КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011                                                                                           № 12/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової  О.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача:                     ОСОБА_1 – довіреність № 09-32/525 від                                                             11.09.2009 р.

від відповідача:                    не з’явився, про час та місце розгляду справи                                                             повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з’явився, про час та місце розгляду справи                                                             повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу          Дочірнього підприємства “Стольне праця” Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне”

на рішення          

Господарського суду          Чернігівської області  

від          16.03.2011 р.

у справі          № 12/23 (суддя – Лавриненко Л.М.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”

до          Дочірнього підприємства “Стольне праця” Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне”

про          стягнення заборгованості 480 388,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі – ПАТ “Промінвестбанк”, позивач) про стягнення з Дочірнього підприємства “Стольне праця” Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” (далі – ДП “Стольне праця”, відповідач) 290 000 грн. заборгованості по кредиту, 1275 грн. 68 коп. простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 188 543,35 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 569,30 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 3-2006 від 26.01.2006 року та за договором про внесення змін № 4/3-2006/13 від 30.01.2006 року до кредитного договору.

Позов обґрунтований тим, що відповідач систематично порушував умови кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 р. та договору про внесення змін № 4/3-2006/13 від 30.01.2006 р. щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та частково прострочив виконання свого зобов’язання щодо вчасного повернення суми кредиту в розмірі 290 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” (далі – ТОВ “Стольне праця”, третя особа).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2011 р. позов задоволений частково. Стягнуто з ДП “Стольне праця” на користь ПАТ “Промінвестбанк” 290 000 грн. заборгованості за кредитом, 1275,68 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 52 410,55 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 230,55 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 3439,17 грн. державного мита та 168,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову було відмовлено.

Рішення мотивоване приписами статей 258, 267, 526, 546, 549, 1048, 1049,1054 Цивільного кодексу України та статей 193, 231, 232 Господарського кодексу України з огляду на встановлення судом першої інстанції факту часткового прострочення виконання відповідачем зобов’язання за кредитним договором № 3-2006 від 26.01.2006 р. щодо строку повернення 290 000 грн. кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами. Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строку повернення кредитних коштів та пені за невчасну сплату відсотків за користування кредитним коштами задоволенні частково з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності. При цьому, судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі, обґрунтовуючи таку відмову невиконанням рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у господарській справі № 12/168 про звернення стягнення за кредитним договором № 3-2006 від 26.01.2006 р. на заставлене майно ТОВ “Стольне праця” відповідно до договору застави № 6-2006 від 26.01.2006 р.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом не в повній мірі досліджено ту обставину, що відповідно до договору застави 6-2006 від 26.01.2006 р. ТОВ “Стольне праця” являється поручителем відповідача за кредитним договором № 3-2006 від 26.01.2006 р., тому відповідно до приписів статті 553 Цивільного кодексу України та п. 1 статті 1 Закону України “Про заставу” відповідати за порушення згаданого зобов’язання має саме третя особа. В в’язку з тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 12/168 задоволено позов ПАТ “Промінвестбанк” та звернено стягнення на заставлене майно ТОВ “Стольне праця”, видано відповідний судовий наказ та відкрите виконавче провадження, провадження у справі № 12/23 має бути припинено на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав у ньому викладених.

Ухвалою від 19.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 10.05.2011 р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року “Про зміну складу колегії суддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 12/23 колегії суддів у складі: головуюча – Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.

10.05.2011 р. в зв’язку з неявкою представника третьої особи, відповідно до статей 27 та 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 14.06.2011 р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року “Про зміну складу колегії суддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 12/23 колегії суддів у складі: головуюча – Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

В судове засідання 14.06.2011 р. з’явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписка про відкладення розгляду справи та поштове зворотне повідомлення. В зв’язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 26.01.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є позивач згідно п. 1. та ДП “Стольне праця” був укладений кредитний договір № 3-2006, згідно п. 2.1. якого позивач взяв на себе зобов’язання надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 105 000 грн. Позичальник (відповідач) зобов’язався сплатити позивачу (кредитору), відповідно до п. 3.2. кредитного договору, відсотки за користування кредитом в розмірі 20% річних.

Договором про внесення змін № 4/3-2006/13 від 30.01.2006 року до кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 року, сторони внесли зміни до п. 2.1. кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 року, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 800 000 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору кінцевий термін повернення кредиту передбачений не пізніше 20.01.2008 року.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що він набирає законної сили з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Кредит, відповідно до п. 2.3. договору, надається з наступним цільовим призначенням: на виробничі потреби – для проведення весняно-польових робіт згідно Постанови КМУ № 184 від 18.02.2004 року зі змінами внесеними Постановою КМ № 165 (165-2006-п) від 18.02.2006 року.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого Банком в філії “Відділення Промінвестбанку смт. Березна Чернігівської області”, код Банку 353519, на рахунки контрагентів Позичальника.

Відповідно до п. 3.3.-3-4. кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 р., відсотки за користування кредитом нараховуються банком з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку відсотків використовується метод “факт/факт” виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки нараховуються банком два рази на місяць, а саме: - 21 числа робочого місяця за період з 1 по 20 число поточного місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього місяця з поточного рахунку позичальника на рахунок Банку; - першого робочого дня місяця слідую чого за розрахунковим за період з 21 по 31 число розрахункового місяця і сплачуються позичальником першого робочого дня місяця слідую чого за розрахунковим з поточного рахунку позичальника.

Крім того, п. 3.5. Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п. 2.2. Договору, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 23% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.3., 3.4. Договору.

Договором про внесення змін № 4/3-2006/13 від 30.01.2006 року до кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 року, сторони внесли зміни до п.3.4. Договору: нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку відсотків використовується метод „факт/факт” виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки нараховуються банком два рази на місяць, а саме:

- 21 числа робочого місяця за період з 1 по 20 число поточного місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього місяця з поточного рахунку позичальника на рахунок Банку, виходячи з відсоткової ставки 20% річних та зменшеної на 10% річних. В разі неотримання банком в термін до 25-го числа поточного місяця компенсації в сумі 10% річних, яка відшкодовується за рахунок державного бюджету (відповідно до постанови КМУ № 184 від 18.02.2004 року із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 165 (165-2006-п) від 18.02.2006р.) Позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом повністю за рахунок власних коштів до передостаннього робочого дня поточного місяця.

- першого робочого дня місяця слідуючого за розрахунковим за період з 21 по 31 число розрахункового місяця і сплачуються позичальником не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим, а відсотки за період з 21 по 31 грудня 2006 року сплачуються 29 грудня 2006 року з поточного рахунку позичальника, виходячи з відсоткової ставки 20% річних та зменшеної на 10% річних.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 3.4. Договору для нарахування та сплати відсотків на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Відповідно до п. 3.11. кредитного договору забезпеченням кредиту є договір застави.

Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Платіжними дорученнями № 00005 від 27.01.2006 року на суму 105 000,00 грн., № 00006 від 30.01.2006 року на суму 105 000,00 грн., № 00011 від 31.01.2006 року на суму 96 000,00 грн., № 00020 від 14.03.2007 року на суму 17180,00 грн., № 00022 від 11.04.2007 року на суму 7 610,00 грн., № 00023 від 14.04.2007 року на суму 80 000,00 грн., № 00025 від 20.04.2007 року на суму 2459,00 грн., № 00026 від 11.04.2007 року на суму 80 000,00 грн., № 00027 від 21.04.2007 року на суму 120 000,00 грн., № 00028 від 21.04.2007 року на суму 120 000,00 грн., № 00030 від 21.04.2007 року на суму 66751,00 грн., копії яких додані до матеріалів справи, підтверджується, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав позичальнику кредит в сумі 800 000 грн.

З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 55 – 67) вбачається, а також не заперечується відповідачем, що останній взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши 21.02.2008 року 500 000 грн. та 13.05.2008 року 10 000 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28/10.2008 р. у справі № 12/168 частково задоволені позовні вимоги ПАТ “Промінвестбанк” заявлені до ТОВ “Стольне праця” про стягнення 290 000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 3 280,33 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 52 144,81 грн. пені згідно кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 р. шляхом звернення стягнення на  заставлене майно згідно договорів застави № 351-2006 р. від 09.11.2006 р., № 6-2006 від 26.01.2006 р., № 5-2006 від 26.01.2006 р., № 1263 від 28.04.2006 р.

На виконання вказаного рішення 10.11.2008 р. Господарським судом Чернігівської області  був виданий наказ, на підставі якого 25.11.2008 р. постановою ВДВС Менського управління юстиції було відкрите виконавче провадження.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у  Чернігівській області  від 05.11.2010 р. було зупинено зведене виконавче провадження, до якого входив і наказ у справі № 12/165, для розшуку майна боржника.

Листом № 11-20/102-4 від 14.03.2011 р. на запит позивача підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у  Чернігівській області  (а.с. 112) було повідомлено, що заборгованість за рішенням у справі № 12/165 стягнута не була.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не заперечує факт порушення ним строків виконання зобов’язання за кредитним договором № 3-2006 від 26.01.2006 р. щодо повернення суми кредиту на сплати відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 2 апеляційної скарги), однак, вважає, що позовні вимоги ПАТ “Промінвестбанк” задоволенню не підлягають в зв’язку з тим, що, по перше, стягнення за кредитним договором № 3-2006 від 26.01.2006 р. покладене рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/165 на поручителя (ТОВ “Стольне праця”), а по-друге, позивачем у позовних вимогах про стягнення пені пропущені строки позовної давності в один рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 року у справі № 12/168 за відсутності реального виконання ТОВ “Праця Стольне” як майнового поручителя свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Така правова позиція ґрунтується відповідно до приписів статті 554 Цивільного кодексу України, за якими, уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З викладеного слідує, що кредитор вправі вимагати виконання зобов'язання як з боржника і поручителя одночасно, так і від кожного з них окремо повністю або в частині несплаченого боргу. І відповідно, солідарні боржники залишаються зобов'язаними до повного виконання зобов’язання, на виконання якого було укладено договір поруки. Згідно зі статтею 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, позивач скориставшись своїм правом задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок майна, що належить на праві власності третій особі (який є поручителем за договорами застави № 351-2006 від09.11.2006 р., № 6-2006 від 26.11.2006 р., № 5-2006 від 26.01.2006 р., № 1263 від 28.04.2006 р.), не отримав реального погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 12/168 виконане не було. Відповідно, позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом до ДП “Стольне праця” для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

Апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до постанови КМУ № 184 від 18.02.2004 року із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 165 (165-2006-п) від 18.02.2006 р. в  разі неотримання банком в термін до 05-го числа поточного місяця компенсації в сумі 10% річних, яка відшкодовується за рахунок державного бюджету, позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом повністю за рахунок власних коштів до передостаннього робочого дня поточного місяця.

Таким чином, відповідно до поданого позивачем розрахунку відсотків за користування враховуючи зміни до п. 3.4. кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом наступним чином: 20% річних – за період з 27.01.2006 року по 20.01.2008 року включно та 23% річних за період з 21.01.2008 року по 06.10.2008 року.

За період користування кредитом з 27.01.2006 року по 21.09.2008 року відповідач відсотки сплатив повністю. За період користування кредитом з 30.09.2008року по 06.10.2008 року відповідач зобов’язаний був сплатити відсотки в сумі 1275 грн. 68 коп.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав і відсотки за вказаний період не сплатив, заборгованість становить 1275 грн.68 коп.

У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань кредит, відсотки за його користування, пеню за прострочку повернення кредиту та пеню за прострочку сплати відсотки не сплатив, то позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 290 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1275,68 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача сум пені за невчасне повернення кредиту та невчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, колегія зазначає наступне:

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що при стягненні пені застосовується спеціальна позовна даність в один рік. Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами 30.12.2010 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позовних матеріалів до суду.

Відповідачем в судовому засіданні 16.03.2011 року, відповідно до ч.3 статті 267 Цивільного кодексу України, було подано заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, нарахованої за прострочку повернення кредиту з 21.01.2008 року по 29.12.2009 року та пені за прострочку повернення відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2008 року по 29.12.2009 року, і підстави для його поновлення відсутні, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення пені за прострочку повернення кредиту та пені за прострочку повернення відсотків за користування кредитом за вказані періоди є безпідставні і задоволенню не підлягають. І відповідно, пеня, з урахуванням п. 3.6. кредитного договору № 3-2006 від 26.01.2006 р., за прострочку повернення кредиту підлягає стягненню в сумі 52 410,55 грн. за період з 30.12.2009 року по 28.12.2010 року та пеня за прострочку повернення відсотків підлягає задоволенню в сумі 230,55 грн. за період з 30.12.2009 року по 28.12.2010 року.

Враховуючи викладене і те, що ні відповідач, ні третя особа не надали суду належних доказів на підтвердження факту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 року у справі № 12/168, колегія суддів погоджується з висновками викладеними в оскаржуваному рішенні у справі № 12/23.

Також судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ототожнення апелянтом оскаржуваного рішення з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 12/168 є помилковим і не може бути підставою для припинення провадження за вказаною підставою, так як спір існував між іншими сторонами (позивачем і третьою особою, що виступала відповідачем), з іншого предмету спору (стягнення грошових коштів шляхом звернення стягнення на заставне майно) та з інших підстав спору (положень кредитного договору і договорів застави № 351-2006 від09.11.2006 р., № 6-2006 від 26.11.2006 р., № 5-2006 від 26.01.2006 р., № 1263 від 28.04.2006 р.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Стольне праця” Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 16.03.2011 р. у справі № 12/23 залишити без змін.

3.Справу № 12/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.06.11 (відправлено)