У Х В А Л А

Іменем України

          07.06.2011                                                                                                               м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                         у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                            суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.

                                               при  секретарі : Коновчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тячівського районного суду від 04 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

На рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій клопотав перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Позивачка ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу в якій просила змінити рішення суду в частині терміну сплати аліментів. Мотивують їх тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали, вимоги скарги та просили її задовольнити з наведених підстав, і заперечили доводи скарги, позивачки.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 підтримали власні вимоги скарги та просили її задовольнити з наведених підстав. Апеляційну скаргу відповідача заперечили по скільки останній намагається уникнути сплати аліментів.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що стан здоров’я відповідача не перешкоджає йому повноцінно працювати, а тому такий спроможний сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 500 грн. в місяць. ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за необхідне, апеляційні скарги відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що він працює, а тому повинен сплачувати аліменти в частці від заробітку. ОСОБА_2 в скарзі посилається на те, що вживала заходів по одержанню аліментів від ОСОБА_1.

Проте такі доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Від шлюбу між сторонами народився син ОСОБА_5-ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який проживає зі ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні /а.с. 5/. На підставі вимог ст. 180 СК України – батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Позивачка ОСОБА_2 заявила вимогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у твердій грошовій сумі.

Виходячи з положень ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З поданої, ОСОБА_1 довідки про доходи від 20.05.2011 року убачається, що отримувана, ним щомісяця заробітна плата має мінливий, а не стабільний характер. Таким чином, вимога ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, є правомірною.

Наявність у ОСОБА_1 виразкової хвороби не являється перешкодою для праці, а тим більше, що за наявності даної хвороби він не являється інвалідом, що було б підставою для обмеження його в праці або звільнення від такої як непрацездатного. За наявності обставин зазначених у ст.192 СК України, ОСОБА_1 має право на зміну розміру аліментів.

Вимоги ОСОБА_2 про зміну рішення суду в частині стягнення аліментів за минулий час не знайшли свого підтвердження.

Так ч.2 ст.191 СК України передбачає, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Виходячи зі змісту даної статті, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 не подала суду доказів того, що вона в порядку досудового вирішення вживала заходів по одержанню аліментів із відповідача в добровільному порядку, а останній ухилявся від їх сплати. До роботодавця вона не зверталась, переписку з ним із цього приводу не вела. Звернення до суду в квітні 2010 року з вимогою про стягнення аліментів, не може відноситись до добровільного вжиття заходів по одержанню аліментів, позаяк це вже наступає примусова стадія, стягнення таких.

          Позаяк доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .

Ураховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :  

у х в а л и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 04 квітня 2011 року – залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .

Головуючий : ______________________                       Судді : ______________________                                                                                                                                          ______________________