реєстрації шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Частиною 1 ст. 15 чинного на тоді Закону "Про власність" визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Як вважає позивачка ОСОБА_2, дачний будинок, розташований на земельній ділянці № 26 Дачно-будівельного кооперативу "Науковий робітник", що складав 44/1000 частини названого кооперативу, придбаний ОСОБА_10 за рахунок спільних з ОСОБА_2 коштів та в інтересах їх сім’ї, є їх спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. За нормою ч. 3 ст. 2 Закону України "Про власність" кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись майном особисто або спільно з іншими. Виходячи з наведених норм, кожний з співвласників спільної сумісної власності має право на володіння, користування та розпорядження майном спільної сумісної власності спільно з іншими співвласниками.

ОСОБА_2 своєї згоди на передачу у дар ОСОБА_10 ОСОБА_3 5/1000 частин з належних ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності 44/1000 частин ДБК "Науковий робітник" не надавала, тому договір дарування від 30.04.1999р. суперечить ст. ст. 2.4. ч. 1 ст. 17 Закону "Про власність", порушує права ОСОБА_2

Відповідно до ст. 48 ЦК (1963р)., чинного на момент укладення названого договору дарування, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. Згідно ст. 76 ЦК (1963р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, яке виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Оскільки про наявність договору дарування від 30.04.1999 р. та, відповідно, про порушення свого права ОСОБА_2 дізналась після відкриття спадщини ОСОБА_10, у лютому 2003р., перебіг позовної давності щодо вимог про визнання наведеного договору недійсним почався з лютого 2003р. Згідно ст. 71 ЦК (1963р.) до позовних вимог про визнання угод недійсними застосовується трирічний строк позовної давності, який на момент подання ОСОБА_2 позову щодо визнання вказаного договору дарування недійсним, не сплив.

Під час перебування у шлюбі, на підставі рішення Одеської міської ради № 338-ХХІІІ від 14.09.1999р. ОСОБА_10 набув право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га по Французькому бульвару, 53/26 в м. Одесі, що посвідчується Державним актом № 3709 від 02.05.2000 р.

На підставі ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24 КпШС, зазначена земельна ділянка є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2 За нормою ч. 1 ст. 28 КпШС України частки подружжя в майні, яке є їх спільною сумісною власністю, визнаються рівними.

Оскільки частка 44/1000 в ДБК "Науковий робітник", що розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, та земельна ділянка площею 1000 кв. м., розташована за адресою у м. Одеса, Французький бульвар № 53/26 (Ділянка № 1), на підставі ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24 КпШС України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_13, до спадщини ОСОБА_10 увійшла лише 1/2 частина майна.

Отже, ОСОБА_2, яка в порядку спадкування за законом обов’язкової долі, має право на 1/3 від усього належного ОСОБА_10 майна, має успадкувати 1/3 частину від належної ОСОБА_10 1/2 частини паю в ДБК "Науковий робітник", та названої земельної ділянки, тобто 1/6 частину від 44/1000 частин в ДБК "Науковий робітник", розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, та 1/6 частину земельної ділянки площею 1000 кв. м., розташованої за адресою: м. Одеса. Французький бульвар № 53/26 (Ділянка № 1).

ОСОБА_3, ОСОБА_4.Д., ОСОБА_4 в рівних частинах мають право на спадкування за заповітом 2/3 частин від належної ОСОБА_10 1/2 частини в зазначеному майні, тобто 2/6 частини від 44/1000 частин в ДБК "Науковий робітник", розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар № 53, та 2/6 частини земельної ділянки площею 1000 кв. м., розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар № 53/26 (Ділянка № 1).

Таким чином, свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-2818 від 18.09.2003р., про право на спадщину за заповітом № 1-2996 та № 1-2999 від 20.09.2003р., видані державними нотаріусами Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 є такими, що порушують право власності ОСОБА_2 на належну їй частку в майні, що є спільною сумісною власністю.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та представник позивачки підтримали позов, і наполягали на задоволені своїх позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_5, що діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі, заперечували проти задоволення позову ОСОБА_2, посилаючись та мотивуючі свою позицію наступним:

23.01.1993р. ОСОБА_10 був прийнятий у члени Дачно -будівельного кооперативу « Науковий робітник » рішенням загальних зборів членів ДБК (Протокол № 75), замість вибулої ОСОБА_14 Пайовий внесок і паєнакопичення по дачній будівлі виплачені в повному обсязі у 1935р. Внаслідок цього ОСОБА_10 став власником 44/1000 частки дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53/26.

23.10.1993р. ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Центрального району м. Одеси.

30.04.1999р. ОСОБА_10 уклав зі своєю донькою, ОСОБА_3, договір дарування 5/1000 частин дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник". Договір засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_10 заявив, що зазначена частина дачно -будівельного кооперативу (дача) придбана їм поза шлюбом на власні кошти.

30.04.1999р. ОСОБА_3 зареєструвала договір дарування в Одеському міському бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості.

При відчуженні ОСОБА_10 ОСОБА_3 5/1000 дачно - будівельного кооперативу було обумовлено, що в дарунок передається літня житлова кімната 26-2 плану домо - будівлі, площею 14, 3 кв. м.

Як члену ДБК «Науковий робітник» з 07.03.1999 року (Протокол № 88), рішенням Одеської міської ради за № 338-ХХ111 від 14.09.99р. ОСОБА_3 була передана безплатно у приватну власність земельна ділянка 0, 0122 га. за адресою Французький бульвар, 53/26 (ділянка № 2).

11.01.2003р. громадянин ОСОБА_10 - помер.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 ЦК (1963р.), що діяв на момент укладання договору дарування між ОСОБА_3 і ОСОБА_10 відносини власності регулювалися Законом України "Про власність" від 07.02.91р.

Згідно ст. 15 Закону України "Про власність"- член житлового, житлово -будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надане йому в користування, набуває права власності на це майно. Паєнакопичення і пайовий внесок по дачної домобудівлі в дачно - будівельному кооперативі "Науковий робітник", розташованому в м. Одесі, Французький бульвар, 53/26 виплачені в повному обсязі у 1935р. Відповідачі вважають, що ОСОБА_10 став власником 44/1000 частин дачно - будівельного кооперативу 23.01.93р., до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, що мала місце лише 23.10.93р.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КпШС (1969р.) частина дачно - будівельного кооперативу є роздільним майном ОСОБА_10, тому що належала йому до вступу в шлюб з ОСОБА_2 Згідно ч. 3 ст. 24 КпБШ (1969р.) кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Твердження ОСОБА_2 про те, що вона до реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 перебувала з ним у цивільному шлюбі і виплачувала пай у ДСК із сімейного бюджету, суд, на думку ОСОБА_3, ОСОБА_5, представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3, не має брати до уваги. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 КпБШ (1969р. у редакції, що діяла до 30.01.96р.) який діяв на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_10 права й обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадського стану. Час виникнення прав і обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису актів громадського стану. В позовних заявах, що ОСОБА_2 та її представники від її імені протягом останніх п’яти років подають до різних судів час протягом якого ОСОБА_2 та ОСОБА_10 нібито перебували у цивільному шлюбі кожний раз визначається по іншому.

Отже в позові, що надійшов до суду 16.09.04р. зазначено, що до реєстрації шлюбу в 1993р., ОСОБА_10 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі більше двох років. Така ж теза міститься в наступної позовної заяві з цього приводу. Але в позові від 2007р. зазначається, що таке проживання тривало більше п’яти років. В останньої редакції зазначається, що таке проживання тривало з 1986р. (сім років).

Таким чином, при укладанні договору дарування 5/1000 дачно - будівельного кооперативу "Науковий працівник" вимоги ст. ст. 243, 244 ЦК (1963р.), що регламентували порядок укладання договорів дарування порушені не були.

Твердження в позові ОСОБА_2 про набуття ОСОБА_10В, права власності на частку дачно - будівельного кооперативну 19.07.94р. суперечить законодавству, яке діяло на той час. Право власності виникли не тоді, коли ОСОБА_10 була видана довідка № 53 ДБК «Науковий робітник» про виплату паю, а тоді, коли цей пай був виплачений. Пай виплачений до моменту вступу ОСОБА_10 в кооператив, тому він одразу, з моменту прийняття до кооперативу, став власником відповідної його частки.

ОСОБА_10 при вступу до кооперативну сплачував не вступний пай а вступний внесок. Згідно ч.5.1 Уставу ДБК «Науковий робітник», він є витратами на утримання кооперативу, та не збільшує паєнакопичення членів ДБК.

Починаючи з 1999 р. ОСОБА_2 була присутня на засіданнях загальних зборов членів ДБК „Науковий робітник" згідно з довіреностями, які її видавали члени ДБК ОСОБА_3, ОСОБА_10, та інші, голосувала та розписувалась за них у явочних листах, що свідчить про її обізнаність у факті дарування ОСОБА_10 частини ДБК «Науковий робітник» ОСОБА_3

Земельна ділянка, площею 0, 1000 га була передана члену ДБК «Науковий робітник» ОСОБА_10 безплатно у приватну власність на підставі Рішення Одеської міської ради № 338-ХХ111 від 14.09.1999 року. Державний акт про право приватної власності на землю за № 069689 1У-ОД від 02.05.2000 р.

В позові ОСОБА_2 не ставиться питання про визнання Державного акту про право приватної власності на землю ОСОБА_10, земельної ділянки, площею 0, 1000 га, розташованою за адресою: м. Одеса, Французький бульвар № 53/ 26 (Ділянка № 1) - недійсним.

Після смерті ОСОБА_10 всі спадкоємці, в тому числі і ОСОБА_2 вчинили всі дії, що свідчать про прийняття ними спадщини, тобто погоджувались з долями у власності на кожен з об’єктів, в тому числі і земельну ділянку, частин у дачно -будівельному кооперативі «Науковий робітник», інше спадкове майно.

Право власності в ОСОБА_10 на майно виникло відповідно в січні 1993р. (дачно-будівельний кооператив) та 2000р. (безкоштовно отримана земельна ділянка). ОСОБА_2 будучи обізнаною, що відповідне майно оформлено на нього не ставила питання про наявність в неї прав на майно протягом 10 та 3 років, за життя ОСОБА_10 Доказів того, що якесь майно придбалось за спільні кошти, як про це твердить ОСОБА_2, не надано.

Земельна ділянка набута ОСОБА_10 не внаслідок придбання або будь-якого оплатного набуття, а як приналежність дачно - будівельного кооперативу, який належав тільки йому. Це перевірялось під час оформлення документів на земельну ділянку, які ОСОБА_2 раніше, за життя ОСОБА_10 не оспорювала.

Відповідачі:

- Третя Одеська держана нотаріальна контора про дату і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про одержання нею судової повістки;

- державні, в теперішній час, приватні нотаріуси, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, просили суд розглянути справу без їх участі, про що надали суду свої письмові заяви від 13.04.2009 р. № 24/01-14

Третя особа:

- приватний нотаріус ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилась, просила розглядати справу за ї відсутності. В листі, що адресований суду зазначила, що вона, посвідчуючи договір дарування між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 від 30.04.1999 p., діяла відповідно до закону.

Суд, заслухавши пояснення та оцінивши доводи сторін, дослідивши наявні у справі документи, які пред’являлись під час укладення правочинів та оформлення прав на спірне майно, дійшов висновку про наступне.

Так, судом було встановлено, що 23.01.93р. батько ОСОБА_3 - ОСОБА_10 був прийнятий у члени дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник" рішенням загальних зборів членів ДБК «Науковий робітник» (Протокол № 75), замість вибулої ОСОБА_15 Пайовий внесок та

паєнакопичення по частині дачній будівлі у сумі 8110, 00 рублів виплачені в повному обсязі у 1935р. Внаслідок цього ОСОБА_10 став власником 44/1000 частин будинковолодіння дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник", який розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53/26.

Тобто, 44/1000 ідеальної частини ДБК «Науковий робітник» належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_10 на підставі Довідки № 53, виданою Правлінням ДБК «Науковий робітник» 19 липня 1994 року про виплату паю, реєстраційного посвідчення, виданого ОМБТІ 19.01.1995 р. і зареєстрованого за № 137 на стор. 30 в книзі № 6с.

23.10.93р. ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Центрального району м. Одеси.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КпШС (1969р.) частина дачно - будівельного кооперативу є роздільним майном ОСОБА_10, тому що належала йому до вступу в шлюб з ОСОБА_2 Згідно ч. 3 ст. 24 КпШС (1969р.) кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Крім того, суд вважає, що твердження позивачки ОСОБА_2 про те, що вона до реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 перебувала з ним у цивільному шлюбі і виплачувала пай у ДБК « Науковий робітник» із сімейного бюджету, не можуть прийматися до уваги. Так, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 КпШС (1969р. у редакції, що діяла до 30.01.96р.), тобто на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_10 права й обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК для встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу встановлений спеціальний порядок, розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

ОСОБА_2 зверталась до Приморського суду з позовною заявою про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах (зацікавлена особа - ОСОБА_3 Я.) в порядку, що передбачено ст. 256 ЦПК.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.07р., за заявою ОСОБА_2, (справа № 2-О-161-07), яка набрала чинності 13.06.07р., провадження у цієї справі закрито.

Згідно ч. 3 ст. 206 ЦПК у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на це суд не приймає до уваги пояснення свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_1 ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22, та дає їм критичну оцінку. От же, вони свідчили про взаємини, між покійним ОСОБА_10 та ОСОБА_2 до та після укладення шлюбу, та не доводять тієї обставини, що частка у дачно - будівельному кооперативі «Науковий робітник» придбався за їх спільні кошти. Суд вважає пояснення зазначених свідків такими, що не є належним доказом для доказування набуття ОСОБА_2 права власності на майно, набуте ОСОБА_10 до укладення шлюбу з ОСОБА_2 Пояснення, дані в суді зазначеними свідками, можуть свідчити лише про факт наявності відносин між позивачкою та покійним ОСОБА_23, що доречи не ким не оспорювались.

30.04.99 р. ОСОБА_10 уклав зі своєю донькою, ОСОБА_3, договір дарування 5/1000 частин дачно - будівельного кооперативу "Науковий робітник". Договір був засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1285. При цьому ОСОБА_10 заявив, що зазначена частина дачно -будівельного кооперативу (дача) придбана їм поза шлюбом на власні кошти.

30.04.99р. ОСОБА_3 зареєструвала договір дарування в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості. Рішенням загальних зборів членів дачно- будівельного кооперативу «Науковий робітник», Протокол № 88 від 07.03.99р. ОСОБА_3 була прийнята в члени ДБК « Науковий робітник».

При відчуженні ОСОБА_10 ОСОБА_3 5/1000 частини дачно -

будівельного кооперативу « Науковий робітник», було обумовлено, що в дарунок передається літня житлова кімната за Літерою «Ю» під № 26-2 плану домобудівлі, загальною площею 14, 3 кв. м.

Рішенням Одеської міської ради № 338-ХХ111 від 14.09.99р., члену ДБК «Науковий робітник», ОСОБА_3 була безкоштовно передана у приватну власність земельна ділянка 0, 0122 га. за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53/26 (ділянка № 2), член ДБК «Науковий робітник» ОСОБА_10 отримав безкоштовно в приватну власність земельну ділянку розміром 0, 1000 га (ділянка № 1) за той же адресою.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 ЦК (1963р.), що діяв на момент укладення договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, відносини власності регулювалися Законом «Про власність» від 07.02.91р.

Згідно ст. 15 Закону «Про власність»: « Член житлового, житлово -будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надане йому в користування, набуває права власності на це майно».

Паєнакопичення і пайовий внесок по дачної домобудівні в ДБК «Науковий робітник», розташованому в м. Одесі, Французький бульвар, 53/26 виплачені в повному обсязі у 1935 році.

Таким чином, при укладанні договору дарування 5/1000 частини ДБК «Науковий робітник» 30.04.99р., вимоги ст. ст. 243, 244 ЦК (1963р.), що регламентували порядок укладання договорів дарування порушені не були.

Відповідно до ст. ст. 6, 22, 30 Земельного кодексу України (1990р.), Постанови Верховної Ради України « Про земельну реформу» від 18.12.90 р., п.п. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.92р., чинних на момент виникнення спірних правовідносин, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його особистою власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином один раз у власність в безоплатному порядку частку із земельного фонду України.

02.05.2000р., Одеською міською радою народних депутатів, громадянину України ОСОБА_10, видано державний акт на право приватної власності на землю, на підставі рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 14.09.1999 р. № 338-ХХ 111 на земельну ділянку площею 0, 1000 га в м. Одесі, Французький бульвар, 53/26, (ділянка № 1) для дачного будівництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3709.

Також за життя, ОСОБА_10 набув у власність однокімнатну квартиру № 25 за адресою в м. Одеса, по вул. Варненська, 13/2, загальною площею 30, 9 кв. м., житловою площею 15, 9 кв. м., автомобіль марки NISSAN ALMERA, 1997 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2.

06.05.97р. ОСОБА_10 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом першої Одеської державної нотаріальної контори, яким заповів на випадок смерті все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось ОСОБА_3 (дочці), ОСОБА_4 (онуці), ОСОБА_6 (онуку).

11.01.03р. ОСОБА_10 помер.

Спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_10 складалась з 39/1000 частки ДБК «Науковий робітник», що розташована за адресою у м. Одесі, Французький бульвар, 53/26, земельної ділянці № 1, загальною площею 0, 1000 га у м. Одесі, по Французькому бульвару, 53/26, однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, загальною площею 30, 9 кв. м., житловою площею 15, 9 кв. м., автомобіля марки NISSAN ALMERA 1997року випуску.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_10 з ним проживала його непрацездатна дружина, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ст. 535 ЦК (1963р, ) нею успадкована обов’язкова та подружня доля у спадщині, яка дорівнює 1/3 частини нерухомого спадкового майна, 1/2 та 1/3 від 1/2 частини рухомого майна, тобто автомобіля, про що вона отримала свідоцтво про право на спадщину по закону 04.04.03р., 18.09.03р. та зареєструвала своє право власності в ОМБТІ та РОН 17.10.2003 p., МРЕВ-1 УДАІУМВС.

20.09.03 p.- спадкоємці по заповіту ОСОБА_3, ОСОБА_4, та неповнолітній ОСОБА_6, також отримали свідоцтва про право на спадщину за заповіту у розмірі 2/3 частини нерухомого майна, 2/3 від 1/2 частини рухомого майна у рівних частинах кожний, та зареєстрували своє право власності в ОМБТІ та РОН 30.03.2004 року.

За таких умов в суді був підтверджений факт того, що всі спадкоємці, в тому числі і позивачка ОСОБА_2 вчинили всі дії, що свідчать про прийняття ними спадщини, тобто погоджувались з долями у власності на кожен з об’єктів, в тому числі на земельну ділянку, частину дачно - будівельного кооперативу «Науковий робітник», інше спадкове майно, а також з діями державних нотаріусів, які вчиняли відповідні дії - перевіряли, оформляли та видавали документи.

Спадкоємці: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, неповнолітній ОСОБА_6, стали

співвласниками спадкового майна у різних частках.

Оформлення спадщини померлого ОСОБА_10 відбувалося в квітні та вересні 2003р., тобто до набуття сили з 01.01.04р. нового ЦК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, щодо необгрунтованості позовних вимог ОСОБА_2

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що визнання дійсним правочинів, укладених з додержанням нотаріальної форми, та свідоцтв про право на спадщину за заповітом, що також посвідчені нотаріально, суперечить вимогам ст. 6 ЦК (1963р.).

Отже, згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК (1963р.) про визнання правочину дійсним за судовим рішенням, передбачається лише в випадку ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення правочину. В зв’язку з тим, що суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, захист майнових прав ОСОБА_3, ОСОБА_3 ОСОБА_24митрівни, та неповнолітнього ОСОБА_6 не потребує на визнання укладеного договору дарування та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - дійсними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються ст. ст. 86, 243, 244, 534, 535 ЦК (1963р.), ст. ст. 13, 24 КпШС, ст. ст. 6, 22 ЗК (1990р.).

керуючись ст. ст. 1, 3, 10, 57, 60, 208-213 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України, ст. ст. 6, 44, 47, 86, 243, 244, 534, 535 Цивільного кодексу (ЦК) України (в р-ції 1963 р.), ст. ст. 6, 22, 30 Земельного Кодексу України (1990 р.), ст. ст. 13, 24 КпШС України, суд

РІШИВ:

В задоволення позову ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах свого неповнолітнього сина, ОСОБА_6 - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження даного рішення може бути подана до суду протягом 10-ти днів після його проголошення. Апеляційна скарга на дане рішення суду, протягом 20- ти днів після звернення із заявою про оскарження рішення, може бути подана до Апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд с ОСОБА_20.