КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2682/10 Головуючий у 1-й інстанції: Рохманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання незаконними дій, зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009, 2010 роки незаконними та стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену соціальну допомогу за 2009 рік та за 2010 рік на момент подання адміністративного позову до суду.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання незаконними дій, зобов’язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік та з 01.01.2010 року по 20.03.2010 рік –залишено без розгляду.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 листопада 2010 року даний адміністративний позов задоволено: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова щодо виплати позивачу з підвищенням її розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21.03.2010 року по 21.09.2010 рік - неправомірними та зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 21 березня 2010 року по 21 вересня 2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
Не погоджуючись із постановою суду від 05 листопада 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення у справі, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.
Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 листопада 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова –залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду в місті Києві від 05 листопада 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест