КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2011 № 02/2551
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Корсака В.А.
Михальської Ю.Б.
За участю представників сторін:
від позивача: представник – ОСОБА_1. - за довіреністю;
від відповідача: представник - не з’явився;
від третьої особи: представник - не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2”
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 року
у справі № 02/2551
за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2
про стягнення 2 592 669,65 грн. за рахунок предмета іпотеки
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 2 592 669 грн. 65 коп., що включають в себе борг третьої особи по кредиту, відсотках та пеню, які виникли на підставі кредитних договорів № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008р., № 015/05-02/014-09 від 26.10.2009р. та № 010/02-47/842-08 від 30.10.2009р., укладених між позивачем та третьою особою, за рахунок предмета іпотеки – комплексу будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем для забезпечення виконання третьою особою своїх зобов’язань за вказаними кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 не виконано зобов’язань за кредитними договорами № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008р., № 015/05-02/014-09 від 26.10.2009р. та № 010/02-47/842-08 від 30.10.2009р.
Представником позивача до суду першої інстанції було надано пояснення від 16.02.2011р., в якому він просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10 417,21 грн., оскільки позичальником (третьою особою у справі) протягом судового розгляду справи було здійснено часткове погашення тіла кредиту по кредитному договору № 015/05-02/014-09 від 26.10.2009 року в сумі 10 417,21 грн., а в решті суми просив позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011р. у справі № 02/2551 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УманьПромЖитлобуд-2" на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” Черкаська обласна дирекція 2 316 825 грн. 12 коп. боргу по кредиту, 245 908 грн. 18 коп. процентів, 19 519 грн. 14 коп. пені - шляхом звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2159,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та визначати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та 25 500 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимоги про стягнення 10 417 грн. 21 коп. боргу по кредиту провадження у справі припинено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Крім цього, апелянт просить суд залучити у якості співвідповідача по справі – ОСОБА_3 та змінити статус боржника ОСОБА_2, залучивши його у якості співвідповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що законом прямо встановлено, що у разі порушення зобов’язання боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники.
Крім цього, апелянт стверджує, що Додаткова угода №1 від 07.04.2010р. до Генеральної кредитної угоди, в якій п. 2.5. забезпечує її іпотекою комплексу не житлових будівель площею 2 159,4 кв.м., що належить поручителю, виникла без згоди останнього.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № с24-01/2378 від 18.05.2011р., в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011р.- без змін.
Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями № 29044145, № 30235248, № 29039346 про вручення відповідачу поштових відправлень.
Відповідач неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з його хворобою, які судова колегія задовольняла та відкладала розгляд справи.
26.05.2011р. відповідач черговий раз подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з його хворобою.
Судова колегія не бере до уваги доводи відповідача щодо неможливості участі його представника у судовому засіданні, з огляду на наступне.
В абз. 5 п.п. 3.6 пункту 3 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу – підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин, пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-4 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника полягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України).
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів неможливості заміни представника для участі у судовому засіданні, судова колегія вважає вищезазначену заяву необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Крім цього, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, перебіг якого почався з 05.04.2011р.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не використано наданого їй законом права на участь її представника у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного її повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями № 29039320, № 30235256 про вручення їй поштових відправлень.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008р., далі Договір від 02.07.2008р. ( Том І, а.с. 15-23), за умовами якого Кредитор з 02.07.2008р. зобов`язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 300 000 доларів США на розвиток бізнесу, з датою остаточного погашення кредиту 01.07.2018 року, зі строком користування кредитом 120 місяців, процентною ставкою 14,5 %, а Позичальник зобов`язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені цим договором.
Додатком № 1 до кредитного договору сторони встановили Графік погашення Позичальником кредитної заборгованості, в якому вказано суми кредиту, які повинні бути сплачені на кінець кожного місяця по 01.07.2018 року.
26.10.2009 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор за договором, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Позичальник по договору, третя особа по справі) укладено Генеральну кредитну угоду № 015/05-02/014-09/г, за умовами якої Кредитор на умовах цієї угоди зобов’язується надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових договорах, що укладатимуться в рамках даної Угоди і які після їх підписання стають її невід'ємними частинами, загальною сумою не більше 400 000 доларів США, з терміном користування до 01 липня 2018 року, а Позичальник (третя особа у справі) зобов’язався використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих процентів відповідно до умов додаткових кредитних договорів, укладених в рамках цієї Угоди.
Крім цього, договором про зміни № 1 від 26.10.2009 року до кредитного договору № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008 сторони внесли зміни в пункт 1.1 кредитного договору та вказали, що кредит за даним договором надається в рамках Генеральної Кредитної угоди № 015/05-02/014-09/г від 26.10.2009 року; у відповідності з чинним законодавством України виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором забезпечується заставою майна та поруки згідно вказаної Генеральної Кредитної угоди.
Договором про зміни № 2 від 30.10.2009 до кредитного договору № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008 Сторони виклали пункт 1.1 Договору в новій редакції, якою зменшили кредитний ліміт та передбачили, що Кредитор надає Позичальнику з 02.07.2008 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 211 096 грн. 01 доларів США, який призначений на розвиток бізнесу; розмір та строк сплати щомісячного платежу визначаються Графіком повернення Кредиту та сплати інших платежів - Додаток № 1 (нова редакція) до цього Договору; всі інші умови Кредитного договору залишаються без змін.
07.04.2010 р. Додатковою угодою № 1 до Генеральної кредитної угоди сторони виклали в новій редакції пункт 2.5 Угоди та вказали про забезпечення Угоди іпотекою комплексу нежитлових будівель загальною площею 2159,4 кв.м., що належать майновому поручителю ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" та знаходяться в АДРЕСА_1, і заставою рухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2009 р. між тими ж сторонами укладено договір про надання овердрафту № 015/05-02/014-09, (Том І, а.с. 35 - 42), за умовами якого Банк надає Позичальнику овердрафт, а Позичальник приймає його на умовах, вказаних у Договорі, зокрема: ліміт овердрафту - 400 000 грн., цільове використання - на поповнення обігових коштів, зі строком користування по 20.10.2010, строк траншу не більше 30 календарних днів, з базовою процентною ставкою 30 % річних та підвищеною процентною ставкою 40% річних, якщо фактичний безперервний строк користування овердрафтом перевищує встановлений в пункті 2 частини 1 Договору строк траншу. У відповідності з чинним законодавством України виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором забезпечується заставою майна та поруки згідно Генеральної кредитної угоди № 015/05-02/014-09/г від 26.10.2009 року.
Пунктами 1.4.1.2, 1.4.1.3 частини 2 Договору про надання овердрафту сторони передбачили, що проценти за користування кредитом нараховуються на основі розміру Базової або Диференційованої, або Підвищеної Процентної Ставки з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються щомісячно з дня фактичного надання кредиту на фактичну суму наданих кредитних коштів і за фактичний час використання таких коштів, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та в році, включаючи день видачі та включаючи день погашення до моменту фактичного повернення кредиту Банку.
30.10.2009 року Сторони уклали кредитний договір № 010/02-47/842-08 (Том І, а.с. 43-53), відповідно до умов якого кредитор з 30.10.2009 року зобов’язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом 400 000 грн. для рефінансування частини заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008 року, а також перерахування на рахунки Кредитора коштів, необхідних для сплати збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування з суми купівлі безготівкової іноземної валюти, з датою остаточного погашення 01.07.2018 року, з процентною ставкою в розмірі 24% річних, а Позичальник зобов’язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені цим Договором.
Пуктом 2.1 Договору від 30.10.2009р. передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник зобов’язується сплачувати Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі передбаченому п. 1.2. Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору від 30.10.2009р. проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень Кредитора, але не раніше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).
Як передбачено п. 5.1 Договору від 30.10.2009р., Позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються Графіком погашення заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів або закінчено термін відстрочки сплати основної суми боргу.
Проценти за користування кредитом Позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту:
- в першому календарному місяці користування кредитом –за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;
- в наступних календарних місяцях –з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця;
- в останній календарний місяць користування кредитом –з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.
У п. 7.1. Договору від 30.10.2009р. та Договору від 02.07.2008р. сторони висловились, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим Договором Кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього Договору.
Як свідчать матеріали справи, 03.07.2008р. між позивачем (іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2” (іпотекодавцем) укладено Договір іпотеки № 010/02-47/842-08, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 010/02-47/842-08 від 02 липня 2008 року, укладеного між Іпотекодержателем та боржником –ПП ОСОБА_2., а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, що діє до 01.07.2018, за умовами якого Боржник зобов’язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 300 000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.2. Договору іпотеки предметом договору є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 159,4 кв.м. та належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових споруд від 12.09.2005 року та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 11811486, виданим Катеринопільським виробничим відділом комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 27.06.2008 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
В п. 6.2. передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від строку виконання основного зобов’язання, у разі порушення Боржником зобов’язань, взятих на себе за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами.
Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вимоги Закону та Договору іпотеки позивач надіслав майновому поручителю та позичальнику претензії від 07.10.2010р. про дострокове повернення суми заборгованості по кредитному договору, в тому числі дострокове витребування суми кредиту, процентів, комісії за підтримання вільного залишку кредитної лінії, пені за прострочення повернення боргу, процентів, сплати комісії та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимоги (Том І, а.с.97-102), про отримання поручителем та позичальником яких свідчать поштові повідомлення ( том І, а.с. 103-106).
Договором про зміни № 1 від 26.10.2009р. до Договору іпотеки Позивач та відповідач встановили, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають із Генеральної кредитної угоди № 015/05-02/014-09 г від 26.10.2009 року, що діє до 01.07.2018, та усіх додаткових договорів, що укладені в рамках даної Угоди, між Іпотекодержателем та боржником - ПП ОСОБА_2., а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якої Боржник зобов’язується перед Іпотекодержателем повернути кредит, сума загальної заборгованості по якому не може перевищувати 400 000 дол. США, еквівалент в гривні, євро, сплатити відсотки за його користування в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитною угодою, та кредитними договорами, укладеними в її межах, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених Кредитною Угодою, та кредитними договорами, укладеними в її межах та цим Договором. Вказаний Договір про зміни також посвідчений нотаріально.
Крім цього, між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2” (поручитель) укладено договір поруки № 015/05-02/014-09 n від 26.10.2009р.(Том І, а.с. 68-71).
Відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед Банком відповідати по Борговим зобов’язанням Боржника, що зазначені в п. 1.3 даного Договору, які виникають з умов Кредитної угоди, вказаної в п. 1.2 даного Договору, а саме: повернути кредит в розмірі, зазначеному в п.1.3 даного Договору, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитною Угодою, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитної Угоди в повному обсязі.
За приписами ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Положення даної статті кореспондуються з положеннями ст.193 ГК України.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, з поданих позивачем розрахунків заборгованості Позичальника по кожному із вказаних кредитних договорів вбачається, що борг Позичальника по кредитах складає: по кредитному договору від 02.07.2008р. - 196 885,51 доларів США, що еквівалентно 1 562 818,12 грн.; по кредитному договору від 30.10.2009р. - 364 677 грн.; по кредитному договору від 26.10.2009р. (овердрафт) - 389 330 грн. (за вирахуванням суми 10 417 грн. 21 коп., сплаченої Позичальником після порушення провадження у даній справі)(Том І, а.с. 72-85).
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення заборгованості по кожному із вказаних кредитних договорів.
Заборгованість Позичальника по процентах за користування кредитами станом на 23.11.2010р. (як заявлено в позовній заяві) складає: по кредитному договору від 02.07.2008р. –14 084,31 доларів США, що еквівалентно 111 797,03 грн.; по кредитному договору від 30.10.2009р. - 42 990,69 грн.; по кредитному договору від 26.10.2009р. (овердрафт) - 91 120,46 грн., а всього 245 908,18 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати процентів за користування кредитами за період, вказаний позивачем у позовній заяві – з 01.03.2010 р. (по овердрафту –із 02.02.2010р.) по 23.11.2010р.
Таким чином, судова колегія погоджується з обґрунтованістю стягнення судом першої інстанції процентів за користування кредитами.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.10.2. Генеральної кредитної угоди №015/05-02/014-09 г від 26.10.2009 за порушення строків повернення кредитів, процентів за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладених в рамках даної Угоди, Позичальник сплачує Кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. Сплата пені за порушення Позичальником грошового зобов’язання за кредитним договором та її розмір встановлені у кожному із названих кредитних договорів.
Позивачем заявлена вимога про стягнення пені в сумі: по кредитному договору від 02.07.2008 –834,62 доларів США, що еквівалентно 6624,96 грн.; по кредитному договору від 30.10.2009 - 2 946,70 грн.; по кредитному договору від 26.10.2009 (овердрафт) - 9 947,48 грн., а всього 19 519,14 грн.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення заборгованості по кожному із вказаних кредитних договорів.
Судова колегія не бере до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано те, що законом прямо встановлено, що у разі порушення зобов’язання боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
Згідно умов Договору іпотеки № 010/02-47/842-08 цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 010/02-47/842-08 від 02 липня 2008 року, укладеного між Іпотекодержателем та боржником –ПП ОСОБА_2., а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, що діє до 01.07.2018, за умовами якого Боржник зобов’язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 300 000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.2. Договору іпотеки предметом договору є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 159,4 кв.м. та належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових споруд від 12.09.2005 року та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 11811486, виданим Катеринопільським виробничим відділом комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 27.06.2008 року.
Крім цього, судова колегія зазначає, що чинне законодавство України не передбачає заборони звернення стягнення на майно поручителя.
З огляду на зазначене, судова колегія також вважає безпідставним клопотання апелянта про зміну статусу боржника ОСОБА_2, та залучення його у якості співвідповідача.
Стосовно посилань апелянта щодо залучення до розгляду у справі в якості співвідповідача по справі – ОСОБА_3, оскільки між позивачем та ОСОБА_3. був укладений договір поруки № 015/05-02/014-09 п1 від 24.03.2010р., судова колегія вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Як свідчать матеріали справи, під час розгляду даної справи судом першої інстанції сторонами у справі, у тому числі відповідачем не надавався для дослідження даний договір.
Натомість, судовою колегією встановлено, що відповідач приймав участь у розгляді справи 03.02.2011р. та мав можливість відповідно до ст. 22 ГПК України реалізувати своє право щодо надання відповідних доказів, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, надавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, тощо.
Тобто, відповідач не скористався зазначеними правами, не повідомив суд про існування вказаного договору та не надав його суду першої інстанції.
Окрім того, відповідно до положень ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Приймаючи до уваги зміст зазначеної норми, відповідач не довів суду апеляційної інстанції наявність причин, які унеможливлювали йому надати суду першої інстанції вказаний ним договір поруки № 015/05-02/014-09 п1 від 24.03.2010р.
Стосовно тверджень апелянта про те, що Додаткова угода №1 від 07.04.2010р. до Генеральної кредитної угоди, в якій п. 2.5. забезпечує її іпотекою комплексу не житлових будівель площею 2 159,4 кв.м., що належить поручителю, виникла без згоди останнього, судова колегія повідомляє наступне.
Як свідчать матеріали справи, у п 1.1. Договору іпотеки №010/02-47/842-08і від 03.07.2008р. зазначено, що цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 010/02-47/842-08 від 02 липня 2008 року, укладеного між Іпотекодержателем та боржником –ПП ОСОБА_2., а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, що діє до 01.07.2018, за умовами якого Боржник зобов’язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 300 000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.
Крім цього, в матеріалах справи міститься письмова згода відповідача, підписана директором Мельниковим О.Г. та скріплена печаткою товариства, на зміну умов Кредитного договору № 010/02-47/842-08 від 02.07.2008р. та підтверджує, що його зобов’язання, як майнового поручителя відповідно до Договору іпотеки №010/02-47/842-08і від 03.07.2008р. та Договору про зміни Я№ 1 від 26.10.2009р. до Договору іпотеки №010/02-47/842-08і, а також відповідно до Договору поруки № 015/05-02/014-09п від 26.10.2009р. зберігаються та забезпечують виконання зобов’язань Позичальника – ОСОБА_2.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення, з урахуванням обставин, вказаних в даній постанові.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2” на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011р. у справі № 02/2551 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011р у справі № 02/2551 – без змін.
3. Матеріали справи № 02/2551 повернути до Господарського суду Черкаської області
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Корсак В.А.
Михальська Ю.Б.