КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2011 № 49/28
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 14.06.2011;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 08-01-08/50 від 26.04.2011;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011
у справі № 49/28 (суддя Митрохіна А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш”
до Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”
про стягнення 43 881,63 грн.
постанова прийнята 15.06.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 16.05.2011 по 30.05.2011 та з 30.05.2011 по 15.06.2011
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі № 49/28 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш” до Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” про стягнення 43 881,63 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 286,31 грн. заборгованості за усною домовленістю від 28.11.2007, з яких 3 252,63 грн. основного боргу, 33,68 грн. 3% річних; 5 081,31 грн. за договором від 30.11.2009 №406, з яких 3 668,33 грн. пені, 1 412,98 грн. інфляційних втрат, 421,27 грн. державного мита, 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 33 966,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погодившись з рішенням суду, Акціонерна судноплавна компанія „Укррічфлот” (далі – АСК „Укррічфлот”) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог в сумі 5 081,31 грн., а в іншій частині провадження у справі припинити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст.ст. 611, 612, 625 ЦК України.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш” (далі – ТОВ „Трансмаш”) у відзиві на апеляційну скаргу АСК „Укррічфлот” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу АСК „Укррічфлот” – без задоволення.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 та 30.05.2011 зобов’язано надати: позивача: 1) письмові пояснення стосовно того, на виконання якого договору виставлено рахунок від 01.12.2009 № 1511 та податкову накладну від 01.12.2009 № 644; 2) обґрунтований розрахунок нарахування пені та інфляційних втрат по договору від 30.11.2009 №406 (період нарахування, враховуючи п. 5.2 договору та претензію від 11.05.2010 № 05-1101); відповідача: 1) письмові пояснення щодо підстав для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог в сумі 5 081,31 грн. з урахуванням того, що основний борг 33 966,00 грн. сплачено після звернення позивача до суду; 2) пояснення стосовно відмітки в графі „призначення платежу” в платіжних дорученнях від 17.11.2008 № 8519, від 10.01.2008 № 1789 (яке відношення до спірних правовідносин мають рахунки від 13.11.2008 № 1332, від 08.11.2007 №1071); 3) надати для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії рахунків від 13.11.2008 № 1332, від 08.11.2007 № 1071; сторони: письмові пояснення відносно акта виконаних робіт від 01.12.2009 (до якого договору він має відношення з огляду на те, що в акті не зазначено реквізити договору).
Відповідач вимоги ухвали не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, ТОВ „Трансмаш” зобов’язалось передати АСК „Укррічфлот” блок PRAXIS 93.0.310D, а АСК „Укррічфлот” зобов'язалось прийняти цей товар та оплатити його.
ТОВ „Трансмаш” 28.11.2007 виставило АСК „Укррічфлот” рахунок № 1084 на загальну суму 7 278,26 грн. на блок PRAXIS 93.0.310D.
15.01.2008 ТОВ „Трансмаш” поставило, а АСК „Укррічфлот” прийнято блок PRAXIS 93.0.310D на суму 7 278,26 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи накладна від 15.01.2008 № 695.
Вказана накладна підтверджує факт погодження відповідача з кількістю, ціною, асортиментом та кінцевою сумою до розрахунку за товар, переданий позивачем, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на накладній та відсутність будь-яких зауважень.
Проте, зі змісту рахунка від 28.11.2007 № 1084 вбачається, що із суми, на яку виставлено цей рахунок – 7 278,26 грн. відповідачем сплачено кошти в сумі 4 025,63 грн. та сплаті підлягає залишок – 3 252,63 грн.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами щодо поставки блоку PRAXIS 93.0.310D та оплати за його поставку, між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір купівлі-продажу, оскільки матеріали справи свідчать про здійснення дій позивача щодо поставки товару і відповідачем здійснено дії щодо прийняття товару та оплати коштів за нього.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач листом від 11.05.2010 № 05-1101 звернувся до відповідача з претензією, в якій його просив у термін, передбачений законодавством, погасити заборгованість, яка виникла внаслідок поставки блока PRAXIS 93.0.310D.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату відповідачем за поставлений позивачем блок PRAXIS 93.0.310D за накладною від 15.01.2008 №695 на суму 7 278,26 грн. і відповідач, приймаючи товар, прийняв його без будь-яких зауважень, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3 252,63 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,68 грн.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі борг в сумі 3 252,63 грн. та 3% річних в сумі 33,68 грн. не оспорює.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 33 966,00 грн., а також пені в сумі 5 216,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 412,98 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Між ТОВ „Трансмаш” (Виконавець) та АСК „Укррічфлот” (Замовник) 30.11.2009 укладено договір № 406, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець зобов’язався виконати відповідно до умов договору роботи по технічному консультуванню і ревізії головних двигунів типу 6VD29/24 АL-2 серійні номери 770057 і 770058 (завод SKL, рік будівництва 1997) т/х „Капітан Ширягин”. Замовник зобов’язався прийняти та оплатити роботу (п. 1.1 договору).
Вартість робіт визначається у гривні з ПДВ і еквіваленті 450,00 євро за 1 робочий день, по курсу „Укрексімбанка” на день оплати. Загальна вартість договору рівна вартості виконаних робіт (п. п. 4.1 -4.2 договору).
Строк виконання робіт визначається за домовленістю з Замовником (п. 6.1 договору).
Сторонами 01.12.2009 складено та підписано акт виконаних робіт, з якого вбачається, що Виконавцем виконано роботи по дефекації головних двигунів Замовника 6VD29/24 АL-2 серійні номери 770057 і 770058 теплохода „Капітан Ширягин”. Загальна вартість виконаних робіт складає 2 700,00 євро, що за курсом на дату підписання акта складає 33 966,00 грн., в т.ч. ПДВ – 5 661,00 грн. Виконавець виконав роботи в повному обсязі. Замовник до Виконавця претензій по якості виконаних робіт не має.
Позивач 01.12.2009 виставив відповідачу рахунок № 1511 на оплату роботи по дефекації головних двигунів 6VD29/24 АL-2 т/х „Капітан Ширягин” на загальну суму 33 966,00 грн., однак на момент звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем заборгованість в сумі 33 966,00 грн. погашена не була.
Позивач листом від 11.05.2010 № 05-1101 звернувся до відповідача з претензією, в якій просив його у термін, передбачений законодавством, погасити заборгованість в сумі 33 966,00 грн. за договором № 406, а також пеню та інфляційні втрати.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
До матеріалів справи залучено платіжні доручення від 21.02.2011 № 2817474547 на суму 13 966,00 грн. та від 22.02.2011 № 2817474571 на суму 20 000,00 грн., в яких в графі „призначення платежу” вказано „оплата за роботи по дефекації головних двигунів на т/х „Капітан Ширягин” згідно рах. від 01.12.2009 № 1511”.
Таким чином, відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 33 966,00 грн. за вказаними вище платіжними дорученнями, проте ці дії здійснені останнім вже після звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи платіжні доручення від 21.02.2011 № 2817474547 та від 22.02.2011 №2817474571 на загальну суму 33 966,00 грн., колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача вказаної суми підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що судом першої інстанції досліджено та про що зроблено мотивований висновок.
Оскільки відповідачем сума боргу по договору перерахована вже після звернення до суду із позовом, то судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з відповідача підлягає стягненню відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 1 412,98 грн.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що з відповідача підлягає стягненню пеня, проте, не може погодитись із сумою пені, яку суд присудив до стягнення з відповідача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання з перерахування заборгованості за договором № 406 в сумі 33 966,00 грн. (сплата після подання позову) є встановленим.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору визначено порядок розрахунків, а саме: оплата робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок Виконавця згідно рахунка протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт (п. 5.1 договору); якщо Замовник не здійснив оплату згідно п. 5.1, то з дати підписання акта виконаних робіт Виконавець має право стягувати з Замовника пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 5.2 договору).
Перевіряючи правильність нарахування пені, місцевий господарський суд не звернув уваги на положення п.п. 5.1 та 5.2 договору. В зв’язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень зазначених пунктів договору та враховуючи дату підписання акта виконаних робіт – 01.12.2009, останнім днем перерахування коштів відповідачем є 04.12.2009 (п. 5.1 договору), а період, з якого слід обчислювати нарахування пені – 05.12.2009 (п. 5.2 договору).
Судова колегія, здійснюючи перерахунок пені, керувалась нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшла висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 406 за період з 05.12.2009 по 05.06.2010 становить 3 491,05 грн.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі № 49/28 підлягає зміні.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі № 49/28 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі № 49/28 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш” (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд.6, 49040, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 39, код ЄДРПОУ 31543860) 3 252,63 грн. основного боргу, 33,68 грн. 3% річних, 3 491,05 грн. пені, 1 412,98 грн. інфляційних 421,56 витрат, державного мита та 235,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення з Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш” (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд.6, 49040, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 39, код ЄДРПОУ 31543860) 33 966,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш” (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд.6, код ЄДРПОУ 31543860) на користь Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51, код ЄДРПОУ 00017733) 0,89 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3 зазначеної постанови суду.
5. Справу № 49/28 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.06.11 (відправлено)