ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" травня 2011 р. Справа № 2a-1546/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника відповідача Кушніра О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ДП електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання протиправними та скасування рішень №369, №370, №371, №372, №373, №374 від 26.04.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
11.05.2011 року ДП електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень №369, №370, №371, №372, №373, №374 від 26.04.2011 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач 26.04.2011 року в порушення вимог ч. 3 статті 2 КАС України та статтей 19, 41 Конституції України винесено рішення за №369, №370, №371, №372, №373, №374 від 26.04.2011 року. Орган пенсійного фонду не врахував усіх обставин, що мають суттєве значення у справі. А саме, не дослідив фактів призначення платежу за конкретні періоди, в наслідок чого зробив неправильний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, що й зумовило виникнення факту не своєчасної сплати узгодженої суми зобов'язання та нарахування штрафних санкцій та пені. Таким чином, зарахування вищезазначених оплат в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснено з порушенням чинного законодавства.
В судове засіданні представник позивача не з’явився, подав до суду письмове клопотання, в якому просить суд розгляд адміністративної справи здійснити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що дані рішення прийняті у зв’язку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, розмір якого позивач самостійно нарахував по даному до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську розрахунку, її не сплати у повному обсязі до 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, відповідно до вимог пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування". Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач несвоєчасно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого 26.04.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за №369, №370, №371, №372, №373, №374 від 26.04.2011 року (а.с. 6-11).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами зазначеного Закону та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Статтею 2 вказаного вище Закону його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
За змістом статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі –єдиний внесок) –консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частина 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 даного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Частиною 2 статті 9 згаданого Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником єдиного внеску, на якого покладені обов’язки нараховувати і обчислювати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Обов’язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Завданнями Пенсійного фонду, згідно пункту 1 статті 12 даного закону, є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, несвоєчано та не в повному обсязі здійснювались зарахування зі сплати єдиного внеску, чим порушено частину 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".
Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картці особового рахунку страхувальника ДП електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" по рахунках 3,41%, 2%, 2%, 33,2%, 36,76%-49,7%(36,3% 5,3%), 3,6% (а.с. 21-26).
Згідно частини 11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пеня здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п.10.1 п.10 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно, яке проводиться органами Пенсійного фонду. При цьому пеня на пеню не нараховується (п.10.4 Інструкції).
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (п.10.5 Інструкції).
Відповідно до п.10.11 Інструкції сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Не вірним є твердження позивача, що зарахування пенсійним органом в рахунок минулої заборгованості страхових внесків, які сплачувались ним по поточних платежах, що й призвело до виникнення факту не своєчасної сплати узгодженої суми зобов'язання та нарахування пені було протиправним.
Суд зазначає, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення; у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Крім того, позивачем випадки зарахування відповідачем оплачених коштів з зазначенням в платіжних дорученнях "призначення платежу" в рахунок минулої заборгованості в судовому засіданні не доведена.
Частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладені обставини суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в межах наданих йому повноважень та чинного законодавства.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 27.05.2011 року.