Справа №2-1610-1/07

Рішення

Іменем України

24.05.2007 року Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого Наборозняка М.І. 

при секретарі: Савченко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Будівельна компанія „Будінвест Холдинг" про розірвання договору інвестування будівництва, стягнення збитків та моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „БудІнвестХолдінг" (надалі -ТОВ) про розірвання договору інвестування будівництва, стягнення збитків та моральної шкоди,

В позові вказала, що 27.04.2005 року між нею та відповідачем було укладено договір про інвестування будівництва квартири загальною площею 54,11 кв.м у будинку по АДРЕСА_1

В договорі було зазначено про дату виконання зобов*язань відповідачем - четвертий квартал 2006 року, він у цей період часу повинен був побудувати будинок, здати його в експлуатацію та передати їй квартиру.

Вартість інвестування будівництва вона сплатила повністю в сумі 200 207 грн 27.04.2005 року, виконавши вчасно свої договірні зобов*язання.

Однак відповідач своїх зобов*язань не виконав: будинок не побудував і, відповідно, квартиру їй не передав. Зі змісту договору вважає, що передача квартири повинна бути не пізніше 31.12.2006 року. Просить стягнути з відповідача:

сплачену нею вартість будівництва квартири -200 207 грн; передбачену договором неустойку в розмірі 15%, що становить 30031,05 грн; плату  за  користування  чужими  грошовими  коштами (проценти за  безпідставне  збереження відповідачем її грошей, сплачених по договору) в розмірі 2098,06 грн згідно зі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, виходячи з облікової ставки НБУ в розмірі 8,5% за  45 днів, починаючи з 1.01.2007 року;

збитки, заподіяні достроковим розірванням депозитного договору, укладеного позивачкою із ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в розмірі 2504, 57 грн. Вказану вимогу обґрунтовує тим, що для інвестування будівництва квартири і сплати грошей вона достроково розірвала депозитний договір із банком, де зберігала гроші. Дія договору закінчувалась 19.01.2007 року. Згідно з умовами цього договору у зв*язку із його достроковим розірванням з неї стягнуто штраф в сумі 2504,57 грн, який вважає збитками та просить стягнути їх із відповідача по справі;

неодержані доходи в розмірі 63 716,22 грн. Вимогу мотивує неотриманням 20% річних згідно з договором із банком "Хрещатик", в якому зберігала гроші, котрі сплатила відповідачу для будівництва квартири. Проценти вирахувала в період з 27.05.2005 року до 19.01.2007 року включно.

моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн., яка виразилась у душевних стражданнях з приводу втрачених грошей та неотримання квартири від відповідача, переживаннях у зв*язку із неможливістю поліпшити власні житлово-побутові умови, що негативно впливає також на можливість створити власну сім*ю, оскільки у неї (позивачки) немає окремого житла, вона проживає разом із батьками, погіршенням стану здоров*я. Надала копію медичної довідки від 27.12.2006 року (а.с.20), якою їй рекомендовано санаторно-курортне лікування. В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Позивачка також пояснила, що моральна шкода також полягає в її негативному психологічному стані, пов*язаному у моральних переживаннях у зв*язку із невиконанням відповідачем своїх зобов*язань, а внаслідок цього неможливістю придбати квартиру за ціну, яку вона сплатила у 2005 році, оскільки ціни на житло у м.Києві набагато зросли, що унеможливлює придбати аналогічну квартиру після винесення судового рішення у разі задоволення  позову та його примусового стягнення.

Представник позивача збільшила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача плату за користування грошовими коштами ОСОБА_1 (проценти за безпідставне збереження її грошей, сплачених по договору відповідачем) в розмірі 6527,30 грн згідно зі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, виходячи з облікової ставки НБУ в розмірі 8,5% за 140 днів, починаючи з 1.01.2007 року по день розгляду справи, враховуючи, що після 1.01.2007 року було кілька вихідних днів. Вважає, що відносини між сторонами підпадають під ознаки законодавства про захист прав споживачів, норми якого просить застосувати при вирішенні спору. Представник відповідача позов визнала частково в сумі 200207 грн. Пояснила, що вини відповідача ТОВ у невиконанні договору немає. Для будівництва будинку по інвестиційному договору з позивачкою товариству не була відведена земельна ділянка;   вважає це "форс-мажорною" обставиною, яка

виключає відповідальність відповідача, згодна з тим, що ТОВ   прострочило виконання зобов*язання перед позивачем. Визнала факт безпідставного збереження грошей позивачки   в сумі 200207 грн в період після 1.01.2007 року. Суд, вислухавши пояснення    позивача,   її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню за такими підставами. Суд   розглядає   справу   на   підставі   ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України (на      засадах   змагальності, диспозитивності, в   межах   заявлених   вимог  та   наданих   доказів), які   роз'яснені в   судовому   засіданні учасникам розгляду справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог,

- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням на вимогу однієї сторони  у разі істотного порушення договору другою стороною.

Представник наполягає на розірванні договору, тому суд вважає істотною обставиною невиконання умов договору відповідачем та розриває договір.

Згідно зі змісту умов договору між сторонами від 27.04.2005 року (а.с. 7) ТОВ повинно передати ОСОБА_1 квартиру у четвертому кварталі 2006 року, ТОВ у разі невиконання умов договору повинно сплатити   Інвестору (у  даному випадку позивачу) 15% від сплаченої ним суми.

Суд вважає, що надані позивачкою письмові документи (договір, довідка про сплату 200207 н. відповідачу) повністю підтверджують обставини, викладені нею в позовній заяві. Довідку про склад сім'ї позивача, місце її проживання, довідку про необхідність її санаторно-куроротного лікування   суд приймає за об'єктивні при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди.

Суд вважає за достовірно доведені належними доказами вимоги позивача щодо стягнення 200207 грн, сплачених  позивачкою за неотриману послугу щодо будівництва квартири; суми неустойки,            передбаченої  договором      30031,05 грн.;

- проценти за безпідставне збереження її грошей, сплачених по договору відповідачем в  розмірі 2301,75 грн згідно зі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, виходячи з розміру 3% річних за 140 днів, починаючи з 1.01.2007 року по день розгляду справи. Такий строк становить 144 дні, однак суд стягує цю суму за 140 днів в межах, як просить представник позивача. При цьому суд керується вимогами ч. 2 ст. 1214 ЦК України, яка передбачає, що у разі безпідставного одержання або збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу). Відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за  користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу із врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що сторони у договорі не встановили розмір процентів за безпідставне користування грошовими коштами Шори О.В., тому застосовує положення ст. 625 ЦК України при вирішення питання щодо стягнення коштів за безпідставне користування її грошовими коштами в період з 1.01.2007 року, коли відповідач не виконав свої договірні зобов'язання. Суд вважає, що відповідач згідно з умовами договору міг використовувати кошти 200207 грн. позивачки для будівництва їй квартири до 31.12.2006 року включно; після цієї дати він повинен був повернути їх, враховуючи, що він не виконав свої зобов'язання. Суд не враховує при цьому передбачену договором неустойку, оскільки вона встановлена добровільно сторонами у вигляді санкції за ненадання інвестору (позивачці) квартири. Окремої умови (відповідальності ТОВ) щодо використання її коштів в період після 31.12.2006 (після закінчення четвертого кварталу 2006 року) в договорі немає, тому суд застосовує норми закону, який регулює вдносини між сторонами (відносини щодо повернення грошей - порушення грошового зобов'язання). Одночасно, суд вважає недоведеною належними доказами вимогу щодо стягнення 8,5% боргу, оскільки представник позивача не надала належного обгрунтування цієї вимоги за період з 1 січня по 24 травня 2007 року та стягує лише три проценти річних.

Суд відмовляє позивачу у стягненні збитків, пов'язаних із розірванням договору щодо збереження її коштів із банком "Хрещатик" та неотриману від цього вигоду, оскільки такі вимоги не грунтуються на чинному законодавстві та обставинах справи. Суд враховує, що позивачка добровільно зробила вибір, припинила відносини із банком "Хрещатик" для інвестування будівництва відповідачем квартири. При цьому ( в той час) відповідач ще не допускав порушень закону чи договору з приводу невиконання зобов'язань. Тому причинного зв'язку між такими втратами позивачки, неотриманою нею вигодою та поведінкою відповідача щодо невиконання інвестиційного договору між сторонами суд не вбачає. На цій підставі суд відмовляє позивачу у задоволенні її вимог в цій частині.

Суд не вважає за об'єктивні пояснення представника відповідача щодо причин невиконання договору між сторонами, оскільки в цьому договорі не вказано будь-яких умов, які звільняли б відповідача (ТОВ) від відповідальності за невиконання договору (не вказано про те, що повинні відповідати треті особи, про те, що ТОВ не відповідає за зобов'язаннями по договору у випадку

ненадання йому земельної ділянки для будівництва будинку, в якому передбачалось надати позивачці квартиру). Таким чином, пояснення представника відповідача про те, що його вини у невиконанні договору не грунтуються на чинному законодавстві та умовах договору між сторонами. Суд вважає, що відповідач міг зазначити у договорі умови щодо можливості відповідати за невиконання умов договору у разі ненадання йому ділянки для будівництва будинку. Крім того, на думку суду, відповідач міг не укладати договір із позивачкою, у випадку ненадання йому земельної ділянки,  її непридбання, тощо.

Судом встановлено, що правовідносини з приводу будівництва будинку із наданням у ньому квартири позивачці регулюються зазначеними нормами ЦК України, а також Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала при наявності її вини.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні спору суд також керується вимогами ст.ст. 1,2,3,4 ЦПК України, зокрема, вважаючи, що розгляд справи повинен бути справедливим, в тому числі з метою захисту порушених прав позивача.

Суд вважає, що право позивача, передбачене договором між сторонами порушено і воно повинно бути захищене у спосіб, визначений законами України.

Суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, про яку він вказує у позовній заяві, яка виразилась в душевних страждання, про які йде мова у позовній заяві. Суд визнає за обгрунтовані надані в судовому засіданні пояснення позивачки, які обґрунтовують заподіяну їй моральну шкоду, щодо її переживань за можливість придбати у майбутньому квартиру у м.Києві за сплачені 200207 грн відповідачу, враховуючи загальновідому обставину -значне подорожчання житла у м.Києві за період з квітня 2005 року по день винесення судового рішення (травень 2007 року).

Таку шкоду суд визначає, керуючись п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України та застосовує аналогію закону вважаючи, що позивач зазнав душевних страждань у зв*язку із невиконанням відповідачем договору інвестування будівництва (а.с.7). Суд при цьому також враховує, що бездіяльність відповідача з приводу невиконання умов договору є неправомірною ( ст. 1167 ЦК України ); між нею та заподіяними позивачці моральними  стражданнями є причинний зв*язок.

Вина відповідача наявна - він не виконав договірні зобов*язання перед позивачкою. Розмір моральної шкоди із врахуванням конкретних обставин справи, суд визначає у 8 тис грн. Згідно зі  ст. 88 ЦПК України судові  витрати:  судовий збір    в розмірі 1700 грн., а також - 30 грн. витрат   на   інформаційно-технічне   забезпечення   розгляду   справи суд   стягує із   відповідача на   користь позивачки.

Судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.3а задоволення вимог щодо моральної шкоди суд стягує із відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.212-215 ЦПК України, т

Вирішив:

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Будінвест Холдинг", яке розташоване у м.Києві по вул. Генерала Вітрука, 13/2 на користь ОСОБА_1 200,207 грн., сплачених нею по договору щодо інвестування будівництва квартири, неустойку за невиконання умов договору в розмірі 30031 грн 05 коп., проценти за користування грошовими коштами в сумі 2301 грн 75 коп, моральну шкоду в розмірі 8 тис. грн., судовий збір 1700 грн., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Будінвест Холдинг" на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. В решті вимог відмовити. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Святошинського районного суду   м.Києва протягом    10    днів   після   оголошення    рішення,    апеляційна      скарга    на    адресу Апеляційного суду м.Києва.  через  районний  суд - протягом 20 днів   після   подання  заяви.