АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «07»червня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Станковська Г. А.
суддів Колотило О.О.
Рулякова В.І.
за участю прокурора Хомицької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий:
засуджений за:
- ст. 213 ч.1 КК України –до покарання у вигляді 150-ти годин громадських робіт.
Речові докази –п'ятнадцять мішків з брухтом кольорових металів, які були виявлені та вилучені 28.02.2011 року при огляді автомобіля марки «ГАЗ»моделі 33021212, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1, які були прошиті, опечатані та скріплені бірками з «2 по №16 та знаходяться на зберіганні в камері схову ЛВ на ст.. Чернівці –звернено в дохід держави.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 з червня 2010 року по 28 лютого 2011 року здійснював операції з брухтом кольорових металів, без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, організував незаконний пункт прийому, схову та збуту брухту кольорових металів.
Справа №11-301/2011 р. Головуючий у І інстанції: Стоцька Л.А.
Категорія ст.213 ч.1 КК України Доповідач: Станковська Г.А.
Так, ОСОБА_2, будучи незареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, без ліцензії, в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України «Про металобрухт»та п.36 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарського діяльності», якими передбачено отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом кольорових металів, незаконно займався збором, сховом, реалізацією брухту кольорових металів.
28 лютого 2011 року, біля 10 год. 30 хв., гр. ОСОБА_2, маючи намір збути брухт кольорових металів, слідуючи в приймальний пункт металобрухту, що розташований в м. Коломия Івано-Франківської області, автомобілем НОМЕР_2, в кузові якого знаходився брухт кольорових металів, а саме: брухт міді загальною вагою 126,5 кг., брухт латуні загальною вагою 72 кг., брухт нержавіючої сталі загальною вагою 15 кг. та акумуляторні батареї 2ТН-450Ч2, в кількості 6 штук загальною вагою 330 кг., був затриманий працівниками міліції на міжобласному посту ДАІ при в’їзді у м. Снятин Івано-Франківської області та доставлений в ЛВ на ст. Чернівці.
В ході перевірки встановлено, що в червні місяці 2010 року гр. ОСОБА_2, на території Чернівецького локомотивного депо ДТГО «Львівська залізниця»придбав у ОСОБА_3, дві акумуляторні батареї 2ТН-450Ч2 за 400 грн.. Крім цього, у вересні 2010 року та 02 лютого 2011 року, гр. ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 на території Чернівецького локомотивного депо ДТГО «Львівська залізниця»по дві акумуляторні батареї 2ТН-450Ч2 за 800 грн., які зберігав у власному гаражі з метою подальшого збуту у пункт приймання брухту кольорових металів.
Крім цього, ОСОБА_2, приблизно в 20 числах лютого 2011 року, на території БУ-4 ДТГО «Львівська залізниця», придбав у гр. ОСОБА_4 800 гр. міді, розрахувавшись з останнім грішми в сумі 38 грн., які зберігав у власному гаражі з метою подальшого збуту у пункт приймання брухту кольорових металів.
Окрім цього, 27 лютого 2011 року, приблизно о 11 год. 00 хв., громадянин ОСОБА_2, придбав у гр. ОСОБА_5 –138 кг. міді та бронзи (латуні) з них: 98 кг. міді за 5096 грн., та 40 кг. латуні за 994 грн., всього на загальну суму 6090 грн., яку зберігав у власному гаражі з метою подальшого збуту у пункт приймання брухту кольорових металів.
Решту брухту кольорового металу, а саме: 74 кг. 700 гр., громадянин ОСОБА_2 придбав у період з червня місяця 2010 року по 28 лютого 2011 року у невстановлених в ході дізнання осіб та зберігав у власному гаражі з метою подальшого збуту у пункт приймання брухту кольорових металів.
На вказаний вирок засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити та виключити з нього вказівку про звернення в дохід держави мішків з металобрухтом.
Крім того, стверджує, що зазначені предмети не є такими, що здобуті злочинним шляхом, а також не погоджується з вказівкою у вироку, про організацію ним незаконного пункту прийому та збуту брухту, оскільки ніякого пункту він фактично не організовував.
Вважає вирок суду таким, що не ґрунтується на законі, оскільки санкція статті не передбачає конфіскації металобрухту.
Заслухавши доповідача, ОСОБА_2, який підтримав свої апеляційні вимоги, міркування прокурора про залишення вироку районного суду без змін, а апеляцію ОСОБА_2 без задоволення, вивчивши доводи, викладені в апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог засудженого.
З матеріалів справи (а.с. 76) вбачається, що районний суд в судовому засіданні визначаючи обсяг та порядок дослідження доказів, роз’яснивши учасникам судового засідання зміст ст. 299 ч.3 КПК України та з’ясувавши їх думку, які не заперечували в проведенні скороченого дослідження доказів, обмежився допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи.
Висновок місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 213 ч.1 КК України - здійснення операцій з брухтом кольорових металів, без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, організації незаконного пункту прийому, схову та збуту брухту кольорових металів - доведений зібраними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Згідно з ст. 81 ч.1 КПК України питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, відповідно до п.5 цієї ж статті –гроші, цінності та інші речові докази, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.
Для кваліфікації діяння за ст. 213 КК України не має значення те, яким саме металобрухтом –побутовим чи промисловим –здійснюються операції всупереч встановленому порядку. Об’єкт злочину –встановлений чинним законодавством порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновиду підприємницької діяльності. Тобто, для здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів необхідна державна реєстрація та спеціальний дозвіл (ліцензія), одержання яких передбачено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 зазначених вище документів надано не було, а отже ним здійснювались операції з металобрухтом без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання яких передбачено законодавством, в зв’язку з чим він не набуває статусу їх власника і йому не можуть бути повернуті речові докази, оскільки це є предмет злочину, а отже судом вірно їх звернено в дохід держави.
Що стосується заперечень ОСОБА_2 того, що він не організовував незаконного пункту прийому, збуту брухту, то відповідно до ст. 299 КПК України він не заперечував проти розгляду справи за скороченим обсягом дослідження доказів, визнав себе винним повністю як під час дізнання, так і під час судового слідства. Судом було роз'яснено підсудному, що він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку з чим він погодився. Отже в даний час колегія суддів не може вирішувати питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_2
У відповідності до вимог ст. 12 КК України зазначений злочин відноситься до категорії –невеликої тяжкості, за який передбачено покарання до двох років позбавлення волі, або інше, більш м’яке покарання. Тому, взявши до уваги ці обставини, колегія суддів вважає, що районний суд призначив ОСОБА_2 покарання у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, яке необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, судова колегія вважає вирок районного суду законним та обґрунтованим. Підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції не вбачає, а тому апеляція засудженого ОСОБА_2 є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2, засудженого за ст. 213 ч.1 КК України - залишити без змін.
Головуючий: Г.А. Станковська
Судді: О.О. Колотило
В.І. Руляков