Справа № 2-306/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" червня 2011 р.

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої –судді Омелюх В.М.,

                                 при секретарі –Ращик П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

                                                                В С Т А Н О В И В:

        Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави.

        На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між ним та відповідачем 04 травня 2007 року було укладено кредитний договір №DNU0AU01961182, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10383,79 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення  04 травня 2012  року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором  з відповідачем 04 травня 2007 року було укладено договір застави рухомого майна, згідно з яким  останній  надав у заставу належний йому автомобіль  «Daewoo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та яким передбачено,  що у випадку порушення відповідачем зобов’язань за кредитним договором або договором застави, він зобов’язується передати предмет застави заставодержателю в заклад. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в зв’язку з чим станом на 17 березня 2011 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі  8988,76 доларів США, заборгованість по відсоткам -  5801,88 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 317,79 доларів США та нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором -5014,65 доларів США, а всього - 20123,08 доларів США, але не дивлячись на ці обставини заставодавець предмет застави в заклад банку не передав. Заставодержатель в разі не виконання у визначені строки умов договору боржником має право задовольнити свої вимоги за договором в повному обсязі на момент фактичного задоволення за рахунок заставленого майна, а звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або третейського суду, виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави, за умовами якого звернення стягнення та відчуження предмету застави здійснюється відповідно до умов договору та чинного законодавства, в тому числі шляхом продажі конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажі предмету застави від імені заставодавця, в зв’язку з чим вони змушені звернутися до суду позовом, оскільки в добровільному порядку відповідно до умов договору застави здійснити передачу та відчуження заставленого майна відповідач не бажає, а наявну заборгованість за кредитним договором не погашає, в зв’язку з чим виникли підстави звернення стягнення на майно відповідно до визначеної законом та договором застави процедури.  

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та прохав  звернути стягнення на належний на праві приватної власності  відповідачеві  легковий автомобіль  «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 в  рахунок погашення заборгованості за укладеним між відповідачем та позивачем кредитним договором  №DNU0AU01961182 від 04  травня 2007 року шляхом продажі автомобіля та укладенням від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зняттям автомобіля з реєстраційного обліку в органах ДАЇ  та вчинення інших повноважень, необхідних для здійснення відчуження транспортного засобу.

           Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір не оспорював та пояснив, що в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем не мав можливості виконувати умови кредитного договору.

          Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає   задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Статтями 610,611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, при цьому виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до ст.546 ЦК України неустойкою, порукою, гарантією, при триманням, завдатком або заставою, яка згідно ст.572,574,576 ЦК України виникає на підставі договору, закону або рішення суду та в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави), а предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

           Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов’язання є укладений між сторонами кредитний договір, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов’язковим до виконання сторонами, як і договір застави, який є забезпеченням виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору.

          Згідно ч.2 ст.546 ЦК України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а відповідно до ч.3 ст.557 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

          Судом встановлено, між позивачем та відповідачем було  укладено кредитно-заставний договір №DNU0AU01961182 від  04 травня 2007 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10383,79 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення  04 травня 2012  року згідно встановленого графіку погашення кредиту(а.с.10-12), а повне та своєчасне виконання зобов’язання за кредитним договором згідно п.2.2.7, 34.4  договору забезпечено заставою рухомого майна згідно договору застави рухомого майна від 04 травня 2007 року(а.с.13-15), відповідно до якого відповідач як заставодавець надав в заставу  позивачеві як заставодержателю належний йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03 травня 2007 року(а.с.42) на праві власності автомобіль «Daewoo», 2007 року випуску, тип Т3, легковий седан номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та умовами якого передбачено, що у випадку порушення заставодавцем зобов’язань за кредитним договором або договором застави, заставодавець зобов’язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад, а одним із способів реалізації предмету застави є безпосередній продаж конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

         Судом встановлено, що кредитний договір та договір застави рухомого майна(а.с.10-15) за змістом та формою відповідає вимогам ЦК  України та Закону України «Про заставу», умови його сторонами на оспорюються, а кожен з зазначених договорів в цілому чи окремі їх положення  у встановленому законом порядку недійсними визнані не були. Позивачем як заставодержателем відповідно до вимог ч.3 ст.577 ЦК України зареєстрована 01 червня 2007 року застава рухового майна в Державному реєстрі застав рухомого майна  за №5054311(а.с.38-39), а за умовами договору застави рухомого майна від 04 травня 2007 року(а.с.13-15) передбачено, що процедуру звернення стягнення на заставлене майно обирає позикодавець, який є заставодержателем предмета застави.

        Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.           

         В судовому засіданні встановлено, що позивачем виконано умови кредитного договору та передано позичальнику грошові кошти, але в порушення умов  кредитного договору відповідач зобов'язання щодо своєчасності сплати коштів за кредитним договором відповідно до встановленого сторонами графіка їх сплати належним чином не виконував, в зв’язку з чим станом на 17 березня 2011 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі  8988,76 доларів США, заборгованість по відсоткам  - 5801,88 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 317,79 доларів США, нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань 5014,65 доларів США,  а всього - 20123,08 доларів США з урахуванням курсу 7,94 гривень за 1 долар США встановленого НБУ(а.с.9), що підтверджується довідкою про наявність заборгованості за кредитним договором (а.с.6-7), а вказаний позивачем розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем при розгляді справи судом не оспорювався.

          Відповідно до вимог ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, про що зазначено і в умовах укладених сторонами 04 травня 2007 року кредитного договору та договору застави рухомого майна(а.с.10-15).

          Згідно ст.19,20 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається  на момент фактичного задоволення, включаючи  проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою  виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а  також  витрати  на  здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не  передбачено  договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі,  якщо  в момент  настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

          З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач встановлені укладеним  04 травня 2007  року кредитним договором  №DNU0AU01961182 зобов’язання не виконує, в зв’язку з чим станом на 17 березня 2011 року виникла заборгованість в загальній сумі 20123,08 доларів США, для забезпечення виконання умов договору необхідно звернути стягнення на предмет застави -  автомобіль  «Daewoo», 2007 року випуску, тип Т3, легковий седан номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачеві ОСОБА_1 на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03 травня 2007 року (а.с.42) шляхом продажу автомобіля та правом укладенням від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зняттям автомобіля з реєстраційного обліку в органах ДАЇ  та вчинення інших повноважень, необхідних для здійснення відчуження транспортного засобу, оскільки відповідач і після письмового повідомлення позивачем щодо необхідності сплати заборгованості за договором умов кредитного  договору не виконує(а.ч.8).

Крім цього, в зв’язку з задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати   по сплаті судового збору в розмірі 1596  гривні 79 копійки та витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривен.

Керуючись ст.ст. 526, 530,546-548, 584-591, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19,20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд

                                                             В И Р І Ш И В:

             Позов  публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

 Звернути стягнення на належний на праві приватної власності  ОСОБА_1 легковий автомобіль  «Daewoo», 2007 року випуску, тип Т3, легковий седан номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 в  рахунок погашення заборгованості за укладеним між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком  «ПРИВАТБАНК»кредитним договором  №DNU0AU01961182 від 04  травня 2007 року  станом на  17 березня 2011 року в сумі 20123,08 доларів США шляхом продажі автомобіля та укладенням від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зняттям автомобіля з реєстраційного обліку в органах ДАЇ  та вчинення інших повноважень, необхідних для здійснення відчуження транспортного засобу.

 Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»судові витрати   по сплаті судового збору в розмірі 1596 (тисяча п’ятсот дев’яносто шість) гривень 79 копійок та витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧА: суддя