АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «07»червня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                                          Станковська  Г.  А.

суддів                                                                      Петлюка В.І

                Рулякова В.І.

за участю прокурора                                           Хомицької Т.Б. .

та адвоката                                                         ОСОБА_2

представника потерпілої –адвоката             ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора відділу підтримання обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С., засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 квітня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сороки, республіки Молдова, по національності росіянин, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, працюючий оператором котельні «Чернівціоблкомуненерго», зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий, -

- засуджений за ст. 115 ч.1 КК України до покарання у вигляді 10-ти років позбавлення волі.

          Стягнуто з засудженого ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати за проведення експертизи в розмірі 4091 грн. 35 коп.             

Вирішено долю речових доказів.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Справа №11-303/2011 р.                                Головуючий у І інстанції:    Скуляк І.А.

Категорія ст. 115 ч.1 КК України                        Доповідач:   Станковська Г.А.

Строк відбуття покарання обраховано з моменту проголошення вироку та взяття під варту, тобто з 01 квітня 2011 року. В строк відбуття покарання ОСОБА_5 зараховано період його утримання в ІТТ УМВС України в Чернівецькій області з 07 серпня 2009 року по 17 серпня 2009 року.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що він 06 липня 2009 року, перебуваючи в приміщенні будинку, за місцем свого тимчасового проживання, який розташовано на території садівничого товариства «Сонячний»по провулку Смотрицького, 94 в м. Чернівці, будучи в стані алкогольного сп’яніння, після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_6 розпочав з останнім конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6, з мотивів помсти за поведінку останнього, яку ОСОБА_5 сприйняв як особисту образу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5, 06 липня 2009 року о 22 год. 30 хв. усвідомлюючи зміст своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, умисно, протиправно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_6, знаходячись в коридорі вищевказаного будинку, з достатньою силою наніс останньому не менше трьох цілеспрямованих ударів кулаком правої руки в область розташування життєво важливих органів організму людини, а саме: лівої скроневої ділянки голови, внаслідок чого ОСОБА_6 впав на підлогу в приміщенні будинку.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_6, ОСОБА_5, будучи впевненим, що внаслідок нанесення ударів він остаточно подолав можливість ОСОБА_6 вільно рухатись, чим забезпечив збереження свого життя. Вживши необхідні заходи для самозбереження, ОСОБА_5 переконався, що вчинив усі необхідні дії для доведення свого злочинного умислу, направленого на умисне убивство ОСОБА_6 до кінця та залишив тіло потерпілого лежати на підлозі в приміщенні будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 07 год. 00 хв. будучи переконаним, що ОСОБА_6 помер, з метою приховати сліди вчиненого ним злочину, ОСОБА_5 відтягнув тіло потерпілого на сусідню земельну ділянку №НОМЕР_1 садівничого товариства «Сонячний», для власної переконливості в тому, що він уникне відповідальності за вчинений злочин, викопав яму у верхніх шарах ґрунту, в який замаскував тіло ОСОБА_6, присипавши його землею.       

На вказаний вирок подано апеляції прокурором відділу підтримання обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицьким І.С., засудженим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5

В своїй апеляції прокурор не заперечуючи доведеності вини засудженого ОСОБА_5 у скоєнні даного злочину, кваліфікації його дій, призначеної судом міри покарання, просить вирок суду першої інстанції змінити, оскільки судом допущено неправильне застосування кримінального закону.

Вважає, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Стверджує, що судом не вмотивовано у вироку та безпідставно визнано обставиною, що пом’якшує покарання засудженого те, що він має на утриманні малолітню дитину, оскільки вказана обставина відноситься до даних, що характеризують особу підсудного.

Просить вирок суду першої інстанції змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, виключивши з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, що пом’якшує покарання те, що у підсудного знаходиться на утриманні малолітня дитина, а в іншій частині вирок суду залишити без змін.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 в своїй апеляції вважає вирок суду першої інстанції незаконним внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону та порушення процесуального закону.

Вказує, що зазначені вище вимоги закону при постановленні вироку судом не дотримано і обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 ч.1 КК України ґрунтується виключно на припущеннях суду, без наведення інших обставин та доказів, які фактично свідчать про відсутність в діях обвинуваченого умислу на вчинення вбивства та вказують на наявність в його діях обставин, що виключають кримінальну відповідальність.

Звертає увагу, що обвинувачений з початку досудового слідства давав добровільні правдиві і послідовні покази щодо суб’єктивної і об’єктивної сторони вчиненого ним злочину, які доводяться й іншими доказами по даній справі в їх сукупності, добровільно сприяв досудовому слідству в повному розкритті злочину приймаючи участь у всіх необхідних слідчих діях та саме за допомогою ОСОБА_5 здобуто всі докази про фактичні обставини справи.

При юридичній кваліфікації дій ОСОБА_5 судом, як і органом досудового слідства, було допущено цілий ряд помилок, які і потягли неправильне застосування кримінального закону. Не взято до уваги та обставина, що бійка з потерпілим проходила в приміщенні дачного будинку належного ОСОБА_5 і його дії були спрямовані насамперед на припинення протиправного посягання на належне йому приміщення дачного будинку та відвернення загрози його життю та здоров’ю з боку потерпілого. За таких обставин правомірним є заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди.

В мотивувальній частині вироку вказується на вжиття потерпілим на передодні події надто великої дози алкоголю в зв'язку з им у останнього була відсутня достатня координація дій. обставина, щодо перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю є доведеною і це першопричина його неадекватних протиправних дій щодо вторгнення у приміщення дачного будинку ОСОБА_5 та його дій з ножем в руках спрямованих на заподіяння підзахисному тілесних ушкоджень для подолання його опору незаконному перебуванню потерпілого ОСОБА_6 в будинку.

Вважає, що судом не в достатній мірі враховано такі пом’якшуючі покарання  обставини, як фактична наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, остання дитина –син ОСОБА_7, народився 07.01.2011 року. ОСОБА_5 проживає разом із дружиною, що перебуває в декретній відпустці, та чотирма дітьми в квартирі АДРЕСА_1. За таких умов призначення реального покарання у вигляді позбавлення волі в розмірі десяти років залишає сім'ю без батька (чоловіка) та в теперішній кризовий час робить її існування та фінансовий стан тяжким, а дітей залишає без батьківського піклування, уваги, виховання.

В зв’язку з чим просить вирок Першотравневого районного суду від 01 квітня 2011 року скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_5 закрити.

Засуджений ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі з вироком Першотравневого районного суду не погоджується, вважає його незаконним та надто суворим в частині призначеного покарання.

Вважає, що судом не в повній мірі враховано його особу, оскільки злочин він скоїв вперше, його сім'я залишилася без допомоги і весь тягар по утриманню та вихованню дітей покладений на дружину. В зв’язку з чим просить змінити обвинувачення та вирок суду першої інстанції на неумисний злочин і пом’якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, міркування прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги та просив апеляції засудженого і адвоката залишити без задоволення,  засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 в його інтересах, які підтримала свої апеляційні скарги та не визнали апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_5 у скоєнні умисного вбивства постановлений з урахуванням аналізу усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілої ОСОБА_8, самого засудженого, у висновках експертиз, а також у відповідності до вимог закону дано остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості і достовірності, яка ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого злочину відповідає сукупності зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів. Зокрема враховано поведінку засудженого, як під час бійки, так і  після, спосіб позбавлення життя потерпілого зі слів самого ОСОБА_5 та приховування тіла ОСОБА_6, для уникнення відповідальності за скоєне.     

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в явці з повинною, яка була написана власноруч ОСОБА_5 07.08.2009 року (а.с.97-98 т.1) він вказав, що наніс ОСОБА_6 декілька ударів по голові, а вранці виявив його труп та закопав на сусідній земельній ділянці. З самого початку у присутності адвоката 07.08.2009 року визнавав себе повністю винним за ст. 115  ч.1 КК України (а.с.160 т.2). Під час першого допиту у присутності адвоката та з застосуванням відео зйомки 07.08.2009 року розказував та показував, як, де і скільки ударів він наніс потерпілому, при цьому особисто вказав, що наніс 3-4 удари в область лівої скроневої частини голови  (а.с. 167-169, 1701-182, 183-186, т.2). Показами ОСОБА_5 даними в судовому засіданні (т. 4 а.с. 155) в частині обставин розвитку конфлікту, а також щодо характеру та механізму нанесення ударів потерпілому ОСОБА_6, які дають підстави зробити висновок щодо послідовності дій засудженого та спрямованості його умислу та кількості нанесених ударів, про які йдеться у вироку суду. Крім того, висновком експерта №531/168-МК від 14 жовтня 2009 р. (т. 1 а.с. 154-155) не виключено можливість отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 при обставинах, про які вказав ОСОБА_5, як підозрюваний при допиті та при відтворенні обстановки та обставин на місці події та яким чином він наніс тілесні ушкодження потерпілому.

Засудженим ОСОБА_5 не заперечується сам факт нанесення ним ударів правою рукою в життєво важливий орган –голову потерпілого ОСОБА_6 від яких останній впав на плитку підлоги. Тому, твердження ОСОБА_5 про те, що він не умисно вбив ОСОБА_6, а наніс тілесні ушкодження перевищивши межу захисту, не ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в ході судового слідства доказах. Суд правильно дійшов висновку, що подальші дії підсудного на приховування вчиненого злочину свідчать про негативну посткримінальну поведінку  підсудного на ґрунті усвідомлення ним вчиненого умисного вбивства та бажанням приховати сліди злочину. Навіть та обставина, що під час виявлення трупа на дачній земельній ділянці сторонніми особами - свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та повідомлення про це ОСОБА_4, з мобільного телефону якого вони викликали правоохоронні органи 04.08.2009 року, не змусило підсудного в той же день написати явку з повинною.         

Крім того, з висновку токсикологічної експертизи №1102 від 16.09.2009 року (т. 1 а.с. 164-165) видно, що ОСОБА_6, на відміну від ОСОБА_5, в той день вжив надто велику дозу алкоголю і не міг впевнено координувати свої дії, що також підтверджується показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також і показами самого ОСОБА_5, тому у засудженого не було необхідності наносити потерпілому такої кількості ударів, оскільки ОСОБА_6 і так не координував себе та свої дії, що свідчить про прямий умисел підсудного на вбивство потерпілого.

В зв’язку з наведеним не заслуговують на увагу посилання засудженого ОСОБА_5 про те, що він діяв в межах необхідної оборони, т.я. в судовому засіданні було встановлено, що за своїми фізичними даними він більш розвинутий  ніж ОСОБА_6

Також спростовуються доводи адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 в частині не знаходження підтвердження в матеріалах справи посилання суду при описі фактичних обставин справи на спрямованість саме трьох ударів засудженого в ліву скроневу ділянку голови потерпілого, як життєво важливий орган та умисел ОСОБА_5 направлений на заподіяння смерті ОСОБА_6, що доводиться наведеними вище доказами і показами самого ОСОБА_5 (а.с. 197-199 т.2 т. 4 а.с. 155).  

Згідно до вимог ст. 12 КК України, злочин скоєний ОСОБА_5 за ст. 115 ч.1 КК України відноситься до категорії –особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

У відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, судом враховано відношення засудженого до вчиненого злочину, позитивну характеристику з місця проживання, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини покарання, в зв’язку з чим і  призначено покарання в межах санкції ст. 115 ч.1 КК України.

Взявши до уваги ці обставини, колегія суддів вважає, що районний суд призначив ОСОБА_5 покарання необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обставини справи судом з’ясовано повно і об’єктивно. Будь-яких порушень норм кримінально-процесуального права та ст. 65 КК України, про які йдеться в апеляції прокурора, і які б вплинули на законність і обґрунтованість судового рішення по даній справі допущено не було.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_5.      

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційні скарги прокурора відділу підтримання обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С., засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах останнього - залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5, засудженого за ст. 115 ч.1 КК України –залишити без змін.

          Головуючий                                                                Г.А. Станковська      

          Судді                                                                            В.І. Петлюк               

                                                                                       В.І. Руляков