КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2011 № 59/25
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
відповідача: ОСОБА_1 – довіреність № 044/24-16 від 05.01.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 18.03.2011 року
у справі № 59/25 (суддя – Картавцева Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
про стягнення 199 656,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – АЕК «Київенерго», позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі – КП «Спецжитлофонд», відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 199 656,55 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276 від 01.11.2001 р. протягом 01.09.2010 р. по 01.12.2010 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. у справі № 59/25 позов задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 175 677,31 грн. основного боргу, 10 457,57 грн. – збитків від інфляції, 3 792,51 грн. – 3% річних, 9 729,16 грн. – пені, а також 1 996,57 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення першої інстанції мотивоване приписами статей 549, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 275 Господарського кодексу України та обґрунтоване доведеністю факту поставки вказаної позивачем кількості теплової енергії у гарячій воді передбаченої договором № 711276 від 01.11.2001 р. протягом 01.09.2010 р. по 01.12.2010 р. і недоведеністю відповідачем факту недопоставки такої теплової енергії.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач стверджує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки поясненням відповідача про те, що «Постачальником» (позивачем) подається у систему опалення та гарячого водопостачання теплоносій з тепловіддачею значно меншою за розрахункову (максимальну), яка зазначена у договорі на теплопостачання, а нарахування за «спожиту» теплову енергію позивач проводить по проектному максимальному тепловому навантаженні, таким чином, обсяги теплової енергії значно перевищують фактично відпущену «Споживачу» (відповідачу). Також, КП «Спецжитлофонд» в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем неправомірно нараховані обсяги теплоносія, який неможливо подати у будинок через встановлений звужувальний пристрій (шайбу) та температуру теплоносія, яка значно нижча за розрахункову зазначену в договорі. Також, за твердженням відповідача, місцевий господарський суд не звернув належної оцінки на те, що споживання теплової енергії для підігріва води по будинках при відсутності приладів обліку теплової енергії обраховується за формулою № 3 БДН 2.04.01.- 85 так, як бойлерна, що здійснює гаряче водопостачання до будинку, обслуговує до 1 500 мешканців, і тому використовувати формулу нарахувань № 5, що застосовує позивач при обрахуваннях теплової енергії з коефіцієнтом часової нерівномірності – 2.4, є неправомірним, тому що це призводить до переплати за теплову енергію.
Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи, що призвело до невірного вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 12.05.2011 р.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. «Про зміну складу колегії суддів» було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 59/25 колегії суддів у складі: головуюча – Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.
10.05.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:
1. Чи відповідають виставлені АЕК «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором № 711276 від 01.11.2001 у період з 01.09.2009 по 01.12.2010 з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?
2. Яка дійсна кількість спожитої теплової енергії за договором № 711276 від 01.11.2001 за період з 01.09.2009 по 01.12.2010 та її вартість?
3. Які фактично обсяги споживання теплової енергії КП «Спецжитлофонд» за договором № 711276 від 01.11.2001?
Колегія суддів заявлене клопотання відхиляє з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення даної справи. Крім того, п. 5 Додатку 1 до Договору № 711276 від 01.11.01 р., відповідно до якого, при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Договору, продовжується на кожний наступний рік, та той факт, що договір був продовжений сторонами, тобто розбіжностей по обсягам відпуску теплової енергії у сторін не виникло. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а саме те, що розрахунок наданої теплової енергії по даному договору проводиться розрахунковим способом та відповідачем не надано суду жодного доказу неналежного виконання позивачем умов договору, а саме: акту складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку, суд приходить до висновку, що по даному спору визначення обсягів спожитої теплової енергії не потребує проведення судової експертизи.
12.05.2011 р. в судове засідання позивач надав письмове клопотання про заміну у справі АЕК «Київенерго» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго». Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України вказане клопотання судом було задоволено.
В судовому засіданні 12.05.2011 р. представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Присутній представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України 12.05.2011 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2011 року.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. «Про зміну складу колегії суддів» було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 59/25 колегії суддів у складі: головуюча – Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
В судове засідання з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився. 14.06.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку із зайнятістю представника в судових засіданнях Вищого господарського суду України.
Колегією суддів дане клопотання відхилене, ухвалено здійснювати розгляд справі відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи наявні всі документи необхідні для розгляду справи, а пояснення у справі представником позивача надавались в судовому засіданні 12.05.2011 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 01 листопада 2001 року укладено договір № 711276 на постачання теплової енергії в гарячій воді.
Пунктом 1.1. договору № 711276 від 01 листопада 2001 року визначено, що предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах згаданого договору.
Відповідно до умов договору № 711276 від 01 листопада 2001 року , а саме пункту 2.1, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Пунктом 2.2.1 договору № 711276 від 01 листопада 2001 року сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 даного договору.
В свою чергу, відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору № 711276 від 01 листопада 2001 року, абонент (відповідач) зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. А також виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до зазначеного договору, а саме не пізніше 25 числа поточного місяця.
Згідно пункту 5.1. договору № 711276 від 01 листопада 2001 року, облік споживання абонентом (відповідачем) теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Додатком 1 до договору № 711276 від 01 листопада 2001 року визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту за період з 01 червня 2008 року по 01 червня 2009 року, відповідно до пункту 5 якого встановлено, що у випадку відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору продовжується на кожний наступний рік.
Відповідно до пункту 2 Додатку 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу – доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Пунктом 3 Додатку № 4 до договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
На виконання умов договору № 711276 від 01 листопада 2001 року, за твердженням позивача, він поставив, а відповідач спожив теплову енергію, в період з 01 вересня 2009 року по 01 грудня 2010 року, на загальну суму 308 270,24 грн., однак, відповідач, сплатив лише 175 677,31 грн.
Відповідач заперечує наявність у нього заборгованості перед АЕК «Київенерго» за договором № 711276 від 01 листопада 2001 року, в зв’язку з тим, що у будинках, які перебувають на обслуговуванні відповідача, АЕК «Київенерго» були встановлені та опломбовані обмежувальні шайби, які спроможні подати обмежену кількість теплоносія, що не забезпечить передачу, у залежності від теплоємності води (її температури), кількість Гкал для потреб опалення та гарячого водопостачання нарахованих постачальником. В результаті згаданих дій позивача нараховані обсяги теплоносія не відповідають дійсним обсягам наданих послуг тому, що через обмежувальні шайби встановлені постачальником вказана кількість енергоносія (тонн води) неспроможна пройти і відповідно донести до споживачів (виставлену) нараховану постачальником до оплати теплову енергію. За вказаної обставини, на думку відповідача, йому було завищено вартість наданих послуг на 66 413,17 грн.
Крім того, відповідач вказує на те, що споживання теплової енергії для підігріва води (ГВП) по будинках при відсутності приладів обліку теплової енергії обраховується за формулою № 3 БДН 2.04.01.-85 так, як бойлерна що здійснює гаряче водопостачання до будинку обслуговує до 1 500 мешканців, і тому використовувати формулу нарахувань № 5, що застосовується позивачем при обрахуваннях теплової енергії є неправомірним тому, що це призводить до переплати за теплову енергію. За вказаної обставини, на думку відповідача, йому було завищено вартість наданих послуг ще на 67 812,60 грн.
З огляду на викладену позицію відповідача, він вважає, що за вказаний позивачем період було неправомірно виставлені суми нарахувань, що суттєво впливає на розрахунок суми боргу та відповідно сум пені, інфляційної складової та 3 % річних.
Колегія суддів дослідивши всі обставини справи погоджується з висновками суду першої інстанції і також вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
За своєю правовою природою, укладений між сторонами у справі договір є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 статті 714 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактичну відпущену енергію.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2, 3 статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Колегія суддів погоджується з тим, що позивач довів, а відповідач не спростував факт належного виконання своїх зобов’язань за договором № 711276 від 01 листопада 2001 року, оскільки як вже зазначалось, додатком № 1 до цього договору визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту в період з 01.06.2008 по 01.06.2009. Пунктом 1.4. згаданого додатку, також, визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого вбачається, що позивачем в жодному місяці не було виставлено відповідачу більше, а ніж визначено додатком № 1.
Обсяг спожитої теплової енергії, у розмірі що визначений позивачем, також підтверджується зведеними тристоронніми актами звірки по кожному об’єкту постачання теплової енергії по договору № 711276, які укладені між позивачем, відповідачем та ПАТ «Київводоканал», відповідно до яких, відповідачем повністю підтверджено обсяг отриманої теплової енергії, саме у тому розмірі, який вказаний позивачем.
Тим більш, відповідачем на підтвердження своїх доводів не подано суду жодного акту складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку.
Тому, доводи відповідача стосовно обсягів поставленої теплової енергії, сприймаються судом як необґрунтовані, оскільки не відповідають дійсним умовам договору.
Крім того колегія визнає безпідставними і доводи відповідача про неправомірне використання при розрахунку вартості наданих послуг відповідно до формули № 5 замість формули № 3 БДН 2.04.01.- 85. Такого висновку, суд дійшов з огляду на те, що пунктом 3.2 Додатку № 4Б про порядок розрахунків за теплову енергію Договору № 711276 та п.23 ПКТЕ (а.с. 21) передбачено, що абонентам, які не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Нарахування одиничної вартості товару відображено у «Розрахунку за спожиту теплову енергію» і відповідає додатку № 9 до договору № 711276 (а.с. 25) яким передбачені теплові навантаження об’єктів теплопостачання по кожному окремому будинку, що не мають приладів обліку і не перевищують тих показників, які були виставлені для оплати відповідачу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність факту наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 711276 від 01 листопада 2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276 від 01.11.01 р. в період з 01.09.09 р. по 01.12.10 р. в сумі 175 677,31 грн.
Також, підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Апеляційна інстанція погоджується з наданим позивачем розрахунком і з тим, що розмір збитків від інфляції становить – 10 457,57 грн., 3% річних – 3 792,51 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача 9 729,16 грн. пені позивач посилається на те, що пунктом 3.5 додатку 4Б до договору № 711276 від 01.11.01 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
З огляду на доведеність факту порушення відповідачем строків оплати наданих йому за договором № 711276 від 01 листопада 2001 року послуг, то з відповідача підлягає стягненню 9 729,16 грн. пені.
Таким чином, позовні вимоги АЕК «Київенерго» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується доводів відповідача про необґрунтованість відмови у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи, то апеляційна інстанція погоджується з такою правовою позицією, викладеною у рішенні, оскільки вважає, що відповідач не надав суду доказів щодо оспорювання ним обсягів та порядку нарахування плати за надані за договором № 711276 від 01 листопада 2001 року послуги.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року у справі № 59/25 залишити без змін.
3.Справу № 59/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.06.11 (відправлено)