У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві  15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисниківОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2

           За вироком апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року засуджені:

за ст. 115 ч.2 п.12 КК України на 12 років 6 місяців позбавлення волі; за ст. 263 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі. Згідно ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 було визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ч.4 ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання - 13 років 6 місяців позбавлення волі;

за ст. 115 ч.2 п.12 КК України на 12 років 6 місяців позбавлення волі; за ст. 263 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі. Згідно ч.1 ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання - 12 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

В жовтні 2004 року, у с. Долинське, засуджений ОСОБА_1 незаконно придбав у гр. ОСОБА_3 вогнепальну зброю іноземного виробництва - пістолет калібру 9 мм. з глушителем до нього та бойовими патронами у кількості не менше чотирьох штук. Все це він зберігав за місцем свого проживання у м. Рені.

На початку червня 2005 року, в ОСОБА_1., на ґрунті особистих неприязних стосунків, виник намір вчинити умисне вбивство ОСОБА_3, до вчинення якого він вирішив залучити ОСОБА_2 Після того, як ОСОБА_1 розповів ОСОБА_2 про свої наміри і показав йому пістолет з глушителем та патронами, останній погодився йому допомогти. Прослідкувавши за потерпілим, і встановивши, що на ніч він зупиняється у своєї співмешканки, яка проживає по АДРЕСА_3, засуджені вирішили там і вчинити вбивство ОСОБА_3 Вночі з 25 на 26 червня 2005 року, ОСОБА_5 на своєму автомобілі прибув до указаного будинку, де його чекали засуджені. Коли потерпілий попрямував до під'їзду будинку, ОСОБА_1, з метою реалізації задуманого, передав заряджений пістолет ОСОБА_2 а той, наздогнавши потерпілого, який вже піднімався по сходах, з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 зробив чотири постріли у потерпілого. В результаті заподіяних йому проникаючих вогнепальних поранень з пошкодженням і розривом серця, пошкодженням печінки та іншими пошкодженнями, смерть ОСОБА_3 настала на місці події.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_3., посилаючись на відсутність доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя потерпілого, просить змінити вирок апеляційного суду і перекваліфікувати дії засудженого на ст. 121 ч.2 КК України та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією цієї статті з врахуванням встановлених обставин, що пом'якшують покарання;

захисник ОСОБА_4, як видно із змісту її скарги, просить скасувати вирок у частині засудження ОСОБА_1. за ст. 115 ч.2 п.12 КК України і провадження по справі закрити, оскільки вважає, що засуджений відмовився від вбивства ОСОБА_3, а доказів наявності у нього попередньої змови з ОСОБА_2 на умисне вбивство потерпілого по справі не встановлено.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисників доводи, колегія суддів вважає, що ці скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із показань засудженого ОСОБА_1. видно, що у нього з ОСОБА_5 дійсно склались неприязні стосунки і він вирішив убити потерпілого, використавши для цього пістолет, який перед цим йому передав ОСОБА_5 У вчиненні цього вбивства йому погодився допомогти ОСОБА_2, якому він розповів про свої наміри і показав пістолет. Разом з ОСОБА_2 вони слідкували де потерпілий проводить свій вільний час, де ночує. У ніч з 25 на 26 червня вони, одягнувши на обличчя маски, чекали потерпілого біля одного з будинків по вул. Леніна, знаючи, що ОСОБА_5 приїде туди ночувати до своєї співмешканки. Коли потерпілий приїхав і зайшов у під'їзд він передав ОСОБА_2 пістолет з глушителем і сказав, щоб той стріляв у потерпілого. ОСОБА_2 з пістолетом зайшов у будинок і через деякий час звідти пролунало декілька пострілів. З місця подій вони утікли разом. Одяг, у якому вони були під час вчинення злочину, вони відразу викинули.

Засуджений ОСОБА_2 також не заперечував того, що ОСОБА_1 говорив йому про свої наміри убити ОСОБА_3 Після цієї розмови вони разом слідкували за потерпілим. У ніч на 26 червня 2006 року, дочекавшись ОСОБА_3 біля одного з будинків по вул. Леніна, ОСОБА_1 дійсно передав йому пістолет і попросив його, ОСОБА_2, вбити потерпілого, посилаючись на те, що він сам не може наважитись це зробити, а також на те, що його, ОСОБА_2, не будуть підозрювати у вчиненні вбивства ОСОБА_3, оскільки у колі їх знайомих всім було відомо про існування неприязних стосунків між ОСОБА_5 і ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано розцінив ці показання засуджених як достовірний доказ їх вини, оскільки на протязі всього досудового слідства у присутності захисників під час неодноразових допитів, в ході відтворення обстановки та обставин події за їх участю, щодо безпосередніх обставин вбивства ОСОБА_3 вони давали такі ж послідовні, однакові показання.

Достовірність їх показань також підтверджується сукупністю інших досліджених судом і наведених у вироку доказів.

Зокрема, дані протоколу огляду місця події, висновків судово-медичних та судово-балістичних експертиз указують на можливість заподіяння виявлених на трупі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та інших ушкоджень, зафіксованих у протоколі огляду місця події, при обставинах, на які указує у своїх показаннях, у тому числі під час відтворення обстановки та обставин події, засуджений ОСОБА_2

Дані судово-медичної експертизи свідчать про те, що на трупі ОСОБА_3 було виявлено три кульових поранення - на передній стінці грудей зліва, з переломом 5-го лівого, 4-го правого ребер та правої лопатки, розривом серця, верхньої частини лівої долі печінки та наскрізного поранення верхньої долі правої легені; на задній зовнішній поверхні верхньої третини лівого передпліччя з пошкодженням м'яких тканин і без пошкодження кісток; на попереку зліва з пошкодженням м'яких тканин та 2-4 грудних хребців. Смерть потерпілого настала в результаті здавлювання серця тампонадною білясерцевою сумкою, що розвивалось від розриву серця вибуховою хвилею.

З урахуванням цих та інших, наведених у вироку, доказів висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочинів при указаних у вироку обставинах є правильним.

Як встановив суд, засуджені заздалегідь вели між собою розмову про необхідність вчинення вбивства ОСОБА_3, слідкували за ним декілька днів, щоб встановити місце його перебування. Удвох вони чекали потерпілого біля будинку, куди мав приїхати ОСОБА_5 При цьому, на свої обличчя вони одягли маски. Безпосередньо перед тим, як ОСОБА_2 мав зайти за потерпілим у будинок і стріляти в нього, засуджений ОСОБА_1 перезарядив пістолет і передав його ОСОБА_2. Приймаючи до уваги викладене, суд обґрунтовано прийшов до висновку про узгодженість дій засуджених і про наявність між ними попередньої змови на вчинення умисного вбивства ОСОБА_3

У зв'язку з цим, посилання у касаційних скаргах захисників на відсутність між засудженими попередньої змови на вбивство потерпілого і на те, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від вбивства ОСОБА_3, колегія суддів розцінює як безпідставні, надумані і такі, що суперечать встановленим по справі доказам.

Аналогічним чином колегія суддів розцінює посилання захисникаОСОБА_3 у своїй скарзі на те, що у ОСОБА_2 не було умислу на вчинення вбивства потерпілого, а тому, на думку захисника, його дії слід перекваліфікувати на ст. 121 ч.2 КК України.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 при вчиненні неправомірних дій щодо ОСОБА_3 використовував вогнепальну зброю - пістолет, а також приймаючи до уваги кількість зроблених ним пострілів у потерпілого, локалізацію поранень, наслідки, що настали в результаті цих пострілів, та приймаючи до уваги поведінку засуджених напередодні вчинення указаного у вироку злочину і суть розмов, які засуджені вели між собою щодо вбивства потерпілого, колегія суддів вважає також обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 намірів позбавити життя ОСОБА_3 на виконання відповідних попередніх домовленостей з ОСОБА_1

У зв'язку з цим, кваліфікація дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за ст.ст. 263 ч.1, 115 ч.2 п.12 КК України є правильною. Що стосується призначеного засудженим покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженими, встановлені по справі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, характеризуючі засуджених дані. Враховані судом і ті достовірно встановлені обставини, на які є посилання у касаційних скаргах.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання по справі не встановлено.

Також по справі не виявлено порушень вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований вирок.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги захисниківОСОБА_3 та ОСОБА_4. залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2- без зміни.

Судді:

Міщенко С.М.               Косарєв В.І.               Федченко О.С.