КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-129/11                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Головченко М.М.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача, щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 14 червня 2010 року по 14 грудня 2010 року незаконними та стянути з відповідача на користь позивача невиплачену соціальну допомогу за період з 14 червня 2010 року по 14 грудня 2010 року.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2011 року даний адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області, щодо невиплати позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 21 червня 2010 року по 21 грудня 2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказаний період за виключенням виплаченого підвищення до пенсії.

Не погоджуючись із постановою суду від 04 січня 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2011 року по справі № 2-а-129/2010 і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2011 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2011 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                  Я.Б.Глущенко

                                                                                                С.Б. Шелест