07.06.2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

2 червня 2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді                     Ариничевої С.А.

при секретарі                              Мец Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Єнакієве цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання іпотечного договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання іпотечного договору недійсним

В С Т А Н О В И В

Позивачі ПАТ «Укрсоцбанк»у лютому 2010 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки –АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з АДРЕСА_1

У подальшому ПАТ «Укрсоцбанк»неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги і в остаточній редакції просить звернути стягнення на предмет іпотеки –житловий АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4,  встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, що відповідатиме ринковій вартості, додатково визначеній незалежним експертом з метою погашенні її заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк»в загальному розмірі 2884511, 60 грн., а також стягнути штраф за невиконання іпотечного договору та судові витрати. ( т. 1 а.с.     ).

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ « Укрсоцбанк», які також неодноразово уточнювала та в остаточній редакції позову просить  визнати недійсним іпотечний договір № 1від 24 червня 2008 року, укладений між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», зняти заборону відчуження № 56 зазначеного в іпотечному договорі АДРЕСА_1 та виключити іпотечний договір з Державного реєстру іпотек. ( т. 2 а.с.      ).

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання іпотечного договору № 1 від 24 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк») недійсним, а також просить зняти заборону відчуження № 56 зазначеного в іпотечному договорі АДРЕСА_1 та виключити іпотечний договір з Державного реєстру іпотек ( т. 2 а.с.      ).

У судовому засіданні представник ПАТ «Укрсоцбанк»позов підтримав, зустрічні позовні вимоги не визнав та зазначив, що 24 червня 2008 року між приватною виробничо-комерційною фірмою «Stella»укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 28/95с-8 від 24 червня 2008 року на підставі п. 1.1 якого, банк зобов»язаний надати приватній виробничо-комерційній фірмі «Stella»у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 1840000 грн. з кінцевим  терміном погашення заборгованості 23 січня 2009 року. 24 червня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов»язань із сторони ПВКФ «Stella»згідно з п. 1.3. договору кредиту були укладені: між АКБСР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, яка виступила майновим поручителем, іпотечний договір № 1, згідно умов, якого вона, як іпотекодавець  передала іпотекодержателю, яким є АКБСР «Укрсоцбанк», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Між АКБСР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 було укладено договір застави товарів в обороті, а саме: цукор-пісок у кількості 980т. загальною заставною вартістю 2675400, 00 грн. Загальна заборгованість ПВКФ «Stella»станом на 21.02.2011р. становить 2884511, 60 грн., де  1490000 грн. по сумі кредиту, 640712, 47 грн. –проценти, 378678, 06 грн., 375121, 06 грн. –інфляційні збитки. Відповідно до умов договору відновлювальної кредитної лінії, у випадку неповернення позичальником кредиту у строки зазначені договором, позивач має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов»язань за цим договором, а саме на предмет іпотеки та на заставлені товари у обігу, при цьому, вважають, що банк  має право звернення на всі речі або на будь яку з речей ( прав) на їх вибір., а тому просить звернути стягнення на предмет іпотеки –житловий АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1,  встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу –350000грн. згідно висновку від 12 квітня 2011 року  з метою погашення її заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк»у розмірі 2884511, 60 грн. Також просять стягнути з ОСОБА_1 штраф у сумі 800 грн. за порушення умов іпотечного договору, а саме п.п. 2.1.5 згідно якого  іпотекодавець зобов»язаний сплатити штраф у зазначеній сумі згідно з п. 3.2.2 договору за невиконання обов»язку щодо укладенні додаткової угоди до іпотечного договору про передачу земельної ділянки в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанку»на підставі ч. 4 ст. 6 Закону Украиніи «Про іпотеку».

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»не визнала, заявила зустрічний позов про визнання іпотечного договору недійсним і пояснила суду, що зазначений іпотечний договір порушує її право власності на земельну ділянку, договір укладений у порушення вимог ст.. ст.. 6, 15, 18 Закону України «Про іпотеку»та Земельного кодексу України. Також зазначила, що договір іпотеки є недійсним також з тієї підстави, що АДРЕСА_1 є спільної власністю подружжя, що підтверджується рішенням Єнакіївського міського суду, а своєї згоди на передачу будинку в іпотеку її чоловік не надавав. Крім того, ОСОБА_1 надала висновок незалежної експертної оцінки майна, згідно якої вартість АДРЕСА_1 складає 255000 грн. ( без ПДВ).

Представник третьої особи ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав зустрічний позов, пояснив, що АДРЕСА_1 є об»єктом спільної сумісної власності з 2003 року, що підтверджується рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 11 лютого 2011 року ( набрало законної сили 22 лютого 2011 року). У відповідності до ст.. 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір укладається одним або декількома іпотекодавцями у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а Сімейний кодекс України потребує письмової, нотаріально посвідченої згоди одного з подружжя, щодо укладенні одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення, а оскільки ОСОБА_2 такої згоди не надавав, іпотечний договір є таким, що укладений з порушенням норм закону та підлягає визнанню його недійсним, як вчинений ОСОБА_1 без необхідних повноважень.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Третя особа –представник ПВКФ «Stella»надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши сторони, представника третьої особи, третю особу, вивчивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

-          24 червня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк»та ПВКФ «Stella»укладений договір відновлювальної кредитної лінії ( в режимі мультивалютності) № 28/95с-8 від 24 червня 2008 року, згідно якого банк зобов»язаний надати позичальнику ПВКФ «Stella»у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 1840000 грн., кінцевим терміном погашення 23 січня 2009 року ( а.с. 7-19 т.1)

-          24 червня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов»язань за вищезазначеним договором  з ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 1, посвідчений приватним нотаріусом Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 24 червня 2008 року, зареєстрований в реєстрі № 4484, згідно якого ОСОБА_1, яка є майновим поручителем за зобов»язанням ПВКФ «Stella»за договором про надання відновлювальної кредитної лінії, передала у іпотеку ПАТ « Укрсоцбанку»( станом на 24.06.2088р. –АКБСР «Укрсоцбанк») будинок за адресою: АДРЕСА_1. згідно п.1.2 договору іпотеки  вартість предмета іпотеки –1000000грн. та була накладена заборона відчуження № 56  ( а.с.22-31 т. 1);

-          24 червня 2008 року також з метою забезпечення виконання зобов»язань за договором відновлювальної кредитної лінії ( в режимі мультивалютності) № 28/95с-8 від 24 червня 2008 року між ПАТ « Укрсоцбанк»( станом на 24.06.2088р. –АКБСР «Укрсоцбанк») та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір застави товарів в обороті № 1, згідно якого у якості забезпечення виконання зобов»язань позичальником ПВКФ «Stella» ПАТ «Укрсоцбанку», як заставодержателю передано майно –товари в обороті цукор пісочний 980 тон, заставною вартістю 2675400 грн. ( а.с. 69-76 т. 1);

-          ОСОБА_1 набула прав власності на земельну ділянку площею 0, 299 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований переданий в іпотеку будинок –7 грудня 2009 року , що підтверджено державним актом серії ЯИ № 328343 на земельну ділянку з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»( а.с.83 т.1);

-          відповідно до даних домової книги у АДРЕСА_1 Донецької області зареєстровані ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_2, дочка ОСОБА_6 ( а.с. 163-164 т. 1);

-          рішенням Єнакіївського міського суду  від 11 лютого 2011 року ( набрало законної сили 22 лютого 2011 року) за ОСОБА_2 з яким ОСОБА_1 знаходиться у зареєстрованому шлюбі ( а.с. 11 т.2) визнано право власності на 3/5 частини житлового АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 на 2/5 частин будинку та будинок визнано об»єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2003 року ( а.с. 12 т.2).

Приведені судом фактичні обставини справи свідчать про наявність між сторонами правовідносин, які регулюються нормами Цивільного Кодексу України, Земельного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу».

Ст. 1 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотека  -  вид  забезпечення виконання зобов'язання нерухомим
майном,  що залишається у володінні і  користуванні  іпотекодавця,
згідно  з  яким  іпотекодержатель  має  право  в  разі невиконання
боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення
своїх  вимог  за  рахунок  предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Згідно ст. 5 ч.1 Закону України  «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути один або декілька об»єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа або організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі об»єкт права власності, якщо інше не встановлено цим законом.

Ст. 6 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що якщо будівля ( споруда), що передається  в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля ( споруда) підлягає передачі в іпотеку разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду ( користування), після звернення стягнення на будівлі ( споруди) їх новий власник набуває права і обов»язки, які мав іпотекодавець за право чином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки ( користування нею).

Ст. 124 Земельного Кодексу України (у  редакції станом на 24 червня 2008 року) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки, при цьому набуття права оренди здійснюється виключно на аукціонах, а передача у оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому  договір оренди підлягає державній  реєстрації.

Ст. 125 Земельного Кодексу України (у  редакції станом на 24 червня 2008 року) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1 вперше стала власником земельної ділянки, на якій розташований, переданий у іпотеку житловий будинок,  7 грудня 2009 року, що підтверджується державним актом серії ЯИ № 328343, виданим на підставі рішення Єнакіївської міської Ради від 21 жовтня 2009 року № 5/42-74.

Ст. 120 ЗК України дійсно передбачено,  що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без  зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Але слід взяти до уваги те, що дана стаття регулює правовідносини у  випадку відчуження будівель і споруд, розташованих на земельній  ділянці, що належить на праві власності. Лише тоді до набувача переходить право власності і на земельну ділянку ( якщо постійне  користування чи оренда то, відповідно, до набувача переходить право постійного користування чи оренди).

Оскільки ОСОБА_1, як вбачається з державного акту  від 7.12.2009р. серії ЯИ № 328343, виданого на підставі рішення Єнакіївської міської Ради від 21 жовтня 2009 року № 5/42-74, вперше  набула права власності на земельну ділянку  площею 0, 299 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований переданий в іпотеку будинок відповідно до ст. ст. 118, 128 ЗК України,  на неї не може поширюватися  норма ст. 6 Закону України «Про іпотеку»в частині, що, якщо земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду ( користування), після звернення стягнення на будівлі ( споруди) їх новий власник набуває права і обов»язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки ( користування нею).

Ч. 1 ст. 575 ЦК України встановлює,  що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння іпотекодавця або третьої особи.

Згідно ст. 575 ч.3 ЦК України правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Ст.. 132 ЗК України передбачає обов»язкові вимоги до угод про перехід права власності на земельні ділянки. Так, угоди про перехід права власності на земельні  ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Такі угоди повинні містити:  а) назву сторін б) вид угоди в) предмет угоди ( земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, тощо; г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;  г1) відомості про відсутність заборон на відчуження  земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням; е) договірну ціну; є) права та обв»язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з)  момент переходу права власності на земельну ділянку.

Згідно ст. 133 ЗК України у заставу можуть передаватися земельні  ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них.

Ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що, якщо будівля ( споруда), що передається  в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля ( споруда) підлягає передачі в іпотеку разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована. При укладенні іпотечного договору № 1 від 24 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 не встановлювалась належність земельної ділянки, на якій розташований АДРЕСА_1, відсутнє будь-яке посилання щодо її наявності, можливості чи необхідності передачі в іпотеку у майбутньому,  а також відсутні істотні умови, передбачені ст. ст. 132, 133 ЗК України.

Таким чином, суд вважає, що зміст іпотечного договору № 1 від 24 червня 2008 року укладеного ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, суперечить Закону України «Про іпотеку», ст. ст.  120, 132, 133 ЗК України, та не спрямований на настання реальних наслідків обумовлених іпотекою, а саме на одержання задоволення
своїх  вимог  за  рахунок  предмета іпотеки, оскільки для звернення стягнення на будівлю, яка розташована на земельній ділянці необхідним є і прийняття в іпотеку земельної ділянки на якій він розташований із зазначенням істотних умов, зокрема опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та ( або) його реєстраційні дані, цільове призначення земельної ділянки, а ПАТ  « Укрсоцбанк»укладаючи іпотечний договір на житловий будинок не встановив власника ( користувача або орендаря) земельної ділянки на якій він розташований, тобто уклав іпотечний договір, не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Що стосується доводів ПАТ «Укрсоцбанк»про те, що ОСОБА_1  відповідно до п. 2.1.5 іпотечного договору, була зобов»язана не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися з предметом іпотеки, а згідно п.6.1, всі додатки , зміни та доповнення до договору мають бути вчинені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, суд вважає дані доводи безпідставними, оскільки: 1 ) ПАТ «Укрсоцбанк», укладаючи іпотечний договір визначив, що предметом договору є –будинок, а тому саме щодо будинку ОСОБА_1 зобов»язувалась надавати відомості, 2) на час укладення іпотечного договору банку було відомо, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки на якій розташований спірний будинок, що підтвердив у судовому засіданні і представник позивача, а також підтверджується довідкою від 23.06.2008 р. № 110 про те, що ОСОБА_1 на час укладення іпотечного договору, вперше,  оформляє документи на право власності на земельну ділянку у Госпрозрахунковій групі по приватизації землі м. Єнакієве  ( а.с.  95 т.1). Дана обставина лише підтверджує той факт, що ПАТ « Укрсоцбанк», будучи повідомленим, про те що іпотекодавець ОСОБА_1 не є власником ( орендарем або користувачем) земельної ділянки, визначив предметом іпотеки лише житловий будинок, незважаючи на те, що для звернення стягнення на будівлі, що розташована на земельній ділянці необхідним  прийняття в іпотеку і земельної ділянки на якій він розташований, тобто уклав іпотечний договір житлового будинку,  який не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Згідно ст.. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що зміст іпотечного договору № 1 від 24 червня 2008 року суперечить вимогам ст. 5 ч.1, ст. 18  ч.1 п. 3 Закону України «Про іпотеку», Земельному кодексу України, не спрямований на реальне настання наслідків , обумовлених ним, а тому в силу ст. 215 ч.1 ЦК України має бути визнаний недійсним із зняттям заборони відчуження та виключення з Державного реєстру іпотек.

Також суд не приймає доводи ПАТ «Укрсоцбанк»стосовно того, що земельна ділянка на якій розташовано житловий будинок не могла бути предметом іпотеки, оскільки ще не була у власності іпотекодавця ОСОБА_1, а була у її користуванні, оскільки згідно з ст.. 5 Закону України»предметом іпотеки  може бути об»єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому і обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку, незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк»також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 11 лютого 2011 року ( набрало законної сили 22 лютого 2011 року) за ОСОБА_2 з яким ОСОБА_1 знаходиться у зареєстрованому шлюбі ( а.с. 11 т.2) визнано право власності на 3/5 частини житлового АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 на 2/5 частин будинку та будинок визнано об»єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2003 року.

Ст.369  ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є  у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним з співвласників правочину, щодо розпорядженню майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та ( або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена.

Ст.. 578 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Враховуючи, що відповідно до ст.. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем  у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і ( або) державної реєстрації, а також договорів стосовно спільного майна, потребується письмова згода другого з подружжя, суд вважає, що при укладенні іпотечного договору № 1 від 24 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, були порушені права ОСОБА_2, як співвласника житлового будинку.

Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, що відповідно до ст. 14 ЦПК України є обов»язковим для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку з 2003 року, а він не надавав своєї згоди на укладення іпотечного договору, яка є обов»язковою, суд вважає, що відповідно до ст. 203, 215  ЦК України, іпотечний договір № 1 від 24 червня 2008 року укладеного ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 є недійсним.

Оскільки, суд дійшов до висновку, що іпотечний договір № 1 від 24 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк»є недійсним, позовні вимоги ПАТ « Укрсоцбанк»про звернення стягнення на предмет іпотеки –житловий АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 з  встановленням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, що відповідатиме ринковій вартості, додатково визначеній незалежним експертом з метою погашенні її заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк»в загальному розмірі 2884511, 60 грн., а також стягнення штрафу за невиконання іпотечного договору та судових витрат –задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 57, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК  України, ст.. ст.. 16, 203, 215, 575, 616 ЦК України,ст. ст.. 120, 132, 133 Земельного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», суд,-

В И Р І Ш И В

        У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу –відмовити.

        Зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання іпотечного договору недійсним –задовольнити.

         Визнати іпотечний  договір № 1 від 24 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»), посвідчений приватним нотаріусом Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 24 червня 2008 року, зареєстрований в реєстрі № 4484 та внесений до Державного реєстру іпотек з накладенням заборони на відчуження предмету іпотеки –недійсним.

Заборону відчуження № 56 зазначеного в іпотечному договору АДРЕСА_1 Донецької області –зняти.

Іпотечний договір № 1 від 24 червня 2008 року, укладений між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1-  виключити з Державного реєстру іпотек.

            Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги до Єнакіївського міського суду  протягом 10 ( десяти) днів з дня проголошення рішення.

             Особи,  які брали  участь  у
справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час
проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: