Справа № 22-ц-889/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Ганнусівської сільської ради Тисменицького району, ОСОБА_4 про визнання права власності на криницю та усунення перешкод в користуванні нею, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 23 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Ганнусівської сільської ради Тисменицького району, ОСОБА_4 про визнання права власності на криницю та усунення перешкод в користуванні нею.
Рішенням Тисменицького районного суду від 23 лютого 2011 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на криницю, яка знаходиться на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці по АДРЕСА_1 Зобов’язано ОСОБА_4 демонтувати насос та водогін, встановлені ним у криницю, яка знаходиться на належній ОСОБА_3 земельній ділянці по АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 1171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. судових витрат.
На дане рішення представник ОСОБА_4- ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається, на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що спірна криниця є об’єктом загального користування усіх мешканців вулиці понад шістдесят років, збудована за кошти громади, а тому не може належати ОСОБА_3 на праві власності. Крім того, апелянт вважає, що оскільки спірна криниця розміщена на межі земельних ділянок, і раніше до неї свої водогони підключили інші сусіди, ОСОБА_4 має право на спільне використання цієї криниці.
З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_3 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ст.ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як встановив суд першої інстанції, власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га, на якій розташована спірна криниця є ОСОБА_3 (а.с. 5-6).
З матеріалів справи також вбачається, що згідно з свідоцтвом на забудову садиби на ім’я ОСОБА_3 від 1977 року криниця входила до складу домоволодіння позивача.
Зазначені докази спростовують твердження ОСОБА_4 про те, що спірна криниця являється громадською, і збудована за рахунок громади села.
На даний час спірною криницею користуються ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 Однак відповідач влітку 2009 року самовільно, без дозволу позивача встановив у криниці насос та провів водогін до свого будинку. Позивач заявляє, що споживання господарством відповідача ОСОБА_6 води у великих об’ємах призводить до пересихання криниці і саме у зв’язку з цим виник спір. Даний факт, підтверджується також рішенням Ганнусівської сільської ради Тисменицького району від 08.06.2009 року (а.с. 7), яка визнає позовні вимоги ОСОБА_3
Доводи відповідача на те, що він має право на спільне використання криниці, оскільки така розміщена на межі земельних ділянок , на увагу не заслуговують, оскільки спірна криниця розміщена на межі земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5, між якими відсутній спір щодо користування нею. Що ж до господарства ОСОБА_4, то воно знаходиться на протилежній стороні вулиці, у зв’язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для спільне використання криниці.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 23 лютого 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець