У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

                 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Міщенка С.М.,
суддів	Косарєва В.І.  і  Федченка О.С.,
за участю прокурора	Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок  Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 2 жовтня 2006 року, яким

 

                             ОСОБА_1,

                             ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                    громадянина України,

                                  раніше  судимого: 7.07.1995р. за ч.2 ст.229-6

                                  КК України на 3 роки позбавлення волі,

                                  звільненого 30.08.1997р. на підставі акту

                                  про амністію; 4.07.2002р. за ч.2 ст.141,

                                  ч.2 ст.189, ст.17 ч.2 ст.141, ч.3 ст.357, ст.395,

                                  42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення

                                  волі, звільненого 4.07.2002р. у зв'язку із відбуттям

                                  покарання,

                                  засуджено

 

-    за ч.2 ст.309  КК України на 2 роки  6 місяців позбавлення волі. 

      На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього певних обов'язків відповідно до ст.76 КК України.

 

  Ухвалою апеляційного суду  Дніпропетровської області від 28 листопада 2006 року вирок залишено без зміни.

     Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 26.07.2006р., будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.229⁶ КК України, знаходячись в АДРЕСА_1, повторно,   незаконно придбав наркотичний засіб - маріхуану, яку зберігав в кількості 5.05 г за місцем проживання у АДРЕСА_1 без мети збуту, і яка була виявлена і вилучена  працівниками міліції.  

 

     У касаційному поданні, як видно з його  змісту, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості  злочину і особі засудженого скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При призначенні покарання суд не достатньо врахував  те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був судимий, в тому числі і за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, судимість на момент вчинення нового злочину не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Вважає, що суд необґрунтовано  застосував до ОСОБА_1  ст.75 КК України. Апеляційний суд перевіряючи справу не мотивував належно своє рішення і залишив апеляцію прокурора без задоволення, а вирок без зміни.

 

     Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне  подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

     

      При призначенні покарання засудженому, суд на порушення вимог ст.65 КК України по суті не врахував ступінь  тяжкості  вчиненого ним  злочину  та дані про особу ОСОБА_1 і призначив йому покарання, яке не можна визнати справедливим внаслідок його м'якості.

     

       Як визнав суд, ОСОБА_1  незаконно придбав наркотичний засіб - маріхуану, яку зберігав в кількості 5.05 г за місцем свого проживання.

      Він, як видно із матеріалів справи, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, судимість за який на момент вчинення нового злочину не погашена, на шлях виправлення не став і вчинив аналогічний злочин.

 

     Крім того, суд  врахував те, що ОСОБА_1  займається суспільно-корисною працею та позитивно характеризується за місцем проживання. 

      

    Але з такими висновками суду погодитись не можна.

    Даних про те, що ОСОБА_1  працює, у справі не має.

 

       Висновки суду щодо позитивної характеристики ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки характеристика за місцем проживання, яка є у справі має побутовий характер і  у  ній  про  будь-які позитивні дані щодо його особи не зазначено (а.с.71).

 

      За таких обставин застосування судом щодо нього ст.75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим. Апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції, а тому вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.

 

    Якщо  при новому розгляді  буде встановлена винуватість ОСОБА_1   у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.309  КК України, та ті ж дані про його особу, то призначення йому покарання із застосуванням ст.75 КК України слід визнати м'яким.

 

     Враховуючи наведене,  керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів 

 

у х в а л и л а :

 

      Касаційне подання  прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити.

 

     Вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 2 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати за м'якістю призначеного покарання, а справу направити  на новий судовий розгляд.

 

                                                           Судді:

 

                                      

Міщенко С.М.                   Косарєв В.І.                  Федченко О.С.