Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07.06.2011 м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої по довіреності діє ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 й Перечинської районної кредитної спілки “Тур’я” про стягнення заборгованості за депозитним вкладом та відшкодування збитків, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вищенаведеними позовними вимогами та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що 08.06.2006 року було укладено з Перечинською районною кредитною спілкою “Тур’я” договір строкового депозитного вкладу. Повернути суму вкладу з відсотками кредитна спілка не змогла, а тому за згодою було укладено 11.09.2009 року договір про перевід боргу на ОСОБА_3, яка була боржником перед кредитною спілкою. Починаючи з 11.03.2010 року ОСОБА_3 повинна була здійснювати виплати згідно таблиці розрахунку. Узяті зобов’язання ОСОБА_3 не виконувала, а тому в неї на підставі п.2 Договору виникло право на отримання пені, відшкодування моральної шкоди та упущеної вимоги. По договору про перевід боргу, кредитна спілка виступила поручителем за зобов’язаннями ОСОБА_3, а тому, боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед нею за своїми зобов’язаннями. Внаслідок неправомірних дій боржників зазнала душевних страждань, які полягали у хвилюванні за свої заощадження, необхідністю розшуку боржниці та зверненні до суду за захистом своїх прав. Виходячи із цього й просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якої по довіреності діє ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією про скасування згаданого рішення суду як такого, що є незаконним і необґрунтованим. При цьому зазначає, що таке ухвалено в порушення вимог норм процесуального та матеріального законодавства. Та за цих обставин, просить апеляційну інстанцію ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник апелянта в особі ОСОБА_2 підтримала, вимоги апеляційної скарги й просила задовольнити таку з наведених підстав.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, проте повідомлені належним, чином про час та місце судового розгляду. Заяв про відкладення розгляду справи не надсилали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
У той же час, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутній спір між сторонами, оскільки позивачка не довела, що зверталась до відповідачів про виконання своїх зобов’язань.
Однак із таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.
Як зазначено в абзаці 3 п.2 Договору про перевід боргу від 11.09.2009 року, строк повернення коштів для ОСОБА_3 становить протягом 18 місяців, рівними частинами згідно примірного, графіку розрахунку та сплата коштів розпочинається з 11.03.2010 року. Таким чином, останній платіж ОСОБА_3 повинна була здійснити 11 лютого 2011 року /а.с. 8,10/. А згідно абзацу 4 п.2 цього Договору – ОСОБА_1 у разі невиконання ОСОБА_3 зобов’язання за цим договором має право на отримання пені, дострокового розірвання договору зі стягненням моральної шкоди та упущеної вигоди.
Виходячи із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений, вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позаяк договір про перевід боргу встановив строк повернення коштів протягом 18 місяців, сплату яких слід розпочати з 11.03.2010 року рівними частинами, то зобов’язання по сплаті коштів повинно виконуватись ОСОБА_3 саме в цей строк (термін).
Договором про перевід боргу не передбачено для ОСОБА_1 обов’язку надсилання ОСОБА_3 попередження про усунення порушеного зобов’язання. А звідси у ОСОБА_1 виникло право безпосередньо звернутись до суду за захистом порушеного зобов'язання, не надсилаючи попередження ОСОБА_3.
Так-як ОСОБА_3 не сплатила жодної суми у відповідності до графіку погашення коштів, а тому ОСОБА_1 отримала, право дострокового звернення до суду за стягненням заборгованості за депозитним вкладом, пені й відшкодування моральної шкоди.
При зверненні до суду, однією з вимог була вимога про дострокове розірвання договору про перевід боргу, але на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, строк виконання цього договору сплив. Таким чином, дана вимога втратила своє правове значення. На задоволенні даної вимоги, апелянтка не наполягає, що є підставою для відхилення такої.
Абзацом 5 п.2 Договору про перевід боргу від 11.09.2009 року передбачено, що Перечинська районна кредитна спілка “Тур’я” поручається перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_3 обов’язків за цим Договором та відповідає солідарно в повному обсязі за порушення ОСОБА_3 зобов’язань по договору.
Оскільки зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (ст.526 ЦК), а тому відповідачі несуть перед апелянткою солідарну відповідальність за невиконання зобов’язання передбаченого, договором про перевід боргу.
На виконання вимог абзацу 4 п.2 цього Договору – ОСОБА_1 провела, розрахунок пені, виходячи із трикратного розміру облікової ставки НБУ від суми заборгованості по депозитному вкладу (31867 грн.) за період з 11.03.2010 р. по 22.10.2010 р. у сумі 5372,63 грн. /а.с. 3/.
Відповідно до п.2 ч.2 і абзацу 2 ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.
Виходячи із цього, є доведеним фактом те, що на протязі значного часу ОСОБА_3 ухилялась від виконання взятих на себе зобов’язань за договором, що свідчить про заподіяння душевних страждань.
З огляду на це душевні страждання полягали в порушенні душевного спокою та нормального життєвого укладу. ОСОБА_1 зазнала хвилювань за повернення своїх заощаджень, та необхідністю встановлення місцезнаходження боржниці й зверненні до суду за захистом своїх прав.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважуючи на вищенаведене та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості і визначила такий в сумі 500 грн., тобто частково задовольнивши дані вимоги позивачки.
На вище зазначені положення закону та обставини справи, судом першої інстанції не звернуто уваги, належної правової оцінки їм не дано та ухвалено помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
За надання правової допомоги, ОСОБА_1 сплатила суму 1500 гривень, що стверджується квитанцією серії ЗААА за № 138923 від 12.10.2010 року /а.с. 12/. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України дана сума підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
Та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягають також солідарному стягненню з відповідачів судові витрати в розмірі 186,20 грн. судового збору й 120 грн. витрат на ІТЗ та на користь держави 372,40 грн. судового збору й 120 грн. витрат на ІТЗ.
Ураховуючи вище наведене та керуючись вимогами статей 10, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої по довіреності діє ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 й Перечинської районної кредитної спілки “Тур’я” на користь ОСОБА_1 – 31867 (тридцять одну тисячу вісімсот шістдесят сім) гривень заборгованості за депозитним вкладом; 5372 (п’ять тисяч триста сімдесят дві) гривні 63 коп., пені; 500 гривень у відшкодування моральної шкоди; 1500 гривень витрат на правову допомогу й 186 грн. 20 судового збору і 120 грн. витрат на ІТЗ та на користь держави 372 грн. 40 коп. судового збору і 120 грн. витрат на ІТЗ.
У решті позовних вимог, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________
Судді : ______________________
______________________