У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф., |
|
за участю прокурора |
Пересунька С.В. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 4 січня 2007 року щодо ОСОБА_1
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, учня
Середньої школи,
раніше не судимого,
- за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 357 КК України до арешту строком на 45 діб;
- за ч.1 ст.162 КК України до виправних робіт зі звільненням його від відбування цього покарання, оскільки санкцією цієї статті передбачені лише такі види покарань, які не могли бути застосовані до неповнолітнього ОСОБА_1.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Улітку 2004 року у денний час ОСОБА_1проник до будинку ОСОБА_2, що розташований поАДРЕСА_1, звідки таємно викрав 100 доларів США та 45 грн., всього на суму 576 грн.81 коп.
03.04.2005 року з 12 год. до 19 год. ОСОБА_1незаконно проник до житла ОСОБА_3, що розташоване в АДРЕСА_2, звідки таємно викрав 20 грн. і ключі від автомобіля.
03.04.2005 року з 14.30 год. до 18.30 год. ОСОБА_1проник у будинок ОСОБА_4, що розташований по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно на суму 5172грн. 18 коп..
21.08.2005 року з 14.30 год. до 18 год. ОСОБА_1проник у будинок ОСОБА_5, що розташований по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав гроші в сумі 5950 грн.
31.12.2005 року з 9 год. до 12 год. ОСОБА_1проник у будинок ОСОБА_6, що знаходився по АДРЕСА_5, звідки таємно викрав 520 доларів США, золотий ланцюжок вартістю 1544,42 грн., золотий ланцюжок вартістю 348,74 грн., всього майна на суму 4519 грн. 16 коп.
23.04.2006 року з 8 год. до 10 год. ОСОБА_1проник у будинок ОСОБА_7, що розташований АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно на суму 8926грн. 32коп.
Улітку 2006 року ОСОБА_1незаконно проник до житла ОСОБА_8, що знаходилось у АДРЕСА_6, звідки таємно викрав 10 грн. і ключі від автомобіля ВАЗ-2106.
12.07.2006 року з 14 год. до 19 год. ОСОБА_1з метою крадіжки незаконно проник до житла ОСОБА_9., що знаходилось по АДРЕСА_7.
27.08.2006 року ОСОБА_1незаконно проник у житловий будинок ОСОБА_10 по АДРЕСА_8, де знайшов ключі від автомобілів. Потім зайшов у приміщення гаража і незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21010, що належав ОСОБА_10. Окрім того, з будинку ОСОБА_10 ОСОБА_1викрав особисті важливі документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ-2107, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль “УРАЛ”, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-21102, два талони проходження технічного огляду автомобілів, які належали ОСОБА_10.
У апеляційному порядку вирок оскаржено не було.
У касаційному поданні заступник прокурора Івано-Франківської області просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд у вироку безпідставно не вказав на кваліфікуючу ознаку ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України - повторність, визнав засудженого винуватим у викраденні офіційних документів, хоча ОСОБА_1заволодів важливими особистими документами; не врахував повторність як обтяжуючу покарання обставину за ч.1 ст. 162 КК України. Окрім того, прокурор вказує, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді виправних робіт, які не могли бути призначені ОСОБА_1, та безпідставно звільнив його від відбування цього покарання, хоча повинен був звільнити засудженого від покарання, а не від його відбування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 , ч.1 ст.162, ч.3 ст.357 КК України у касаційному поданні не заперечується.
Як видно зі справи, на досудовому слідстві дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України як крадіжки чужого майна, вчинені повторно і поєднані з проникненням у приміщення (по епізодам щодо потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7); за ч.2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно і поєднане з проникненням у приміщення (по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_10); за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла (по епізодам щодо потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8 і ОСОБА_9.) та за ч.3 ст. 357 КК України як незаконне заволодіння шляхом викрадення важливими особистими документами (по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_10).
Це обвинувачення ОСОБА_1визнав повністю та в повному обсязі відшкодував потерпілим заподіяну його діями шкоду. З огляду на це, справа за пропозицією прокурора розглядалась в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, тобто без дослідження доказів по справі, крім показань підсудного, в яких він детально розповів про обставини вчинення злочинів, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся і не заперечував установлених по справі фактичних обставин і кваліфікацію його дій за тими кваліфікуючими ознаками, які встановив орган досудового слідства.
Розгляд справи у зазначеному порядку не оскаржений учасниками процесу і його правильність не оспорюється прокурором у касаційному поданні.
Розглядаючи справу і постановляючи вирок, суд визнав повністю доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 162, ч.3 ст. 357 КК України, і, викладаючи у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідно до вимог ст.334 КПК України зазначив і кваліфікуючі ознаки цих злочинів, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Також у цій частині вироку правильно вказано, що ОСОБА_1викрав з будинку ОСОБА_10 паспорт і інші особисті важливі документи.
Та обставина, що у подальшому при кваліфікації дій засудженого суд у вироку помилково не зазначив одну з кваліфікуючих ознак ч.3 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України - повторність і вказав на викрадення ОСОБА_1 офіційних документів, а не важливих особистих документів, є опискою суду, яка, з огляду на зазначені вище обставини, не дає підстав для скасування вироку, оскільки не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який позитивно характеризувався, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчинених злочинах, повністю відшкодував потерпілим моральну та матеріальну шкоду, а також активно сприяв розкриттю злочинів. Зазначені обставини суд обґрунтовано визнав такими, що пом'якшують покарання засудженого.
Те, що суд не урахував повторність як обтяжуючу покарання обставину за ч. 1 ст. 162 КК України, не є підставою для скасування вироку, оскільки це є правом, а не обов'язком суду, і прокурором у касаційному поданні не порушується питання про м'якість внаслідок цього призначеного засудженому покарання.
З огляду на викладені обставини, суд у відповідності з вимогами закону призначив засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.289, ч.3 ст. 357 КК України, обґрунтовано визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за ч. 2 ст. 289 КК України, і звільнив засудженого на підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Разом з тим, є обґрунтованим твердження в касаційному поданні про безпідставне призначення ОСОБА_1 за ч.1 ст.162 КК України покарання у виді виправних робіт зі звільненням його від відбування цього покарання.
У випадку, коли санкцією статті, за якою засуджується особа, передбачено лише такі основні покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, за наявності підстав така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 7 КПК України або звільнена від покарання.
З огляду на те, що ОСОБА_1, який учинив злочини у неповнолітньому віці, не працював, не мав самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке могло бути звернуто стягнення, за вимогами ст.ст. 98, 99, 100 КК України не можна було призначити жодне з передбачених санкцією ч. 1 ст.162 КК України покарань у виді штрафу, виправних робіт чи обмеження волі, а також, ураховуючи відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений злочини відповідно до ст. 7 КПК України, його належало звільнити від покарання за ч.1 ст.162 КК України, а не призначати покарання за цим законом і звільняти від його відбування.
Тому у зазначеній частині вирок суду підлягає зміні з виключенням з вироку призначення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді виправних робіт та з заміною звільнення від відбування покарання на звільнення від покарання.
Ураховуючи, що остаточне покарання визначено ОСОБА_1 за ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурових покарань більш суворим, призначеним за ч. 2 ст. 289 КК України, зі звільненням засудженого від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком, та правильність цього рішення не заперечується в касаційному поданні, колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це порушується питання в касаційному поданні.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.
Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 4 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити призначення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді виправних робіт і замість звільнення від відбування виправних робіт звільнити його від покарання за ч. 1 ст. 162 КК України.
Вважати ОСОБА_1 засудженим на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч.1 ст. 162 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України звільнити від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.
С у д д і:
Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.