Справа № 22-ц-817/2011
Категорія 51
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Томин О.О., Соколовського В.М.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю ОСОБА_2, представників відповідача
Ємчук К.В., Буйліної І.А., Калюги Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Грінко-Франківськ» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 9 березня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_2. звернулась в суд з указаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 15 жовтня 2008 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах і 6 квітня 2010 року була звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Своє звільнення з роботи вважала незаконним, посилаючись на те, що заява про звільнення з роботи нею написана під тиском адміністрації відповідача і це свідчить про відсутність її волевиявлення на звільнення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 9 березня 2011 року ОСОБА_2. відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення і задовольнити поданий нею позов, вказуючи на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, не звернув уваги на відсутність причин для розірвання трудового договору
укладеного на невизначений строк, не врахував затримки виплати належних сум при звільненні з роботи з 06.04.2010 року по 06.06.2010 рік і не виплати середньомісячної зарплати у зв’язку з затримкою розрахунку, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення.
У судовому засіданні ОСОБА_2. підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
Представники відповідача заперечують щодо задоволення апеляційної скарги і вважають оскаржуване рішення законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2. у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачку звільнено з роботи з дотриманням вимог закону, належні суми при звільненні з роботи отримала у день звернення, в неї відсутня заборгованості по заробітній платі і не встановлено вини відповідача у заподіянні їй моральної шкоди.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2. працювала на посаді спеціаліста відділу продаж ТзОВ «Грінко-Франківськ» з 15 жовтня 2008 року і була звільнена із займаної посади 6 квітня 2010 року за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 5, 11,12).
Відповідно до ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін, яка мала місце в цьому випадку, оскільки ОСОБА_2. звернулась із заявою про припинення договору за угодою сторін (а.с.34).
У день прийняття заяви від ОСОБА_2. було видано наказ про її звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що було повідомлено позивачці. Даний факт підтверджується даними, які містяться у позовній заяві (а.с.2,5).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2., що при звільненні з роботи було порушене її право протягом двох тижнів з моменту подання заяви про звільнення відкликати свою заяву та продовжити трудові відносини, оскільки у такому випадку, на відміну від звільнення з ініціативи працівника за ст. 38 КЗпП України, можливість продовження роботи протягом двох тижнів та відкликання працівником заяви про звільнення законом не передбачена.
Крім цього, ОСОБА_2. як передбачено ч.3 ст.10 ЦПК України не подала суду доказів про чинення на неї тиску при звільненні з роботи та розрахунку щодо заборгованості по заробітній платі, щодо яких відповідач спростовує письмовими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,308,313 - 315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 9 березня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.